§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення

З укладенням договору купівлі-продажу, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, у кожної із сторін виникають права та обов'язки, які становлять його зміст. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язкові продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Так, одним з найважливіших обов'язків продавця є передача ним майна у власність (у повне господарське відання або оперативне управління) покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену ціну, а продавець відповідно має право вимагати від покупця прийняти продане майно (якщо він у цьому заінтересований) і сплатити за нього належну грошову суму. Отже, аналіз змісту обов'язків дає уявлення про відповідні права сторін, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав сторін. Виконання зазначених обов'язків має здійснюватися обома сторонами водночас, якщо інше не передбачено законом або договором.

Законодавство України визначає також ряд інших додаткових обов'язків продавця. Так, продавець зобов'язаний: попередити покупця про всі права третіх осіб на річ (товар), яка продається; зберігати продану річ, якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі; повідомити про можливі наявні недоліки продаваної речі (товару). У сторін можуть виникнути й інші обов'язки, зумовлені предметом та різновидом договору купівлі-продажу, особливостями місця і способу виконання договору та інших обставин, які визначені актами законодавства чи договором або випливають зі змісту останнього.

Важливе значення має також чітке визначення обов'язків покупця. У ЦК УРСР, ЦК України названо лише обов'язки з оплати і прийняття купленої речі.

Юридичний вісник України. — 2002. — № 5.

22 Глава 37

Звичайно, у договорі можуть бути сформульовані й інші обов'язки покупця, як і продавця. Додаткові обов'язки можуть встановлюватися також законодавчими актами (наприклад, про приватизацію, цінні папери).

Кожна зі сторін договору купівлі-продажу повинна належним чином виконувати всі обумовлені в ньому або передбачені законом обов'язки. У разі порушення їх продавець або покупець несуть майнову відповідальність чи інші правові наслідки, які можуть і не бути мірою цивільно-правової відповідальності, яка іастає, зокрема, за наявності умов, передбачених законом за порушення зо-зов'язань.

Як зазначалося, основний обов'язок продавця — передати продану річ (то-зар) покупцеві. Невиконання цього обов'язку надає покупцеві право вимагати їід продавця передачі купленої речі (товару) у примусовому порядку або відмо-іитися від подальшого виконання договору. При цьому і в першому, і в другому шпадках покупець має право вимагати також відшкодування збитків, заподіяних іому внаслідок таких дій продавця (ст. 231 ЦК УРСР).

У новому ЦК України вперше досить докладно врегульовано відносини щодо іередачі товару покупцю. Так, продавець повинен одночасно з товаром передати юкупцю також його приналежності та відповідні документи (ст. 664).

Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покуп-іеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або у юмент надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переда-іий покупцеві за місцезнаходженням товару, або в інший момент, обумовлений оговором. Якщо ж з договору не випливає обов'язок продавця доставити товар бо передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця вважається ви-онаним у момент здачі перевізникові або організації зв'язку для доставки по-упцеві (ст. 666).

Відповідно до статей 622 І 667 нового ЦК у разі відмови продавця передати роданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, а кщо не передано індивідуально-визначену річ, покупець має право витребувати від продавця. Тобто, на відміну від ст. 231 ЦК УРСР, у новому ЦК України пря-о не передбачено обов'язок продавця відшкодувати покупцю збитки, завдані не-иконанням продавцем обов'язку передати товар. Однак у такому разі покупець є позбавлений права звернутися до продавця з позовом про відшкодування зитків на підставі загальних положень зобов'язального права про відповідаль-ість боржника за порушення договірного зобов'язання.

З передачею товару покупцеві закон пов'язує настання й інших правових на-іідків. Відповідно до ст. 670 ЦК України з моменту передачі покупцеві товару ) нього одночасно переходить і ризик випадкового знищення або випадкового зшкодження цього товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статях ЦК УРСР, які регулюють купівлю-продаж, такої норми немає. Тому ще питання в ЦК УРСР вирішується згідно з ст. 130, за якою ризик випадкової ігибелі або випадкового псування відчужуваних речей переходить до набувача іночасно з виникненням у нього права власності, якщо Інше не встановлено за-ном або договором.

У разі невиконання продавцем обов'язку попередити покупця про всі права іетіх осіб на продавану річ (право наймача, право застави, право довічного ко-істування тощо) останній набуває право вимагати зменшення ціни або розір-яня договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК УРСР).

Купівля-продаж'

У ст. 230 ЦК УРСР, ст. 669 ЦК України прямо не визначаються правові наслідки для продавця, з вини якого сталося погіршення майна, прийнятого ним на зберігання до передачі його покупцеві. У цих статтях лише зазначається, що покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві витрати, завдані йому у зв'язку зі зберіганням майна. Тому питання про можливу відповідальність продавця за погіршення проданого майна має вирішуватися на підставі загальних норм пре відповідальність за неналежне виконання (невиконання) норм, що регулюють відносини схову (зберігання), оскільки правило про схов (зберігання) застосовується також до випадків, коли він здійснюється на підставі інших договорІЕ або вказівок закону, якщо інше не встановлено законом або спеціальними правилами про ці договори. Обов'язок схову виникає на підставі укладеного з відповідною умовою договору купівлі-продажу. Отже, продавець-охоронець має відповідати за втрату, нестачу, пошкодження майна, якщо інше не обумовлене договором. Однак у законодавстві нічого не сказано про допустимість розірвання договору купівлі-продажу з ініціативи покупця у разі нестачі чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охоронця, застосування зазначених наслідків не суперечить загальним принципам цивільного права.

Продавець повинен забезпечити виникнення права власності (права повногс господарського відання, права оперативного управління) у покупця, інакше зг законом для нього настають певні негативні наслідки. Проблеми з цього приводу як правило, виникають тоді, коли продавець не є власником майна і не має спе-ціальних повноважень на здійснення дій з його відчуження, а лише є його закон ним або незаконним володільцем. Зрозуміло, що за таких умов правомірністі придбання покупцем такого майна може бути поставлена під сумнів власникок або іншою уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на підставі, що ви никла до продажу речі, пред'явить до покупця позов про її відібрання, покупещ зобов'язаний притягнути продавця до участі у справі, а продавець — вступити цю справу на стороні покупця (ст. 238 ЦК УРСР, ст. 662 ЦК України). Такг участь продавця у справі необхідна для сприяння захистові покупця від можли вого відсудження у нього купленої речі, обгрунтування безпідставності пред'яв леного третіми особами позову.

Може статися так, що покупець не притягне продавця до участі у справі ; власних міркувань або через незнання його місцеперебування, або продавець від мовиться взяти в ній участь. Непритягнення покупцем продавця до участі ) справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, якщо продавещ доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покуп Ця. Річ може бути витребувана, зокрема у покупця, на підставі ст. 145 ЦК УРСР ст. 390 ЦК України і ст. 50 Закону України "Про власність". Отже, у разі недо ведення цього факту з продавця не знімається відповідальність за відсудження 5 покупця придбаної речі. Відмова продавця взяти участь у такій справі позбавлж його права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві заподіяні ним збитки з ура хуванням вартості відсудженого майна, якщо за рішенням суду продана річ булі вилучена у покупця. Угода сторін про звільнення або обмеження відповідальнос ті продавця є недійсною, якщо продавець, знаючи про існування прав третьо особи на продавану річ навмисно приховав це від покупця (ст. 239 ЦК УРСР).

% Глава 37

У новому ЦК України регулювання зазначених відносин зазнало певних змін, ж, відповідно до ст. 663 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, юдавець має відшкодувати покупцеві збитки, якщо покупець не знав і не пови-;н був знати про ці підстави. При цьому правочин щодо звільнення продавця ц відповідальності або її обмеження у разі витребування товару у покупця тре--ою особою є нікчемним. У наведеній нормі можна віднайти дві новели. По-пер-е, в новому ЦК відшкодування збитків покупцеві можливе лише тоді, коли він і знав або не міг знати про права третіх осіб на продаваний товар. По-друге, [знання правочину про обмеження відповідальності продавця нікчемним не зажить від знання продавцем перешкод для продажу товару.

Можливі випадки, коли покупець, дізнавшись про відсутність у продавця в мент укладення угоди належних повноважень на продаж майна, добровільно іверне його законному володільцю. І хоч закон таку ситуацію не передбачає, купець не може бути позбавлений права звернутися з позовом до такого про-вця про відшкодування заподіяних даною угодою збитків.

На продавця покладається відповідальність за продаж майна належної якості. ;новоположні принципи такої відповідальності та Інших правових наслідків одажу майна неналежної якості сформульовано в ст. 234 ЦК УРСР. Покупцеві дається право у разі придбання речі неналежної якості, якщо її недоліки не бу-

застережені продавцем, за своїм вибором вимагати:

• заміни речі, визначеної у договорі родовими ознаками, на річ належноїості;

• відповідного зменшення купівельної ціни;

• безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування витраткупця на їх виправлення;

• розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків;

• заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуваннямпівельної ціни¹.

Викладені правила є загальними і застосовуються до усіх різновидів договору півлі-продажу. Аналізуючи ці правила, можна дійти висновку, що покупцеві лежить право вибору будь-якої з наведених вимог на свій розсуд і незалежно , вини продавця у виникненні недоліків. Головне, щоб їх існування не було ре-іьтатом неправильної експлуатації покупцем придбаного майна, щоб вони об'-гивно існували в момент укладення договору або виявили свою негативну дію отягом певного строку його нормального використання. Таку конструкцію за-іьновизначальних положень про відповідальність продавця за недоліки предме-договору слід визнати вдалою. Не заперечувалася їх ефективність і в юридич-[ літературі, і юристами-практиками.

У новому ЦК України збережено частину положень ст. 234 ЦК УРСР і вод-4ас внесено істотні зміни. Так, відповідно до ст. 680 нового ЦК покупець, яко-

переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості ви-)истання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

Останній абзац у ч. 2 ст. 234 ЦК УРСР введено Законом України "Про внесення змін і овнень до деяких законодавчих актів України " від 15 липня 1994 р. (Відомості Верховної їй України. - 1994. - № 33. - Ст. 300).

Купівля-продаж 25

1. пропорційного зменшення ціни;

2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3. відшкодування витрат на усунення недоліків.

Згідно ж п. 2 ст. 680 у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1. відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2. вимагати заміни товару.

При цьому, якщо продавець такого товару не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені І до виготовлювача (п. З ст. 680).

Таким чином, у новому ЦК України з'явилися істотні новели. Зокрема, по-перше, в ньому можливість звернення покупця до продавця з вищевикладеними вимогами не поставлена у залежність від факту застереження чи не застереження продавцем недоліків продаваного товару. По-друге, ст. 680 нового ЦК надає покупцеві право на відмову від договору (у ЦК УРСР — на розірвання договору) чи на заміну товару лише у разі виявлення в придбаному товарі істотних недоліків.

Покупцеві, який придбав товар з недоліками, не обов'язково відразу звертатися за захистом порушених прав до судових органів.

Відповідно до ст. 235 ЦК УРСР покупець має право заявити продавцеві претензію з приводу не застережених ним недоліків проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців з дня передачі речі, а з приводу недоліків нерухомого майна — не пізніше трьох років з дня передачі їх покупцеві, а якщо день передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладення договору купівлі-продажу — з дня його укладення (в редакції Закону України від 15 липня 1994 р.)¹.

Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензію не заявлено або день її заявлений встановити неможливо — не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, встановленого для заявлення претензії (ст. 237 ЦК УРСР).

Новий ЦК України з цього питання містить досить істотні новели. Зокрема, відповідно до п. 2 ст. 682 ЦК, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — в межах трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором або законодавством не встановлено більший строк.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк або строк придатності, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Продавець несе відповідальність також за недоліки,

Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 33. — Ст. 300.

26 Глава 37

які були виявлені за межами цих строків, але коли покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання товару або з причин, які існували до цього моменту.

Водночас продавець не відповідає за недоліки товару, які виникли після передання товару внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 681 ЦК України).

За ст. 683 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 682 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності) — від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності). Таким чином, в новому ЦК строк позовної давності щодо вимог у зв'язку з недоліками проданого товару, порівняно з ЦК УРСР, збільшено на 6 місяців.

На відміну від ЦК УРСР, новий ЦК України докладно визначив майнові та Інші правові наслідки для продавця у зв'язку з недодержанням ним умов щодо передачі приналежностей товару та документів до нього (ст. 668), кількості та асортименту товару (статті 672, 674), щодо комплектності товару (ст. 686), щодо тари та упаковки товару (ст. 688).

Певні правові наслідки можуть також наставати у разі неналежного виконання (невиконання) умов договору покупцем. Так, якщо покупець відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець має право вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з свого боку, відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків (ст. 232 ЦК України). Однак за ст. 694 ЦК України у разі відмови покупця прийняти і оплатити товар продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, на відміну від ст. 232 ЦК УРСР, у ст. 694 ЦК України не передбачено право продавця вимагати від покупця, який відмовився прийняти чи оплатити товар, відшкодування заподіяних збитків.

Додаткові права та обов'язки для продавця та покупця можуть виникнути за договорами купівлі-продажу з умовою попередньої оплати товару та продажу товару в кредит (статті 695—697 ЦК України).

Новий ЦК України (ст. 690) покладає на покупця інформаційний обов'язок про порушення умов договору купівлі-продажу. Так, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари, упаковки товару у строк, встановлений договором або законом, а якщо такий строк не встановлений — у розумний строк після виявлення порушення.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право відмовитися від задоволення вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість виконання вимог покупця або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати при своєчасному повідомленні, за винятком випадків, коли продавець знав або міг знати про невідповідність товару умовам договору.

Купівля-продаж