- •Цивільне право україни
- •Передмова
- •Глава 52;
- •Розділ VI договірні зобов'язання
- •Глава 37 куп1вля-продаж
- •§ 1. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 2. Сторони у договорі купівлі-продажу
- •Глава 37
- •§ 3. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення
- •§ 5. Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі
- •§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
- •§ 7. Особливості купівлі-продажу нерухомого майна
- •Глава 38 правове регулювання біржової діяльності в україні
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України
- •Глава 39 договір міни (бартеру)
- •Глава 40 договори поставки
- •§ 1. Поняття та значення договору поставки
- •§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки
- •§ 3. Зміст договору поставки
- •§ 4. Виконання договору поставки
- •§ 5. Правові наслідки порушення договору поставки
- •Глава 41
- •§ 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Зміст та виконання договору контрактації
- •§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації
- •§ 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •Глава 42 договір дарування
- •§ 1. Поняття та ознаки договору дарування
- •§ 2. Сторони та зміст договору дарування
- •Глава 43 договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання
- •Глава 43
- •§ 2. Зміст договору
- •Глава 44 договір майнового найму (оренди)
- •§ 1. Поняття та елементи договору майнового найму (оренди)
- •Глава 44
- •§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 45
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладення договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 46 договір найму житла
- •§ 1. Поняття договору найму житла
- •§ 2. Права та обов'язки наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним
- •§ 3. Збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами
- •§ 4. Право на обмін житлового приміщення
- •§ 5. Договір піднайму житла
- •§ 6. Надання громадянам житла у зв'язку з капітальним ремонтом
- •§ 7. Зміна договору найму житлового приміщення
- •§ 8. Розірвання договору найму і виселення
- •Глава 47
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички
- •§ 3. Припинення договору позички
- •Глава 48 договір підряду
- •§ 1. Поняття та значення договору підряду
- •§ 2. Зміст договору підряду
- •§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
- •§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)
- •Глава 49 договори будівельного підряду
- •§ 1. Капітальне будівництво в Україні та способи його здійснення
- •§ 2. Поняття та значення договору будівельного підряду
- •§ 3. Система підрядних договорів у будівництві та організація договірних зв'язків
- •§ 4. Джерела регулювання підрядних відносин у будівництві
- •§ 5. Договір на виконання будівельних і монтажних робіт.
- •Глава 50
- •§ 1. Роль та значення договорів про виконання
- •Глава 50
- •§ 2. Зміст договорів про виконання науково-технічних робіт
- •Глава 51
- •Глава 52 авторські договори
- •§ 1. Роль і значення авторських договорів
- •§ 2. Авторські договори. Загальні положення
- •§ 3. Види та зміст авторських договорів
- •Глава 53
- •§ 1. Загальна характеристика ліцензійного договору
- •§ 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
- •Глава 54 договір комерційної концесії
- •§ 1. Поняття договору комерційної концесії (франчайзингу)
- •§ 2. Зміст договору комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 55 транспортні договори
- •§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання
- •§ 2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів
- •§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів
- •§ 4. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажу
- •§ 5. Договір про буксирування
- •§ 6. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди
- •§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу
- •§ 8. Претензії та позови при перевезеннях
- •§ 9. Договори про транспортне експедирування
- •§ 10. Договір чартеру (фрахтування)
- •Глава 56 зобов'язання зі страхування
- •§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання
- •§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття
- •§ 3. Зобов'язання з добровільного страхування
- •§ 4. Зобов'язання з обов'язкового страхування
- •Глава 57 позика
- •§ 1. Еволюція позики
- •§ 2. Поняття позикових відносин
- •§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій
- •§ 4. Правова характеристика договору позики
- •Глава 58
- •§ 1. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Кредитний договір
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 3. Договір банківського вкладу
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
- •§ 5. Порядок відкриття рахунків у банках
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 6. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 59 договір схову (зберігання)
- •§ 1. Поняття договору схову (зберігання)
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань зі схову (зберігання)
- •§ 3. Сторони, предмет, об'єкти, форма та строк договору схову
- •§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову (зберігання)
- •5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях схову (зберігання)
- •Глава 60 договір доручення
- •§ 1. Поняття та значення договору доручення
- •§ 2. Зміст договору доручення
- •§ 3. Припинення договору доручення
- •Глава 61 договір комісії
- •§ 1. Поняття договору комісії
- •§ 2. Елементи договору комісії
- •§ 3. Зміст договору комісії
- •§ 4. Припинення договору комісії
- •Глава 62 договір довірчого управління майном
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном
- •§ 2. Предмет, істотні умови, форма та строк договору довірчого управління майном
- •§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном
- •§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 5. Припинення договору довірчого управління майном
- •Глава 63 зобов'язання за спільною діяльністю
- •§ 1. Загальна характеристика зобов'язань за спільною діяльністю
- •§ 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- •Глава 64 договір простого товариства
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- •§ 2. Зміст договорів простого товариства
- •Глава 65 установчі договори
- •Глава 66
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •§ 2. Договори в сфері Іноземного інвестування
- •§ 3. Правове регулювання договорів про виробничу кооперацію
- •Глава 67
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки
- •§ 2. Відповідальність юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю та майну
- •Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст
- •§ 3. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
- •§ 4. Підстави деліктної відповідальності
- •§ 5. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника
- •§ 6. Відповідальність за шкоду,
- •Глава 68
- •§ 7. Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
- •§ 8. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •Глава 68
- •§ 9. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними
- •Глава 68
- •§ 10. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
- •§ 11. Особливості відшкодування
- •§ 12. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню
- •§ 13. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я
- •§ 14. Зміна розміру відшкодування шкоди
- •§ 15. Компенсація моральної шкоди
- •Глава 69
- •§ 1. Поняття зобов'язань із дійт вчинених особою без відповідних повноважень
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних з рятуванням колективного та державного майна
- •Глава 70
- •Глава 71 загальна характеристика спадкового права
- •§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
- •§ 2. Загальні положення спадкового права
- •Глава 71
- •§ 3. Правове становище спадкодавців та спадкоємців
- •§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна
- •Глава 71
- •Глава 72 правове регулювання спадкових відносин
- •§ 1. Спадкування за законом
- •Глава 72
- •§ 2. Спадкування за заповітом
- •Глава 72
- •§ 3. Порядок реалізації спадкових прав
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 72
§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
Загальні положення про вексельний обіг. Вексель є неодмінною умовою розвитку кредитних і розрахункових відносин. Там, де товаровиробникам незручно проводити обмін товару на товар або товару на гроші, застосовується вексель, як механізм поповнення обігових коштів. Введений в обіг для заміни готівки, коли шляхи сполучення були малонадійними, а гроші — тільки металевими, вексель пройшов кілька етапів еволюції. Спочатку він був формою розрахунків. Йшлося, по суті, про письмовий документ, який клієнт вручав банку, а той доручав своєму банку-кореспонденту, який знаходився в іншому місті, виплатити суму грошей, вказану у векселі, іншій особі, ім'я якої зазначено у векселі.
Надалі операції обміну векселя на гроші вдосконалювалися і вексель став не тільки інструментом переказу грошей, а й почав виконувати функцію кредитування. Особа, яка видавала вексель, вказувала в ньому віддалений термін платежу, обмінювала вексель на товар, після чого продавець одержував гроші за проданий товар відповідно до строку платежу, вказаного у векселі.
Широке застосування векселя у міжнародній торгівлі і його обіговий характер викликали до життя необхідність уніфікації вексельного законодавства і усунення колізій у вексельних законах. Результатом такої уніфікації стали міжнародні конвенції, прийняті міжнародною конференцією в Женеві 7 червня 1930 р. Зокрема, це Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенція про врегулювання колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.
О Глава 58
Країни, що приєднались до названих конвенцій, створили так звану систему невського вексельного права.
Друга світова система вексельного законодавства основана на англійському юні про переказні векселі 1882 р. Велика Британія, США, а також інші кра-, які прийняли вексельне законодавство на основі англійського закону, ство-іи англо-американську систему вексельного права.
Крім того, є країни, які створили національне законодавство, яке не грунту-,ся ні на женевських конвенціях, ні на англійському законі про переказні век-іі. Вексельне законодавство можна віднести до національної системи вексель-о права.
Верховна Рада України 6 липня 1999 р. прийняла закони України "Про при-гання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфі-іаний закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання Украї-до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів ) переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женев-ої конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів". Та-і чином, Україна підтвердила своє входження до женевської системи вексель-о права. ' Особливість обігу векселів в Україні, який полягає у видачі іеказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні сельних зобов'язань, визначено в прийнятому 5 квітня 2001 р. Законі Украї-"Про обіг векселів в Україні".
Поєднуючи у собі властивості цінного папера, розрахункового та платіжного обу, вексель посідає особливе місце серед дієвих способів покриття взаємоза-гованості суб'єктів господарювання, а також інструментів розвитку фондово-)инку в Україні.
Юридична природа векселя. Питання про правову природу пов'язане з , що в законодавстві України вексель визначений, як цінний папір, який зас-іує безумовне зобов'язання сплатити певну суму грошей (ст. 21 Закону Ук-ш "Про цінні папери і фондову біржу"). Отже, з одного боку, вексель є цін-[ папером, а з іншого — документом, разом з яким народжуються зв'язальні правовідносини. В юридичній літературі є різні думки з приводу вової природи векселя. Г. Ф. Шершеневич назвав вексель договірним зобов'я-іям і юридичним фактом, на підставі якого виникає договірне зобов'язання, зглядаючи вексель як договірне зобов'язання, ми маємо на увазі не ті дого-[і відносини, які привели до векселя, наприклад, купівлю-продаж або позику, відносини, які створюються векселем"1. Більшість сучасних авторів вказує є, що вексель є юридичний факт, на підставі якого виникає особливе зобов'я-ія, а саме вексельне зобов'язання. Так, В. А Бєлов вказує на той юридичний т наявності векселя, з якого виникає вексельне зобов'язання.2. Є. А. Краше-ников зазначає, що "і простий, і переказний вексель засвідчують абстрактне ш'язання платежу визначеної суми"3.
Враховуючи визначене в законодавстві поняття векселя як цінного папера, засвідчує безумовне зобов'язання сплатити суму грошей вказану у векселі,
Шершеневич Г. Ф. Вексельное право: Лекции. — СПб, 1909. — С. 22. Бєлов В, А. Практика вексельного права. — М., 1991. — С. 130. Крашєнинников Е. А. Составление векселя. — Ярославль, 1992. — С. 39.
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 391
на наш погляд, є підстави приєднатися до тих авторів, які пов'язують юридичну природу векселя з юридичним фактом, на підставі якого виникає зобов'язання з характерними для нього ознаками. На підтримку цієї точки зору можна навести такі доводи. Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель обумовлює зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей векселедержа-телю. А згідно зі ст. 1 цього закону переказний вексель вказує на пропозицію векселедавця платнику сплатити визначену грошову суму векселедержателю. Враховуючи, що векселедавець за переказним векселем не вказує на зобов'язання сплатити грошову суму, виникає питання, чи має право вимагати її законний векселедержатель і у кого він має право вимагати. Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Отже, видаючи переказний вексель векселедавець (трасант) бере передусім на себе зобов'язання відповідати перед держателем. Таким чином, характеристика векселя як зобов'язання, стосується як простого, так і переказного векселя. Крім того, законодавство, яке регулює вексельний обіг вказує на особливі ознаки, що характеризують вексельне зобов'язання. Такими ознаками є абстрактність, безумовність і суворий формалізм.
Абстрактність вексельного зобов'язання визначена тим, що для виконання вексельного зобов'язання не має значення, з якою метою видано вексель. Якщо його форма відповідає закону, боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про сплату відповідної грошової суми. С. М. Барац у зв'язку з цим вказав, що перед лицем усіх законодавств вексель є безспірним документом: він відкидає будь-які непорозуміння між боржником і кредитором, він не допускає ніяких застережень, ніяких заперечень по суті з боку особи, яка є відповідальною за векселем'.
Безумовність вексельного зобов'язання випливає з суттєвих приналежностей векселя. Як було зазначено раніше, простому векселю притаманний обов'язковий реквізит, який вказує на просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей. А переказний вексель має містити просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей. Така вимога закону забороняє суб'єктам вексельного зобов'язання включати в текст векселя умови, від настання чи ненастання яких залежить виконання платежу за векселем, тобто такі умови, які не дають можливості стверджувати, що вексельне зобов'язання буде виконано. Наприклад, векселедавець, видаючи простий вексель вказує, що він сплатить, якщо векселедержатель виконає на його користь певні дії. Вимога про строгість форми векселя випливає з правил про обов'язкові реквізити векселя.
Форма векселя. Вексель — строго формальне зобов'язання відносно визначеної в ньому грошової суми. Виконання вексельного зобов'язання не залежить від тієї підстави (угоди), на основі якої воно виникло. Вексельним законодавством визначена письмова форма векселя. Йому притаманні реквізити, без наявності яких вексель не може вважатися дійсним. Ця умова стосується як до складання векселя, так і до всіх наступних дій, що здійснюються у процесі обігу векселя. Наприклад, акцепт, авалювання, передача векселя за індосаментом. Кожна з названих дій щодо векселя, щоб набути юридичної сили, має бути
Шершенєвич Г. Ф. Зазн. праця. — С. 22.
1 ; Глава 58
)рмлена у письмовій формі. Відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про пе-азні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон) переказний век-ь повинен містити наступні реквізити або суттєві вексельні приналежності: сельна мітка; простий і нічим необумовлений наказ сплатити певну суму; іменування платника; зазначення строку платежу; зазначення місця платежу; іменування ремітента; зазначення дати і місця складання векселя; підпис век-едавця. Згідно зі ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить такі тєві вексельні приналежності: вексельна мітка; проста і нічим необумовлене цяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення міс-платежу; найменування ремітента; дата і місце складання векселя; підпис селедавця.
Недодержання вексельної форми, визначеної законом, має своїм наслідком ату юридичної сили векселя і перетворює простий вексель на боргову розпис-
а переказний вексель — на письмове доручення.
Передача векселя шляхом індосаменту. Види індосаменту. Вексель, цінний папір, може бути переданий векселедержателем шляхом індосаменту, осамент — це спеціальний напис, здійснений на векселі (або на додатковому уші — алонжі), який засвідчує передачу права за векселем новому векселе-жателю. Особа, яка передає вексель називається індосантом, а особа, яка йо-зтримує, — індосатом. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим.
переносить усі права, що випливають із вексельного зобов'язання. Частко-[ індосамент є недійсним (ст. 11 Уніфікованого закону). Передати за індосаментом можна будь-який вексель, який не містить застелення щодо вчинення цієї дії. Воно може бути зроблено векселедавцем у са-«у тексті векселя за допомогою слів "не за наказом" або будь-якого рівнознач-о виразу. Заборона передачі векселя шляхом індосаменту може бути існена і векселедержателем. І у першому, і у другому випадках наслідком за-реження є те, що вексель може бути переданий тільки з додержанням форми наслідками звичайної цесії.
На практиці можливі випадки передачі векселя шляхом індосаменту і тоді, и в його тексті має місце застереження "не за наказом". За таких обставин тають такі наслідки:
індосамент, який зроблений на векселі, що був заборонений векселедав-і до передачі, не має юридичної сили (ст. 11 Уніфікованого закону);
якщо ж заперечення зроблене індосантом, то вексель може бути переда-і шляхом індосаменту наступним векселедержателем. При цьому запереченняє звільняти від відповідальності лише індосанта, який її здійснив (ст. 15 Уні-ованого закону).
Вексель може передаватись шляхом індосаменту з метою:
передачі права власності на вексель іншій особі;
здійснення різних дій за дорученням, а саме: для пред'явлення векселя дотежу, для акцепту, для отримання вексельної суми та інших дій, необхідних
охорони прав передоручителя.
Отже, розрізняють два види індосаменту. До першого виду відносять індоса-іт, який повністю передає право власності на вексель, а саме право на отри-іня вексельної суми від головного боржника (платника чи акцептанта), право отримання вексельної суми в порядку регресу. До другого виду належать каменти із застереженнями, що виражають просте доручення або вказують
Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин 393
на заставу векселя. Такі індосаменти не переносять права власності на вексель від індосанта до Індосата. Заставний індосамент, який не переносить права власності на вексель від заставодавця до заставодержателя, має як формальні ознаки, так і ознаки, що визначають його зміст. За формою заставний індосамент повинен містити застереження "валюта в забезпечення", "валюта під заставу" або інше застереження, що має на увазі заставу.
Платіж за вексельним зобов'язанням. Виконання вексельного зобов'язання має особливості. Платіж за векселем здійснюється не за ініціативою боржника, а за ініціативою кредитора. Це випливає з ознак векселя як оборотного документа та цінного папера. Для виконання вексельного зобов'язання вексель має бути пред'явлений кредитором платнику. Без пред'явлення векселя, виконання боржником вексельного зобов'язання, за загальним правилом, не здійснюється. Місцем виконання вексельного зобов'язання є місцезнаходження платника, а не кредитора.
Пред'явлення векселя для оплати має бути здійснено у строки, передбачені законом. Так, векселі із строком на визначений день або у такий-то час від пред'явлення чи від складання повинні бути пред'явлені до платежу або в день, коли вони мають бути оплачені, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону). Векселі строком за пред'явленням оплачуються протягом одного року від дати складання векселів. Цей строк може бути подовжений або скорочений векселедавцем або індосантами. Векселедавець може встановити, що такий вексель не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеного строку. Тоді річний строк буде відраховуватись від цього строку (ст. 34 Уніфікованого закону).
Пред'явити вексель до платежу має право тільки легітимований держатель векселя. Пред'явити вексель для акцепту може будь-який фактичний держатель векселя незалежно від того, чи легітимований він у самому векселі або в якомусь іншому документі. Право на пред'явлення до платежу і отримання платежу за векселем мають також особи, які уповноважені на це шляхом передорученого чи заставного індосаменту (ст. 19 Уніфікованого закону).
Вексель, що пред'явлений до платежу, має бути оплачений у день пред'явлення. Закон не передбачає відстрочення вексельного платежу, за винятком випадків, коли вона спричинена форс-мажорними обставинами (наприклад, законодавче розпорядження держави, випадок непереборної сили). Пред'явлення векселя до настання строку не зобов'язує платника платити, але і платник не може змусити векселедержателя без його згоди прийняти платіж. Платник, який платить до настання строку, робить це на свій страх І ризик.
У разі неплатежу векселя платником після того, як він був пред'явлений йому для оплати із додержанням правил вексельного права, векселедержатель набуває права обернути свій позов боржнику (акцептанту або векселедавцю у простому векселі) про виконання вексельного зобов'язання або здійснити свої регресні вимоги. Векселедержатель може здійснити свої регресні вимоги як в судовому порядку, обертаючи позов про платіж за векселем зобов'язаним особам, так і в досудовому. Він має право пред'явити неоплачений акцептантом вексель регресним боржникам безпосередньо, без звернення в суд. За загальним правилом, для виникнення у векселедержателя регресних прав, неоплачений вексель має бути опротестований. Відмова у платежі повинна бути засвідчена актом,
[ _ Глава 58
аденим у публічному порядку, тобто опротестована нотаріусом (ст. 44 Уніфі-аного закону).
Протест щодо неплатежу необхідний саме для виникнення регресних прав селедержателя. Що стосується права вимоги платежу за векселем з акцеп-та (векселедавця простого векселя), то воно виникає у держателя і без вчи-ня протесту.