- •Розділ 1. Теоретичні основи соціальної роботи
- •Соціальна робота як наука і навчальна дисципліна
- •Соціальна робота як навчальна дисципліна
- •1.2. Соціальна робота як практична діяльність
- •Функції соціальної роботи
- •1.3. Стратегії соціальної підтримки особистості
- •1.4. Правові основи соціальної роботи
- •1.5. Модель фахівця із соціальної роботи
- •Вимоги до емоційно-вольової сфери.
- •Вимоги до морально-ділових якостей.
- •1.6. Професійні цінності соціальної роботи
- •Стандарти етичної поведінки
- •Взаємини з клієнтами
- •Взаємини з агентствами та організаціями
- •Взаємини з колегами
- •Ставлення до професії
- •Розділ 2.Сфери призначення і застосування соціальної роботи
- •2.1. Соціальна робота в сільській місцевості та великому місті
- •Сільська місцевість
- •2.2. Система соціального обслуговування населення
- •2.3. Соціальна робота в системі охорони здоров'я
- •2.4. Соціальна робота в системі освіти
- •Особливості соціально-педагогічної роботи в системі вищої освіти.
- •2.5. Соціальна робота у сфері культури
- •Соцанімація
- •2.6. Партнерство соціальних служб та благодійних і громадських організацій
- •Механізм соціальних взаємовідносин держави і некомерційних організацій
- •Надання послуг
- •2.7. Соціальна робота на підприємстві
- •Розділ 3. Методи соціальної роботи
- •3.1. Соціологічні методи соціальної роботи
- •Методи аналізу документації
- •Відбір документів
- •3.2. Організаційно-розпорядницькі методи соціальної роботи
- •Природа, призначення, структура і властивості систем
- •Менеджмент як система знань розвивався за декількома напрямками.
- •3.3. Психологічні методи соціальної роботи
- •Основні моделі індивідуальної роботи з випадком (social casework)
- •Соціальна робота з групою
- •Основні моделі соціальної роботи з групою
- •3.4. Актуальні методи соціальної роботи
- •Волонтерська робота
- •Фостеринг
- •Самокерована групова робота
- •Мобільна соціальна робота
- •Розділ 4. Соціальні технології і технології соціальної роботи
- •4.1. Поняття технологій соціальної роботи
- •Специфіка соціальних технологій у соціальній роботі
- •Сутність і структура технологічного процесу
- •Зміст технологічного процесу
- •4.2. Соціальна опіка і піклування
- •4.3. Соціальне забезпечення
- •Державна соціальна допомога
- •Адресна соціальна допомога
- •4.4. Соціальне страхування
- •Функції страхування:
- •Страхування життя
- •Пенсійне страхування
- •Індивідуальне страхування від нещасних випадків
- •4.5. Соціальна діагностика, експертиза, профілактика
- •Мікрорівень
- •Методи профілактичної роботи
- •4.6. Соціальна корекція і терапія
- •Психолого-педагогічні методи корекційного впливу
- •Соціальна терапія
- •Психотерапія
- •4.7. Соціальна адаптація і реабілітація
- •4.8. Соціальне моделювання і прогнозування
- •4.9. Соціальна освіта і навчання
- •Проект "Методи навчання в громадянській освіті"
- •Реалізація проекту "Соціальна освіта в Україні"
- •4.10. Соціальне посередництво і консультування
- •Соціальне посередництво в конфліктній ситуації
- •Соціальне консультування
- •4.11. Соціальне проектування
- •Напрямки реалізації програми юшсеф "Здоров'я та розвиток молоді" (програми, проекти)
- •Розділ 5. Соціальна робота з різними цільовими групами і категоріями клієнтів
- •5.1. Соціальний захист жінок і соціальна робота Жінка і соціально-культурне середовище
- •Психологічні й тендерні дослідження
- •Правовий аспект соціального захисту жінок
- •Діяльність державних і недержавних організацій та установ із соціальної роботи з жінками
- •5.2. Соціальна робота з сім'єю
- •Соціально-правовий захист сім'ї
- •Сім'я як об'єкт соціальної роботи
- •Дослідження соціального становища сім'ї
- •Заклади і установи, які уповноважені проводити соціальну роботу з сім'єю
- •Форми і методи соціальної роботи, соціальні технології, технології соціальної роботи з сім'єю
- •Соціальна робота з молодою сім'єю
- •Напрями соціальної роботи
- •Соціальна робота з прийомною сім'єю
- •Соціально-педагогічні моделі роботи з прийомною сім'єю
- •5.3. Соціальна робота з молоддю
- •Соціальна профілактика
- •Соціальне обслуговування
- •Соціальна реабілітація
- •Соціальна допомога (підтримка) молоді
- •Соціальний супровід
- •Соціальне інспектування
- •5.4. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •Організації та установи Міністерства праці та соціальної політики
- •Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
- •5.5. Соціальна робота з інвалідами
- •Міжнародні аспекти правового захисту інвалідів
- •Визначення термінології
- •Міжнародні концепції встановлення інвалідності
- •Сучасні стратегії забезпечення рівних можливостей для інвалідів
- •Соціальний захист дітей-інвалідів
- •Соціальний захист інвалідів всіх вікових груп
- •Державне управління системою соціального захисту інвалідів
- •Установи соціального обслуговування інвалідів будинки-інтернати
- •Підприємства Українського виробничого протезного концерну "Укрпротез"
- •Фонд соціального захисту інвалідів
- •Соціальні служби для молоді
- •Недержавні організації та установи інвалідів (ндо)
- •Освіта і професійна підготовка інвалідів
- •Працевлаштування інвалідів
- •5.6. Соціальна робота у сфері зайнятості
- •Державна служба зайнятості
- •Напрями роботи і види послуг Державної служби зайнятості
- •Форми працевлаштування у службах зайнятості
- •Розмір матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки
- •Умови виплати допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •Добровільне соціальне страхування зайнятості
- •Працевлаштування молоді
- •Технології працевлаштування громадян у центрах зайнятості
Природа, призначення, структура і властивості систем
1. Природа і сутність систем: природні, закриті, абстрактні (поняття), статичні (незмінність властивостей у часі), без провідного органу, сумативні (упорядкованість, послідовність), штучні, відкриті, конкретні, динамічні (зміни властивостей у часі), централізовані, діяльнісні (взаємодія кількох компонентів).
2. Призначення систем: ціль і цілеспрямований характер (до чого прагне), завдання, які вирішуються (що долає, усуває), функції (для чого призначена), функціонування, розвиток і саморозвиток (як має функціонувати і змінюватися)
3. Структура (організація) систем: об'єкти (суб'єкти), частини і компоненти, атрибути (властивості об'єктів, які її становлять), відносини і взаємовідносини (об'єднують систему у ціле), наявність двох чи більше видів зв'язку (прямий чи зворотний зв'язок), наявність рівнів ієрархії.
4. Властивості (якості, основні характеристики) систем: цілісність (сумативність плюс взаємообумовленість), спільність чи неспільність з іншими системами, стабільність (стійкість зворотного зв'язку), адаптація (пристосування до навколишнього середовища, реакція на нього та її вплив), навчання, здатність до самовдосконалення, еволюція (змінність у часі).
Будь-який управлінський вплив є підсумком певного управлінського рішення, прийнятого менеджером певного рівня управління. При цьому управлінське рішення має задовольняти цілу низку вимог. Аналіз теорії менеджменту і вивчення практики показують, що рішення повинне бути:
· цілеспрямованим;
· обумовленим і адресним (хто буде втілювати у життя і нести відповідальність за його ефективну реалізацію, рішення має бути правомочним);
· прийняте рішення не повинне вступати у суперечність із загальною системою управлінських рішень, тобто має відображати єдність і узгодженість з нею;
· прийняте рішення повинне відповідати умові конкретності за часом його реалізації і зумовлювати критерії ефективності його реалізації з урахуванням оптимізації зусиль, засобів, часу;
· рішення має відповідати умові актуальності й сучасності, а також бути повним, коротким, чітко викладеним.
Є різні погляди, як у термінологічному, так і в змістовному аспектах, і стосовно адміністративного керування і менеджменту. Наприклад, американські фахівці вважають, що адміністративне керування і менеджмент — одне ціле. У Західній Європі, навпаки, менеджмент використовується як основне поняття, а адміністративне керування належить до внутрішніх завдань організації.
У цілому західні соціологи, роблячи висновок про необхідність професіоналізації менеджменту, стверджують, що на зміну власницькому менеджменту, метою якого було забезпечення максимального прибутку для підприємця, у бізнес XX ст. прийшов професійний менеджмент, що несе визначену соціальну відповідальність перед суспільством.
Розвиток професійного менеджменту привів до зміни специфіки діяльності менеджера. Вона полягає в тому, що менеджер — це не стільки посада, скільки професія, що потребує комплексу професійних, управлінських, психологічних, економічних і, звичайно, творчих якостей особистості.
Управлінська діяльність за своєю суттю технологічна, вона має визначені стандарти, закономірності, що повинні знати всі керівники, незалежно від сфери своєї діяльності. Для керівника, який працює в соціальній сфері, необхідні і специфічні знання, тому що в першу чергу він вирішує проблеми особистості, сприяє реалізації її життєвих інтересів і потреб.
Керування в рамках окремої організації являє собою сукупність таких процесів:
— формулювання соціальної політики і ранжирування її у вигляді оперативних цілей;
— розробка програми і керівництво її реалізацією;
— організація фінансування і забезпечення матеріальними і кадровими ресурсами;
— керівництво діяльністю з налагодження взаємодії між іншими організаціями (по вертикалі і по горизонталі);
— організація і контроль за роботою кадрів;
— виконання представницьких функцій, зв'язок із громадськістю;
— освіта, навчання і виховання;
— оцінювання і впровадження інновацій з метою підвищення ефективності роботи.
Теорія соціального керування використовує загально-наукові, конкретно-наукові методи пізнання, специфічні методи збору, аналізу й узагальнення інформації про взаємодію інтересів суб'єкта й об'єкта керування. Ці методи включають спеціалізовані способи анкетування, інтерв'ювання, аналізу статистичних даних, одержання експертних оцінок, дослідження змісту управлінських функцій, структур керування, управлінських груп і соціальної обумовленості їхньої діяльності.
Виділяють два поняття керування: методологічне (змістовне) і процесуальне (технологічне). Перше з них показує місце керування в життєдіяльності суспільства, його можливості (обумовлені природно-історичними закономірностями, відносинами і механізмами керування) і характер суспільних інтересів. Друге поняття характеризується технологічно — у вигляді набору функцій і процедур. Ще на початку XX ст. А.А. Богданов виступив з ідеєю створення "загальної організаційної науки" — тектології. її особливість як загальної організаційно-технологічної науки полягала в тому, що вона давала загальний опис найрізноманітніших процесів виникнення і розпаду організацій. Ідеї А.А. Богданова згодом вплинули на розвиток багатьох досліджень цього напрямку.
Організаційні методи керування визначаються як способи, прийоми, за допомогою яких створюються різноманітні соціальні системи, що забезпечують визначений рівень (якість) їхньої організованості, і здійснюється організаційний вплив як на систему в цілому, так і на її частини й елементи для досягнення поставлених цілей.