- •Розділ 1. Теоретичні основи соціальної роботи
- •Соціальна робота як наука і навчальна дисципліна
- •Соціальна робота як навчальна дисципліна
- •1.2. Соціальна робота як практична діяльність
- •Функції соціальної роботи
- •1.3. Стратегії соціальної підтримки особистості
- •1.4. Правові основи соціальної роботи
- •1.5. Модель фахівця із соціальної роботи
- •Вимоги до емоційно-вольової сфери.
- •Вимоги до морально-ділових якостей.
- •1.6. Професійні цінності соціальної роботи
- •Стандарти етичної поведінки
- •Взаємини з клієнтами
- •Взаємини з агентствами та організаціями
- •Взаємини з колегами
- •Ставлення до професії
- •Розділ 2.Сфери призначення і застосування соціальної роботи
- •2.1. Соціальна робота в сільській місцевості та великому місті
- •Сільська місцевість
- •2.2. Система соціального обслуговування населення
- •2.3. Соціальна робота в системі охорони здоров'я
- •2.4. Соціальна робота в системі освіти
- •Особливості соціально-педагогічної роботи в системі вищої освіти.
- •2.5. Соціальна робота у сфері культури
- •Соцанімація
- •2.6. Партнерство соціальних служб та благодійних і громадських організацій
- •Механізм соціальних взаємовідносин держави і некомерційних організацій
- •Надання послуг
- •2.7. Соціальна робота на підприємстві
- •Розділ 3. Методи соціальної роботи
- •3.1. Соціологічні методи соціальної роботи
- •Методи аналізу документації
- •Відбір документів
- •3.2. Організаційно-розпорядницькі методи соціальної роботи
- •Природа, призначення, структура і властивості систем
- •Менеджмент як система знань розвивався за декількома напрямками.
- •3.3. Психологічні методи соціальної роботи
- •Основні моделі індивідуальної роботи з випадком (social casework)
- •Соціальна робота з групою
- •Основні моделі соціальної роботи з групою
- •3.4. Актуальні методи соціальної роботи
- •Волонтерська робота
- •Фостеринг
- •Самокерована групова робота
- •Мобільна соціальна робота
- •Розділ 4. Соціальні технології і технології соціальної роботи
- •4.1. Поняття технологій соціальної роботи
- •Специфіка соціальних технологій у соціальній роботі
- •Сутність і структура технологічного процесу
- •Зміст технологічного процесу
- •4.2. Соціальна опіка і піклування
- •4.3. Соціальне забезпечення
- •Державна соціальна допомога
- •Адресна соціальна допомога
- •4.4. Соціальне страхування
- •Функції страхування:
- •Страхування життя
- •Пенсійне страхування
- •Індивідуальне страхування від нещасних випадків
- •4.5. Соціальна діагностика, експертиза, профілактика
- •Мікрорівень
- •Методи профілактичної роботи
- •4.6. Соціальна корекція і терапія
- •Психолого-педагогічні методи корекційного впливу
- •Соціальна терапія
- •Психотерапія
- •4.7. Соціальна адаптація і реабілітація
- •4.8. Соціальне моделювання і прогнозування
- •4.9. Соціальна освіта і навчання
- •Проект "Методи навчання в громадянській освіті"
- •Реалізація проекту "Соціальна освіта в Україні"
- •4.10. Соціальне посередництво і консультування
- •Соціальне посередництво в конфліктній ситуації
- •Соціальне консультування
- •4.11. Соціальне проектування
- •Напрямки реалізації програми юшсеф "Здоров'я та розвиток молоді" (програми, проекти)
- •Розділ 5. Соціальна робота з різними цільовими групами і категоріями клієнтів
- •5.1. Соціальний захист жінок і соціальна робота Жінка і соціально-культурне середовище
- •Психологічні й тендерні дослідження
- •Правовий аспект соціального захисту жінок
- •Діяльність державних і недержавних організацій та установ із соціальної роботи з жінками
- •5.2. Соціальна робота з сім'єю
- •Соціально-правовий захист сім'ї
- •Сім'я як об'єкт соціальної роботи
- •Дослідження соціального становища сім'ї
- •Заклади і установи, які уповноважені проводити соціальну роботу з сім'єю
- •Форми і методи соціальної роботи, соціальні технології, технології соціальної роботи з сім'єю
- •Соціальна робота з молодою сім'єю
- •Напрями соціальної роботи
- •Соціальна робота з прийомною сім'єю
- •Соціально-педагогічні моделі роботи з прийомною сім'єю
- •5.3. Соціальна робота з молоддю
- •Соціальна профілактика
- •Соціальне обслуговування
- •Соціальна реабілітація
- •Соціальна допомога (підтримка) молоді
- •Соціальний супровід
- •Соціальне інспектування
- •5.4. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •Організації та установи Міністерства праці та соціальної політики
- •Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
- •5.5. Соціальна робота з інвалідами
- •Міжнародні аспекти правового захисту інвалідів
- •Визначення термінології
- •Міжнародні концепції встановлення інвалідності
- •Сучасні стратегії забезпечення рівних можливостей для інвалідів
- •Соціальний захист дітей-інвалідів
- •Соціальний захист інвалідів всіх вікових груп
- •Державне управління системою соціального захисту інвалідів
- •Установи соціального обслуговування інвалідів будинки-інтернати
- •Підприємства Українського виробничого протезного концерну "Укрпротез"
- •Фонд соціального захисту інвалідів
- •Соціальні служби для молоді
- •Недержавні організації та установи інвалідів (ндо)
- •Освіта і професійна підготовка інвалідів
- •Працевлаштування інвалідів
- •5.6. Соціальна робота у сфері зайнятості
- •Державна служба зайнятості
- •Напрями роботи і види послуг Державної служби зайнятості
- •Форми працевлаштування у службах зайнятості
- •Розмір матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки
- •Умови виплати допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
- •Матеріальна допомога з безробіття
- •Добровільне соціальне страхування зайнятості
- •Працевлаштування молоді
- •Технології працевлаштування громадян у центрах зайнятості
Недержавні організації та установи інвалідів (ндо)
На думку експертів ООН, забезпечення участі людей у прийнятті рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, — найважливіший принцип демократії. У цьому плані організації інвалідів виражають потреби своїх членів. До країн з висок ©організованою політикою щодо інвалідів Україну зараховують за критерієм наявності, активності та ролі у прийнятті рішень неурядових організацій.
У нашій країні громадські організації мають багаторічну історію. Вони відіграють велику роль у наданні соціальної допомоги інвалідам. Діяльність неурядових організацій інвалідів є важливим фактором допомоги у розвитку культури, освіти, охорони здоров'я, вирішенні їхніх проблем, їх соціалізації і залучення до активного суспільного життя. Тому органи виконавчої влади соціального захисту повинні бути зорієнтовані на найкращу взаємодію з громадськими організаціями інвалідів та різними благодійними організаціями.
Із загальної кількості в українському суспільстві громадських об'єднань, яких налічується близько 18 тис, понад 900 організацій зосереджують свою діяльність на проблемах інвалідів. Окрім можливостей вияву громадянської активності, ці неприбуткові об'єднання забезпечують робочі місця для певного контингенту людей, надають соціально важливі послуги інвалідам, таким чином сприяючи створенню умов для забезпечення життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Саме через ці організації здебільшого внутрішні бізнесові структури та міжнародні донори надають кошти для здійснення в Україні соціальних проектів.
Міністерством юстиції України з 1990 до 2002 р. зареєстровано 38 організацій, які об'єднують інвалідів. Органами юстиції на місцях здійснюється легалізація таких громадських організацій.
Найбільш тривалий час в Україні діють Українське товариство сліпих (УТОС) та Українське товариство глухих (УТОГ). Метою заснування їх у 1933 р. було організаційне об'єднання громадян з вадами зору та слуху, надання їм всебічної допомоги у професійній, трудовій і соціальній реабілітації, підвищення їхнього загальноосвітнього та культурного рівня.
УТОС та УТОГ протягом всього періоду свого існування займаються практичним вирішенням питань реабілітації осіб з вадами зору та слуху, основними з яких є: організація навчання робітничим та іншим професіям, працевлаштування на підприємствах товариств і підприємствах інших форм власності; проведення реабілітаційної роботи; розв'язання проблем інформаційного забезпечення та інтеграції інвалідів у навколишнє середовище; організація розроблення та виготовлення допоміжних технічних пристроїв.
Для всебічного обслуговування інвалідів УТОС та УТОГ створили розгалужену мережу навчально-внробничих підприємств і непромислових організацій, які спеціально пристосовані для роботи з інвалідами.
Чисельним об'єднанням інвалідів с Всеукраїнська організація інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (СОІУ). Метою діяльності організації є об'єднання інвалідів України в єдину структуру для ефективнішого розв'язання проблем осіб з обмеженими можливостями, створення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей, розвиток підприємницької діяльності як основи реабілітації, сприяння в працевлаштуванні інвалідів, розвиток мережі реабілітаційних центрів участь у розробленні законодавства з проблем інвалідів, а також здійснення міжнародної діяльності.
СОІУ складається з Кримського республіканського, 23 обласних, Київської, Севастопольської та Одеської міських, Ватутінського районного у м. Києві та 170 керівних осередків, які входять до його складу.
Членами СОІУ є 207 громадських об'єднань, зокрема, 7 всеукраїнських, 37 обласних, 120 міських та 43 районних. Всього ця організація інвалідів об'єднує близько одного мільйона інвалідів різних категорій.
Організація "Український конгрес інвалідів", зареєстрована Міністерством юстиції України 26 січня 1997 p., налічує чотири регіональних і сім міських відділень, 8 районних осередків у 17 областях України.
Основною метою їхньої діяльності є використання розумового і фізичного потенціалу людей з обмеженими функціональними можливостями для налагодження процесу особистої реабілітації, інтеграції інвалідів у суспільство, поступове забезпечення рівних можливостей для цієї категорії населення, сприяння захисту їхніх прав, створення умов для виконання людьми з обмеженими функціональними можливостями в повному обсязі своїх обов'язків як членів суспільства.
Активним учасником громадського руху інвалідів е Спілка шахтарів-інвалідів України, у складі якої налічується 300 тис. інвалідів. Основною метою її діяльності є соціальний захист зазначеної категорії осіб.
В Україні також діють ряд об'єднань інвалідів з числа військовослужбовців та ветеранів війни. Одним з них е Всеукраїнська організація інвалідів війни та Збройних Сил, легалізована 16 червня 1994 р. Міністерством юстиції України. Головною метою діяльності організації є сприяння органам державної влади та громадським організаціям у здійсненні заходів, спрямованих на охорону здоров'я та соціальний захист інвалідів з питань пенсійного забезпечення, матеріально-побутових умов життєдіяльності та сприяння підвищенню рівня їх добробуту.
До складу Всеукраїнської організації інвалідів війни та Збройних сил входять 10 обласних організацій, Київська, Севастопольська, 39 міських (на правах обласних), 89 районних організацій. Всеукраїнська організація інвалідів війни та Збройних Сил налічує у своєму складі 280 тис. інвалідів війни та вдів інвалідів.
Широкий громадський рух інвалідів в Україні забезпечує діяльність об'єднань інвалідів з числа осіб, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Міністерство юстиції зареєструвало такі об'єднання, як Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобиля, Міжнародна конфедерація інвалідів Чорнобиля, Міжнародний фонд інвалідів Чорнобиля "Чорнобиль-Надія", Всеукраїнська громадська організація інвалідів Чорнобиля "Прип'ять", Всеукраїнське об'єднання інвалідів Чорнобиля та війни "Відродження України", Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля".
Всеукраїнське благодійне об'єднання інвалідів Чорнобиля та війни "Відродження України" засноване у 1994 p., з метою захисту та соціальної реабілітації інвалідів з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідів війни і нараховує понад 200 тис членів.
Ряд неурядових організацій майже всіх регіонів України захищають права дітей-інвалідів. В останні роки помітно активізувався жіночий рух в Україні. Жіночі організації підтримують жінок з фізичними вадами у нових соціально-економічних умовах, допомагають їм розкрити і реалізувати свій потенціал у суспільно-громадському житті.
Одночасно відбувається процес зміни організації діяльності громадських об'єднань інвалідів для розв'язання проблем інвалідів, що визначає новий характер взаємодії органів державної влади та громадських організацій.
За рішенням 15 всеукраїнських та 10 регіональних організацій у вересні 2001 р. створено Всеукраїнське громадсько-політичне об'єднання "Національна Асамблея інвалідів України". Метою діяльності Асамблеї є об'єднання громадських організацій інвалідів, узгодження дій та консолідація зусиль, спрямованих на поліпшення становища інвалідів в Україні, захист конституційних прав інвалідів, підвищення їх ролі та соціального статусу в суспільстві. Одним із головних завдань є представництво конституційних прав і законних інтересів інвалідів та їх організацій у Верховній Раді України, Кабінеті Міністрів України, інших органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських об'єднаннях.
Одним зі шляхів професіоналізації громадських організацій є їх участь у розробленні урядових програм, надання партнерських грантів для їх спільного виконання. Таким самим чином утверджується партнерство українських громадських організацій із західноєвропейськими (за сприяння Демократичної програми ТАСІС), канадськими (за сприяння Канадського агентства міжнародного розвитку), американськими (Каунтерпарт Альянс) та іншими організаціями.
Накопичений міжнародний і вітчизняний досвід свідчать про те, що ефективне вирішення тих чи інших проблем реальне лише в межах моделі, де органічно поєднана зацікавлена, цілеспрямована політика держави, її правові, економічні, організаційні й наукові можливості, з одного боку, та ініціатива, інтереси відповідної соціальної групи населення — з іншого.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає механізм соціального партнерства держави та громадських організацій інвалідів.
У загальнодержавному процесі розв'язання проблем інвалідів їх організації можуть і повинні виконувати специфічні функції, які державні інститути або просто не в змозі виконати, або виконують з набагато меншим ефектом. Саме на цьому поділі та взаємному доповненні функцій і має засновуватися соціальне партнерство держави та організацій інвалідів у розв'язанні соціальної проблематики інвалідів.