Вітчизняний досвід

Національне законодавство на даному етапі регулює цю проблему таким чином. Відповідно до Закону України “Про страхування” від 8 березня 1996 р. № 85-96-ВР (далі – Закон про страхування), який у загальному порядку визначає основні засади страхування цивільно-правової відповідальності учасників транспортного руху – власників авто, та з метою забезпечення захисту інтересів потерпілих у ДТП, Кабінет Міністрів України затвердив своєю постановою нормативно-правовий акт – Положення “Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” від 28 вересня 1996 р. № 1175 (далі – Постанова).

Ця Постанова актуальна й досі, оскільки Закон, який мав би врегулювати дане питання, досить довго знаходиться на стадії проекту.

Основним завданням Постанови стало нормативне встановлення порядку обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Головною метою цієї процедури є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок ДТП. При цьому Постанова гарантує громадянам відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, заподіяної внаслідок винних дій інших учасників дорожньо-транспортного руху. Такий крок, безперечно, став додатковою гарантією захисту цивільних прав та інтересів громадян і наблизив Україну до права Європейського Союзу. Ще в Директиві Ради 72/166/ЄЕС містилася вказівка на необхідність приведення у відповідність із документами ЄС норм національного законодавства країн – учасниць Європейського Союзу щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів. Мотивувалося це необхідністю захисту інтересів осіб, які можуть стати потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої незастрахованими транспортними засобами. Враховуючи європейське спрямування України, ця Директива та національний досвід у сфері правового регулювання відповідальності стали поштовхом до нормативного закріплення обов’язку застрахувати власне авто на випадок дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи з практики застосування Постанови, не обійшлося без “національних особливостей”, що виникали при відшкодуванні шкоди, заподіяної третім особам внаслідок ДТП. Таких, наприклад, як недосконалість договорів страхування, за якими страхові компанії часто знаходили причину відмовити у страховій виплаті. В результаті – невідшкодовані витрати за заподіяну шкоду здоров’ю чи майну третьої особи власником авто покладались цілком на його плечі. Відсутність механізму вирішення фінансових питань при розрахунках страхової суми, неврегульованість питання щодо чіткого порядку фіксації страхового випадку теж викликали певні непорозуміння між власниками автотранспортних засобів і представниками страхових компаній.

Для усунення цих та інших недоліків Комітетом з питань фінансів та банківської діяльності був розроблений спеціальний законопроект “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 2054 (далі – законопроект), який влітку 2003 р. надійшов на розгляд Верховної Ради України. Документ має стати основним джерелом правового регулювання обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності й більш повно захищати права учасників дорожньо-транспортного руху – як тих, що заподіяли шкоду, так і тих, що визнані потерпілими внаслідок ДТП.

Мета законопроекту полягає в запровадженні чіткого механізму обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів. Цей документ визначає страхові суми, страхові випадки, особливості процедури страхування для різних категорій населення, державний контроль за здійсненням такого виду діяльності страховими компаніями, а також порядок створення і діяльності спеціальних установ для акумуляції та розподілу грошових коштів, за рахунок яких здійснюватимуться страхові виплати.

Розглядуваний законопроект був прийнятий з огляду на нормативні положення Директиви 72/166/ЄЕС, в якій визначаються порядок та умови цивільно-правового страхування власників наземних транспортних засобів у європейських країнах. Детально дослідивши текст зазначеного документа, а також беручи до уваги думки й висловлювання авторитетних спеціалістів, ми вирішили зробити аналіз поданого на розгляд Верховної Ради України проекту.

Спробуємо розглянути як позитивні, так і негативні сторони цього документа, виходячи зі змісту його норм, оскільки побачити його дію на практиці поки що неможливо.

Позитивною рисою законопроекту, по-перше, є те, що його прийняття, ймовірно, дозволить наблизити національне законодавство України з питань страхування до законодавства Європи й таким чином прискорить інтеграційні процеси, до яких прямує наша країна.

По-друге, досвід європейських країн щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів доводить, що введення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів вирішує проблеми щодо відшкодування збитків, спричинених ДТП.

У наш час, коли багато хто з власників транспортного засобу не спроможний сплатити (відшкодувати) майнову та (або) моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, економічно вигідно й доцільно було б перекладати цей фінансовий тягар на плечі страхових компаній.

Законопроект має на меті в повному обсязі реалізувати механізм впливу на стан ДТП, спричинених у зв’язку з порушенням водіями правил дорожнього руху, правил перевезення небезпечних речовин та виробів, проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, а також підвищення відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил дорожнього руху.

Відсутність законодавчих норм щодо порядку контролю за наявністю у водіїв полісів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів не дозволяє забезпечити в повному обсязі обов’язкову форму цього виду страхування. Інакше кажучи, неможливо запровадити механізм заборони експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі загального користування для тих власників транспортних засобів, які не уклали відповідних договорів страхування.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у обов’язковій формі в усьому світі є прийнятним і надійним механізмом соціального захисту потерпілих у ДТП, апробованим практикою більшості країн світу. Запровадження в Україні такого обов’язкового страхування дозволило б українському страховому ринку інтегруватися до міжнародної системи автострахування “Зелена картка”.

Розміри базових страхових платежів за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України встановлені на підставі страхової суми та з урахування технічних характеристик транспортних засобів (об’єм двигуна, кількість місць, технічне призначення авто тощо).

Враховуючи зазначені позитивні сторони, законопроект зі змінами й доповненнями пройшов у друге читання.