3) Крім того, виникає ряд питань щодо визначених законопроектом прав та обов’язків сторін.

По-перше, однією з підстав для одностороннього припинення договору страхування з ініціативи страховика є випадок, коли виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика (76 500 грн). Тобто страховик відшкодував збитки щодо майна та здоров’я/життя третіх осіб, і надалі відмовився від виконання своїх зобов’язань. Краще все ж таки передбачити, що виплата 100% страхової суми є підставою для припинення дії договору страхування. Причому необхідно не тільки повідомити страхувальника про цю умову, а чітко розяснити йому наслідки неукладення нового договору страхування.

По-друге, прикінцеві положення законопроекту містять норму, яка визначає, що МТСБУ розраховує актуарним методом на пiдставi статистичних даних базовий платіж, передбачений п. 7.1 ст. 7 законопроекту, і подає його на узгодження до Уповноваженого органу. Розмір базового страхового платежу затверджується Уповноваженим органом протягом не більше ніж 45 календарних днів із дня подання МТСБУ відповідної пропозиції до Уповноваженого органу. Якщо протягом такого строку Уповноважений орган не затверджує розмір базового страхового платежу, то його розмір встановлюється на рівні 100 грн.

На нашу думку, така норма порушує права страхувальників, оскільки в тому, що розмір базового платежу не був встановлений, винні не вони, а Уповноважений орган. Тож відповідальність за дію чи бездіяльність у даному випадку несе Уповноважений орган, а Закон ніби покладає цю вину на страхувальників, які жодним чином не могли сприяти більш активній роботі службових осіб. Тому, з точки зору захисту прав людини, норми мають встановлювати найменший розмір базового платежу в разі вини Уповноваженого органу, наприклад, на рівні 17 грн. – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а не 100 грн.

Отже, ми охарактеризували деякі сильні і слабкі сторони даного законопроекту, враховуючи існуючий стан речей у нашій країні та зарубіжний досвід.

Виходячи зі сказаного, вважаємо, що законопроект про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні є необхідним, але в ньому мають міститися такі норми, які наблизили б нас до європейського рівня захисту прав та інтересів потерпілих осіб від ДТП, і довели, що Україна є цивілізованою, правовою країною, в якій на першому місці – людина та її права.

Є над чим поміркувати, зважаючи на наше бажання наблизитись до Європи.

9