V. План заняття.

1. Зміни в керівництві СРСР та УРСР на початку 1950-х рр. (10 хв.)

5 березня 1953 р. смерть Й. Сталіна. Березень – червень 1953 р. – “колективне керівництво” – розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Сталіна (Г. Маленков – Голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов – Перший Секретар ЦК КПРС, Л. Берія – Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки).

26 червня арешт Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта. Червень 1953 р. звільнення з посади першого секретаря ЦК КП б)У Л. Мельникова, обрання О. Кириченка; арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступника. 1955 р. звільнення Г. Малюнкова з посади Голови Ради Міністрів СРСР та обрання на цю посаду М. Булганіна.

2. Основні заходи початкового етапу десталінізації. (10 хв.)

- створення комісій щодо перегляду справ засуджених у 1934-1953 рр.;

- ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, відміна надзвичайних постанов і законів;

- чистка органів держбезпеки і значне скорочення їхньої кількості;

- припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму;

- розширення прав республік;

- зростання ролі українського фактора в різних сферах суспільного життя.

Основні положення доповіді М. С. Хрущова “Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки”, проголошеної 14 – 25 лютого 1956 р. на ХХ з’їзді КПРС:

- критика сталінської політики як хибної та злочинної через організацію масових репресій;

- критика саме особи, а не системи, що її породила;

- початком злочинної політики визначався 1934 р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації;

- небажання правлячої верхівки розділити відповідальність за вчинені злочини, незмінність партійних засад.

Значення:

Попри всю непослідовність критики культу особи, вона справила величезний вплив на всі сторони життя суспільства. Тоталітаризму було нанесено відчутний удар. Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 рр. отримали назву “відлига”.

3. Опір десталінізації. (10 хв.)

Червень 1957 р. виступ групи колишніх активних учасників сталінської політики (В. Молотов, Л. Каганович, К. Ворошилов, М. Булганін) проти підриву “керівної ролі партії”, постановка питання про зміщення М. Хрущова. Але на цей час Хрущов уже мав міцну “групу підтримку” зі своїх прибічників. Березень 1958 р. виключення противників десталінізації зі складу Президії ЦК, звільнення М. Булганіна з посади Голови Ради Міністрів СРСР. Цю посаду обійняв М. С. Хрущов, одночасно залишаючись першим секретарем ЦК КПРС. Таким чином, Микита Сергійович зосередив у своїх руках майже всю владу в державі.

VІ. Підведення підсумків. (5 хв.)

Процес десталінізації виявився половинчастим і непослідовним. Він не торкався основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 8

Вид заняття: лекція.

Тип заняття: інформаційна.

Тема: Україна у період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985 рр.).

Мета заняття: навчальна: розкрити суть політико-ідеологічної кризи радянського суспільства. Показати основні етапи цього процесу. Розкрити складові процесу наростання економічної кризи. Показати принципову неможливість реформування радянської моделі господарювання;

виховна: виховувати студентів у дусі патріотизму й утверджувати ідеали демократії. Сприяти осмисленню студентами ролі людини в історії;

пізнавальна: сприяти розвиткові у студентів вміння аналізувати та порівнювати історичні явища та процеси, обґрунтовувати та відстоювати власну думку.

Методи: бесіда, лекція.

Матеріально-технічне забезпечення: зошити, підручники, дошка.

Література: основна:

1. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996;

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990;

3. Кормич Л., Багацький В. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ ст. – Харків, 2001.

Додаткова:

1. Бойко О. Історія України. – К., 2001;

2. Коваль М., Кульчицький С., Курносов Ю. Історія України. – К.,1992;

3. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К., 1996.

Структура заняття

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань. (5 хв.)

Період 1965 – 1985 рр. в історичній та публіцистичній літературі отримав назву “застій” або час кризи радянської моделі розвитку. Актуальність теми полягає у протиріччі: “Економічний розвиток країн колишнього СРСР не може наздогнати економічні показники застійної доби”. Отже, “застій” – роки соціально-економічної та політичної кризи чи період соціальної та матеріальної стабільності.

ІІІ. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань. (5 хв.)

ІV. Мотивація навчальної діяльності. (10 хв.)

1. Як ви розумієте поняття “соціально-економічна та політична криза”?

2. Які реформи були здійснені в сільському господарстві та промисловості в 1953-1964 рр.?

3. Пригадайте, як зазвичай відсторонювали від влади політичних опонентів в роки сталінщини?