Внутрішнє виробництво країни

В економічному відношенні Аргентина - одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. ВНП на душу населення становить 4,3 тис. дол.(2370) доларів за рік. Але економіка її значною мірою залежить від іноземного капіталу. Однак держава продовжує зберігати міцні позиції в:

·          атомній промисловості

·          видобутку нафти, газу і вугілля

·          виробництві електроенергії

·          військовій промисловості

·          виплавці чавуну і сталі

·          залізничному транспорті

·          морському судноплавстві.

Рис.1 - Динаміка ВВП Аргентини у 1980—2011

Іноземний капітал майже повністю контролює:

·          Автомобільну

·          Тракторну

·          Нафтохімічну

·          Хімічну

·          Фармацевтичну

·          Тютюнову промисловість

·          Будівництво

Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства Аргентини. Вона першою з латиноамериканських країн створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20% ВВП.

В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Біля 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металобробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного, електронного і транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо — металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе — автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість. Виробництво баранини - важливого продукту аргентинського с/г рівномірно розподілено по східному узбережжю в Атлантичному океані ; у південній частині країни - Патагонії. У с/г Аргентини переважає тваринництво. Почасти це обусловленно історичними чинниками. Потужна харчова промисловість базується на розвиненому сільському господарстві.

Рис.2 Обсяги виробництва цитрусових

За обсягами вирощування пшениці, кукурудзи та сої Аргентина займає одне з перших місць у світі. В цілому сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна та м'яса. За випуском цієї продукції Аргентина посідає перше місце в Латинській Америці. В Буенос-Айресі, який нерідко називають "столицею м'яса", розташовані декілька великих м'ясокомбінатів і підприємства олійної та борошномельної промисловості. Основним сільськогосподарським районом і головною частиною країни є Пампа (індіанською мовою «Рівне місце»). Зараз тут вирощують пшеницю і кукурудзу, сою і соняшник, сіяні трави, випасають і відгодовують велику рогату худо¬бу м'ясного напрямку. Своїм добробутом Аргентина значною мірою зобов'язана саме Пампі. Характерною рисою місцевого сільського господарства є висока продуктивність праці. Патагонія з її посушливим кліматом і бідними землями — район вівчарства. За поголів'ям великої рогатої худоби і овець, за виробництвом зерна, олійних, м'яса і вовни Аргентина посідає одне з провідних місць у світі. Інші сільськогосподарські продукти, як правило, це продукти Ґран-Чако, Месопотамії і Підмонта — бавовник, мате (парагвайський чай), виноград і цитрусові, — мають місцеве значення.

В північної частини країни распостранено розведення великої рогатої худоби ; тоді як більш холодному півдні розвинене вівчарство , дає , крім м'яса , ще й шерсть. Продукція м'ясної промисловості є важливим статтею експорту Аргентини. Рослинництво ( пшениця , кукурудза ) распостранено переважно у районі Пампи , навколо Буэнос-Айреса. Відповідно до стратегічного плану розвитку сільського господарства, який представила президент Аргентини Cristina Kirchner, ця країна до 2020г. повинна виробляти 160 млн. тонн зерна, а експорт досягти $100 млрд. Для досягнення настільки амбітних цілей Аргентині потрібно буде за 9 найближчих років збільшити виробництво зерна на 50%. Cristina Kirchner вважає, що ці цілі досяжні «завдяки технологічним і науковим досягненням». Планом передбачено розширення посівних площ під зерновими з 34 млн. га до 42 млн. га. У обговоренні і доопрацюванні стратегічного плану розвитку сільського господарства Аргентини взяли участь представники 23 провінцій, 53 університетів, аграрних шкіл, бізнес-асоціацій, а також сільгоспвиробників і родинних фермерів.

Чорна металургія країни — найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини. Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найбільш розвинені транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування.

Рис.3 – Виробництво легкових автомобілів 2008-2010 рр.

Червоні стовпці (ряд 2) - виробництва нових легкових автомобілів в 2009 - 2010 роках. Сині стовпці (ряд 1) - виробництва нових легкових автомобілів в 2008 - 2009 роках. Синя процентна лінія (ряд 3) - показує процентна зміна кількості вироблених автомобілів в Аргентині в порівнянні з таким же місяцем попереднього року.

На початку 2009 року в січні і лютому було зафіксовано само велике падіння виробництва 56% і 67% . У подальшим виробництво легкових машин в Аргентині почало відновлюватися. Останній негативний результат був зафіксований у вересні 2009г 5%. У подальшим виробництво Аргентини було в позитивному значенні. Найкрупніший сплеск виробництво ми спостерігаємо в лютому 2010г що склало 77%.

Рис 4 -Статистика виробництва пасажирських автобусів в Аргентині 2008 2010

 

Паливно-енергетичний комплекс Аргентини охоплює видобуток власної нафти (27 млн. т), майже 2 млрд. м3 газу і близько 1 млн. т вугілля. Але власного палива не вистачає і Аргентина змушена імпортувати нафту з Венесуели, а з Південної Африки і Австралії - вугілля. Основу електроенергетики становлять ТЕС і ГЕС, які виробляють 95 % електроенергії. 5 % електроенергії виробляють АЕС.