21. Розташування в-чих потужностей.

На цій стадії побуд опер-ї системи виникає 2 взаємопов'язані питання:

1) к-сть і потужність: велике підприємство чи декілька дрібних; 2) де розташувати кожний з об'єктів?

К-сть та продуктивність підприємств визначають фактори ефективності та маркетингу.

На користь великих указують: 1)значна капіталомісткість переробної системи (електростанції, лікарні, де необхідне дороге спеціальне обладнання); 2)необхідність зосередження великої кількості людей або різних виробів (автопідприємства, аеропорти, регіональні склади мережі універсальних магазинів тощо).

Якщо клієнти розосереджені і необх забезпечити їм зручний доступ до підприємства та його продукції, то доцільним буде створення малого підприємства. У деяких операційних системах можна застосувати комбінований підхід.

Прийняття рішень щодо оптим розташ ви-чих потужностей спирається на такі вихідні умови: 1)розмір ви-чих площ і відстаней між різними в-чими елементами; 2)попит на вироби і послуги; 3)вимоги до перебігу процесу, враховуючи к-сть операцій та обсяги матеріальних потоків між окремими елементами в системі розташування; 4)просторові вимоги до розташування елементів у приміщеннях; 5)просторова доступність в межах споруди або, якщо це нова споруда, можливі будівельні та архітектурні форми.

Організація підрозділів на ви-чих ділянках і розташув обладнання визнач основними характеристиками ви-чого потоку. Існують 4 осн способи розташування обладнання та організації робочих місць.

1. За технологічним принципом (за функціональним принципом або розташування в-цтва, що працює на замовлення). Це такий спосіб розташування, за якого відбувається групування однакового обладнання чи однорідних технологічних операцій. Напр, всі токарні верстати розташовують в одному місці, а всі штампувальні преси – в іншому. Оброблювана деталь рухається відповідно до послідовності операцій від одного місця до іншого, де розташоване відповідне обладнання. Напр: лікарні, де певні ділянки призначені для надання окремих видів медичної допомоги.

2. За предметним принципом (за ходом матеріального потоку). За такого способу розташування обладнання або в-чі процеси вишиковують за ходом технологічних операцій, через які послідовно проходить виріб під час виготовлення. Траєкторія руху кожної деталі являє собою пряму лінію. Напр: в-чі лінії з виготовлення взуття, хімічні заводи, мийка автомобілів.

3. За принципом групової технології або формування технологічних центрів. Цей принцип передбачає групування різного обладнання у робочі або технологічні центри для обробки виробів, що мають однакові чи подібні способи і вимоги до обробки. З одного боку, розташування обладнання за принципом групової технології є аналогічним розташуванню обладнання за технологічним принципом, відповідно до якого створюють центри для виконання певного набору технологічних операцій. Але з іншого, воно нагадує розташування за предметним принципом, оскільки робочі центри спеціалізуються на випуску обмеженого асортименту виробів. Групова технологія також вимагає, щоб для всіх компонентів виробу була проведена технологічна класифікація та встановлені відповідні коди, які у подальшому використовують для визначення типів обладнання в технологічних центрах.

4. За принципом обслуговування нерухомого об’єкта, що реалізується у випадку, коли виріб (через габаритність чи значну масу) протягом усього технологічного процесу залишається на одному місці. В-че обладнання транспортується до виробу, а не навпаки. За таким принципом організовані верфі, будівельні і знімальні майданчики.

Зазвичай в-чі об’єкти в цілому є комбінацією різних видів розташування обладнання та організації процесу в-цтва.

Рішення щодо місця розташування підприємств приймають з урахуванням макро- та мікроекономічних ситуацій.

Макрорівень – це вибір континенту, країни, провінції чи міста.

Осн фактори макрорівня:1)демографічні та економічні фактори, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту продукції операційної системи;2)джерела сировини та транспортні витрати з доставки матеріалів, необхідних для операційної системи;3)к-сть та якість трудових ресурсів;4)наявність достатньої кількості енергії і води;5)політична стабільність;6)податкова політика та заохочення економічного розвитку;7)питання захисту навколишнього середовища;8)вартість загальної ділянки й будівництва;9)умови проживання (клімат, система освіти, медицина, культура, відпочинок, рівень злочинності).

Мікрорівень – вибір конкретного майданчика чи приміщення для підприємства.

До найважливіших факторів на мікрорівні належать:1)обмежувальні норми на розвиток промислової зони, сумісність із сусідніми об'єктами. 2)розмір, конфігурація та інші технічні аспекти майданчика; 3)наявність транспортної інфраструктури; 4)наявність та вартість енергозабезпечення; 5)відповідність майданчика характеру підприємства; 6)відстань до житла для службовців; 7)наявність конкурентів.

Для багатьох видів підприємств вирішальним може бути якийсь один із факторів (підприємства з пошиття одягу розташовують поблизу джерел порівняно дешевої робочої сили, тому більша частина філіалів з пошиття розташована в країнах, що розвиваються).