Основні туристичні райони Африки (за вто)

1. Пн. Африка (Египет, Марокко, Тунис, Канарские острова)

2. Субсахарська Африка(Півленно-Африк. Республіка, Зімбабве, Кенія)

Африка относится к молодым туристским регионам и отличается в настоящее время более высокими темпами прироста туристских потоков, чем в традиционных туристских регионах. Однако Африканский регион менее других устойчив в экономическом и политическом плане и это отрицательно сказывается на развитии туризма. Африканском туристическом региона свойственна преимущество природных туристических ресурсов. Особенно значительными среди них есть Флора-фаунистические и ландшафтные составляющие ресурсного потенциала. Для разрозненных стран и территорий региона характерны комфортные погодно-климатические условия - основа развития массового туризма.На рынке международных туристических услуг отдельные африканские государства заняли видные места и предлагают высококачественный туристический продукт: Маврикий - свадебный туризм и пляжно-купальный отдых; Тунис и Марокко - пляжно-купальный, лечебно-оздоровительный и познавательный туризм; Зимбабве, Танзания и Кения - сафари и экологический туризм; ЮАР - пляжно-купальный отдых, гастрономический и экологический туризм; Кабо-Верде специализируется на дайвинга и серфинга..На африканском континенте в течение последних десятилетий от-булися существенные изменения в структуре международного туризма. В течение 1980-х годов доля межрегиональных туристических потоков в Африке превышала внутренние региональные. Ситуация изменилась в 1990-х годах, которые прошли под знаком постепенного преобладание внутренних региональных путешествий над внешними.

Наиболее популярный среди международных туристов горный район Африки – Восточно-Африканское плоскогорье, включающее наиболее высокие вершины (вулканы) континента – влк. Килиманджаро (5895 м), влк. Кения (5199 м), пик Марге-рита (5109 м), влк. Карисимби (4507).Наиболее посещаема высшая точка Африки – влк. Килиманджаро, покрытый в верхней части ледниками и снежниками. Еще одним распространенным в Африке видом туризма, связанным с природными туристскими комплексами, является сафари. Танзания - один из самых интересных туристических регионов Восточной Африки.

Природно-рекреаційні ресурси Тунісу

Природні ресурси: Нафта - 29,5 млрд.барелей (розвідані запаси, перше місце в Африці), залізні руди (3,5 млрд. тонн, місткість заліза - 55-70%), магнезійні, калійні солі, фосфорити та гіпс.

Країна розташована на півночі африканського континенту, омивається Середземним морем, межує з Алжиром та Лівією. Найбільший острів - Джерба. Площа країни - 163 тис км2. Довжина берегової лінії - 1200км.На півночі береги високі, місцями скелясті. В водах близ Тунісу - єдиний в Середземному морі кораловий риф. Все східне узбережжя - піщане. Північну частину країни займають відроги Атлаських гір. Гора Шамбі – 1544 м. Центральну цастину країни займають міжгірські плато (Тель). Північна частина країни - Туніська низовина, східна частина - низовина Сахель. На південь від Сахеля починаються напівпустельні рівнини і солончакові низини (шотти). На півдні Туніса розташовані бархани Великого Східного Ерга. Клімат: на більшій частині країни - субтропічний середземноморський, тільки на півдні - клімат тропічних пустель. Сприятливий період – літо (червень - серпень (вода - +27, повітря - +30 - +35). Купальний сезон триває 8 місяців. Більшість опадів випадає взимку (до 1000 - 1500 мм. на півночі, в центрі- 200-400 мм., південь - 100 мм.). Одна річка, що має постійний водотік - Меджерда (460 км). Всі інші річи відносяться до типу “ваді” - мають дощове живлення. Туніс має в районі атлаських гір ліси пробкового та кам’яного дуба. На рівнинах - рослинність трав’яниста. Численні оази. Тваринний світ - бідний. Зберіглися кабани, муфлони. Різноманітні птахи. Рослинництво: зернові, цитрусові, оливки, виноградарство. кспортуються білі Тунісські вина. Екстенсивне тваринництво. Гірничо-добувна галузь (фосфорити), нафта, туризм. 2000 рік - 4,2 млн туристів (2 млрд долларів). Туризм в країні почав розвиватися після проголошення незалежності країни. 1960-200 000, 1970-800 000, 1980-1,5 млн, 1990-3,2 млн. чтолвік. Готельна мережа - більше 500 готелів на 110 тис місць. Висококомфортабельні готелі - середній рівень завантаження - 60%. У високий сезон - до 90%. Авіатранспорт - 6 міжнародних аеропортів. Аir Тunis, Аir Libеrty Тunis. Працюють інші авіакомпанії. Залізниця практично не використовуються в туризмі. Автотранспорт - для внутрішніх подорожей. Довжина доріг - 32 000 км, з них 30% з твердим покриттям. Водний транспорт: паромна лінія на Францію і Італію. Грошова одиниця - дінар (1$=1 дінар). Туристичні потоки переважають з Європи: 16% - Німці, 15% - Франція, 10% - Італія. Близько 25% туристів - із Африки (паломники). Провідні туристичні райони:

1. північний (коралове узбережжя і місто Туніс)

2. східний (узбережжя, історико-культурні пім’ятки мусульман)

3. зона пустель. (Grаnd Еrg Оriеntаl).

4. Кайруан.