Населення Марокко, його етнічні особливості

Кількість населення: 31,6 млн. осіб (2010). Етнічний склад населення: арабо-бербери - 99,1%, євреї - 0,2%, інші - 0,7%.Бербери є корінним населенням Марокко, яке проживало на його території ще до поширення тут ісламу. У мовному відношенні бербери належать до хамітської (афро-азіатської) сім'ї мов, у той час як арабська мова відноситься до семітських мов. Берберські діалекти поширені по всій Північній Африці і в районі пустелі Сахара. У межах Марокко найбільше поширення отримали три діалекти: рифі, на якому говорить берберомовне населення у районі гір Риф і півночі Середнього Атласа, тамазігт – у районі Середнього Атласа і ташельхіт – у районі Високого Атласа. Вважається, що берберомовні марокканці становлять третину всього населення країни. Араби. Арабські війська під командуванням воєначальника Окби ібн Нафі пройшли по всієї території Північної Африки і наприкінці 7 ст. вийшли до узбережжя Атлантичного океану. Однак перші арабські поселення на території Марокко виникли лише у другій половині 8 ст., коли було закладено мусульманські міста Сіджільмаса (757) і Фес (788). Внаслідок масової міграції арабських племен зі сходу протягом подальших століть відбувався процес розселення арабів на обширних територіях. Араби займали західні рівнини Марокко і пустинні райони Сахари, де вони перемішувалися з місцевим берберським населенням. Бербери були навернені в іслам, і поступово йшов процес злиття культури і звичаїв цих народів. Арабомовне населення становить майже дві третини загальної чисельності жителів Марокко.  Європейці та євреї. До моменту отримання Марокко незалежності у 1956 у країні налічувалося 550 тис. європейців, велику частину яких становили французи, за якими щодо чисельності йшли іспанці і португальці. Після 1956 чисельність європейської колонії поменшала до 60 тис. осіб, представленого головним чином бізнесменами і співробітниками міжнародних організацій.  У міру посилення напруженості на Близькому Сході майже всі євреї виїхали з Марокко, і тільки в районі Касабланки їх залишилося бл. 3000 осіб.

Природно-рекреаційні ресурси Південно-АфриканськоїРеспубліки

Основним фактором економічного зростання стали природні ресурси: алмази, золото, платина, уран, залізні руди, вугілля. ПАР має рекреаційні ресурси, схожі з європейським Середземномор'ям. Регіон має сприятливі природні й культурно-історичні ресурси для розвитку рекреації. Туристів приваблюють піщані пляжі на Сейшельських і Коморських Островах, Маврикії, у Мозамбіку, ПАР, гірські масиви, особливо Столова гора поблизу Кейптауна, відомий водоспад Вікторія та р. Замбезі (між Замбією та Зімбабве).

Всесвітньо відомими є національні парки Чобе у Ботсвані, Етоша у Намібії; Калахарі-Хемсбок та парк Крюгера у ПАР. Парк Крюгера є одним з найдавніших національних парків світу (заснований у 1898 р.), його площа до 2 млн га.

Історико-культурні ресурси Південно-Африканської республіки

Йоганнесбург - Найбільш цікаві будівля "Старої пошти" (1897 р., вважається одним з найкрасивіших будівель міста) і Сад Оппенгеймера за нею, Центральна бібліотека (1935 р., зараз тут розміщуються Музей історії країни та Геологічний музей), комплекс "Маркет-Фіече" (три театри, художня галерея, ресторани і паби), найбільший багатоповерховий торговий центр в Африці - Сендтон, "Маркет-сквеа" - один з найграндіозніших ринків материка, Музей образотворчих мистецтв, Музей історії, "площа 300 магазинів" Орієнтал-Плаза , відкрита для відвідувачів Біржа (JSE), найкрасивіша будівля міста - хмарочос "Даймонд", неокласичний архітектурний комплекс "Бенксіті", Музей медицини Адлер, Палеонтологічний музей, Планетарій біля входу в студентське містечко, Музей наскального живопису на території зоологічного парку і т. д. Одна із столиць країни і адміністративний центр провінції Трансвааль - Тшване (Преторія), лежить в 60 км. на північ від Йоганнесбурзі. Тут цікаві центр міста - площа Керкплатс зі старою Ратушею (1899 р.), Соборна Площа з будівлями Старого Раадсааля і Палацу Юстиції (1898г.), парк Брайнтіріон, в якому розташовується офіційна резиденція президента ПАР, Державний театр, Музей Крюгера (присвячений першому президентові Трансвааля Паулусу Крюгеру та історії Англо-бурської війни), будинок Мелроуз, одне з найбільших у світі адміністративних будівель - "Юніон-Білдінгс" (1910 р.), Монумент першопоселенцями (1949 р.), форт Клапперкоп (зараз тут знаходиться Військовий музей ), будівля Південно-Африканського Резервного банку (найвища споруда міста), Національний зоопарк Південної Африки, обсерваторія "Радкліфф", Інститут Африки, Південно-Африканська академія наук і мистецтв, Муніципальна художня галерея, Музей природних наук і індустрії, Музей історії національної культури , Музей Поліції, Музей Корта Стенберг, Музей Природною Історії Трансвааля, музей під відкритим небом Пьерніф, Музей Саммі Марка недалеко від Тсване і культурна село Мапоч Ндебелє Північна, в околицях якої розташовані, до того ж, прекрасні виноградники. Дурбан - один з найбільших портів Африки і центр провінції Квазулу-Наталь, найбільш популярною серед туристів з усього світу. Найбагатший торгове місто і фешенебельний курорт, що славиться своїми східними базарами, золотими пляжами і розташованим неподалік узмор'ям Індійського океану, Дурбан вважається одним з найбільш колоритних міст континенту. Варто оглянути церкву Св. Павла (1853 р.), прекрасний парк на руїнах старого форту, будівлю мерії Сіті-Хол (1910 р.) з меморіальним комплексом навпаки, старий вокзал (нині тут розташований Туристичний офіс), храм Шрі Амбалаваанар Алай - перша і найбільший індуїстський храм в Африці, а також найбільшу мечеть південної півкулі Джума в індійському кварталі (площа 975 кв. м.). Великою популярністю користуються Національний музей природної історії, Музей Природничих Наук, Музей старих будівель, Центр африканського мистецтва, Парк рептилій Фітцсіммонс, дельфінарій Сі-Уорлд і Ботанічний сад Дурбана. І, природно, тисячі гостей відвідують розкішні торгові райони міста. У Улунді знаходиться резиденція короля зулусів Гудвіна Звелітхіні, в Ньюкаслі - Історичний музей форту Амьель, в Данді - найбагатший музей Талан, в Ледісміт - прекрасна мечеть (1898 р.) і старі гармати біля будівлі мерії, а в Пітермаріцбург - Музей провінції Наталь, Парку королеви Єлизавети, Музей Вортреккер і Національний ботанічний сад Наталь. З Кейптауна починається знаменитий "Гарден Рут" - один з найкрасивіших екскурсійних маршрутів у світі, а також маршрути до мису Голковий, до курорту Херманус з його "китовими фестивалями", до заповідників мису Доброї Надії і Фернклуф. Окремої уваги заслуговують безкрайні пляжі Клейнмонд, Кемпс-Бей, Кліфтон, Ліандуно, Санді-Бей, Вітсендс, Скарборо, Фолс-Бей, Мулзенберг, Фіш-Хук, Боулдерз, Смітсвінкельбааль, острів тюленів Дюлкер, величезна колонія птахів у Хаут-Бей, а також район виноградників Боленд з його знаменитими центрами виноробства Стелленбош, Парл, Франшхук і Констант. Моссел-Бей і Річардс-бей - крупні порти і курортні міста, між якими по узбережжю простягнулася ланцюг першокласних готелів і пляжів. Кімберлі, алмазна столиця ПАР, виріс навколо алмазних рудників. До цих пір в центрі цього міста-музею знаходиться Біг-Хоул ( "Велика Діра") - найбільша в світі шахта-кар'єр, яка й поклала початок "алмазної лихоманки" почала століття (за невелику плату і зараз можна спробувати знайти алмаз самостійно) . Сьогодні Кімберлі - сучасне місто з широкими вулицями, прекрасними парками і садами, комфортабельними готелями, власним туристичним трамваєм, прекрасним Музеєм образотворчих мистецтв Вільяма Хемфріса і, звичайно, розкішним Гірничорудний музеєм, розташованим на краю Біг-Хоул. У 5 км. від Кімберлі знаходиться чинне досі алмазне родовище Бултфонтейн, за яким проводяться екскурсії. Цікаві пороги Тандер-Еллі і Егертон-Репідс на річці Оранжева, ферма-заповідник Ліндберг-Лодж, звідси ж (також як з Сан-Сіті) починається і більшість маршрутів у велику пустелю Калахарі. Калахарі - один з найбільш незвичайних куточків планети. Пустеля на океанському березі, одне з найбільш сухих місць на планеті, край фантастичних ландшафтів і унікального тваринного світу, цей район стає все більш популярним у туристів із усього світу. Крім звичайного знайомства з пустелею, тут можна відвідати "батьківщину руху бойскаутів" - місто Ммабато з його Музеєм Мафікенга, безкрайні прерії Стеллаленд, Національний парк Ауграбіс зі знаменитим двоступінчастим водоспадом, "оплот християнства" - місто Куруман зі своїм знаменитим джерелом "Око Куруман" і виноградниками, оглянути наскальні малюнки печери Вондерверк, Музей Калахарі-Орандж і проспект Палм-Дейл (є пам'ятником, що охороняються державою) в Апінгтоне, а також відвідати прекрасний Національний парк Калахарі-гемсбок площею 2 млн. га. Північно-західна Провінція - головний постачальник алмазів, золота і платини в країні. Тут же знаходиться один з кращих курортів і розважальних комплексів миру - Сан-Сіті. Це курортний комплекс, розташований у двох годинах їзди від Йоганнесбурзі, де посеред пустинній рівнини створені штучні скелі і тропічні ліси, озера і водоспади. 

Стан розвитку туризму в південно-Африканській Республіці

Південно-Східна та Південна Африка - порівняно молодий, динамічно розвиваючийся регіон міжнародного туризму. Колисьподорожі в ПАР та інші сусідні країни не булинастільки привабливими для туристів. Але всезмінилося після того, як керівництво країни зробило наголос на розвиток національноготуризму. Країна стала перетворюватисябуквально на очах. У неї потекли іноземніінвестиційні потоки, зірковість готелів ПАРстали рости і європейські туристи потихенькустали розглядати ПАР як країну для дешевогопро екзотичного відпочинку

Населення Південно-Африканської республіки, його етнічні особливості

Население ЮАР представляет собой разнообразное сочетание людей разныхрас, культур, вероисповеданий, говорящих на различных языках и имеющих различный социальный статус. ЮАР — одна из немногих стран Африки, где значительную часть населения (около 9,6 %) составляют этнические белыеевропейцы (африканеры и англо-африканцы), рассредоточенно проживающие на территории страны со значительными концентрациями в крупнейших городах страны. Темп роста населения составляет −0.051 % в год. % (в том числе около 38,5% - зулусы, 27,5% - сото, 11,6% - коса, по 6,6% - шангаан/тсонга и тсвана), европейцев - 11% (из них африканеров примерно 57,5%), цветных - 9%, индийцев - 3%.