Порівняльний та комплексний кримінологічний аналіз злочинності.

Порівняль­ний кримінологічний аналіз є більш високим за рівнем та глиби­ною видом аналізу.

На відміну від структурного аналізу, який визначає інформацію про складові елементи об'єкта, порівняльний аналіз дає уявлення про її кількісні та якісні значення, про співвідношення між елементами у їх інформаційному відображенні, про їх сутнісне значення.

Різновидом кримінологічного порівняльного аналізу є вивчен­ня територіальних відмінностей злочинності (далі — терито­ріальний аналіз).

Вивчення територіальних відмінностей злочинності — досить складна, багатоаспектна та тривала робота.

Вона може виконува­тися лише колективом фахівців та у разі, коли у такому аналізі є дійсна потреба.

Наведене дає підстави рекомендувати проведення згаданого аналізу насамперед на рівні центральних органів дер­жавної влади, передусім правоохоронних, за участю фахівців-кримінологів.

Територіальний аналіз злочинності нерідко супроводжується вивченням її причин та сприяючих умов, осіб, які вчинили злочини, діяльності щодо запобігання та протидії останнім, тобто має комплексний характер.

Про комплексний аналіз злочинності йтиметься далі.

Об'єктом аналізу територіальних відмінностей злочинності є сама злочинність, кількісні характеристики її рівня, структури, динаміки.

При проведенні кримінологічних досліджень загалом і, зокрема, при вивченні територіальних відмінностей злочинності застосовуються, як правило, динамічні та статистичні методи.

Вище зазначалося, що більш продуктивним є не однолінійний, в тому числі й порівняльний аналіз, предметом якого є лише зло­чинність, а комплексний кримінологічний аналіз.

Останній охоп­лює вивченням не тільки інформацію про злочинність та її різно­види, а й про пов'язані з ними предмети (об'єкти).

До таких нале­жить інформація про причини й умови злочинності та окремих видів злочинів, особу злочинця, особу потерпілого, діяльність що­до запобігання злочинів тощо.

Саме комплексний аналіз дозволяє виявити закономірності детермінації та існування злочинності, з'ясувати причини її відмінностей за окремими видами останньої, галузями суспільних відносин, у регіональному масштабі, у співвідношенні в зумовленій злочинів середовищних і особистісних та інших індивідуальних чинників.

Використання в кримінології комплексного підходу до вивчен­ня злочинності давно зумовлене тим, що вона є не просто механічною сумою окремих проявів кримінальної активності, а феноменом більш високого суспільного рівня, характеристики якого мають відмінний цілісний зміст.

Вимоги комплексного вив­чення злочинності повною мірою можуть бути реалізовані лише при проведенні наукового кримінологічного дослідження.

Аналіз причин та умов злочинності.

З усіх видів кримінологічного аналізу, що стосується злочин­ності, вивчення причин та умов, які сприяють їй, є найбільш складним.

Складність цього аналізу зумовлена низкою обставин і насамперед складністю конкретного уявлення про причини й умо­ви злочинності, різних її видів та окремих злочинних проявів.

Обмежимося лише деякими загальними положеннями, що випливають з наве­деного (не викликають теоретичних розбіжностей) та які потрібно враховувати як вихідні при організації і проведенні в умовах практичної діяльності кримінологічного аналізу причин та умов злочинності.

По-перше, детермінація злочинності — це багаторівнева систе­ма, елементи якої на різних рівнях (загальносоціальному, окремих видів суспільних відносин, окремих соціальних груп, мікросередо-вища, окремої особи) відіграють різну функціональну роль.

За своєю природою вони належать до предмета різних наук: економіки, соціології, політології, психології, права, теорії управ­ління, психофізіології, психіатрії тощо), які у системі своїх понять і термінів визначають сутність цих елементів.

Кримінологія оцінює їх роль як чинників злочинності.

Звідси випливає реко­мендація: при проведенні аналізу причин і умов злочинності на практичному рівні слід дотримуватися тих визначень і оцінок зумовлювальної ролі різних елементів системи її детермінації, які дає кримінологія та які містяться у відповідних методичних рекомендаціях і посібниках, не намагаючись самому з'ясовувати їх предметно-галузеву сутність.

По-друге, злочинність, як і її детермінація, — системний феномен.

Закономірності детермінації злочинності як детермінуючої системи виявляються певною мірою і в системах детермінації різновидів злочинності, а згадані системи разом — у комплексі детермінант окремого злочину.

Водночас кожен різновид злочин­ності має свої особливі детермінанти, так само як і кожен конкрет­ний злочин — свої, властиві окремо йому чинники.

По-третє, беручись за вивчення причин і умов злочинності, слід мати на увазі, що заздалегідь не відомо, які саме процеси, події, факти, діяльнісні прояви — загалом об'єкти відображення — відіграють роль її детермінантів та яку саме функціональну детермінуючу роль.

Остання визначається в процесі вивчення, пошуку та кримінологічного оцінювання певних об'єктів як Імовірних детермінантів злочинності.

Тобто вивчення причин і умов — це пошукова та оцінювальна діяльність.

По - четверте. З викладеного зрозуміло, що аналіз причин і умов злочинності багато в чому є науковим дослідженням.

Водночас в елементарній формі він може проводитися і за умов практичної діяльності, надаючи цінну інформацію, зокрема важливу для орга­нізації цілеспрямованої роботи із запобігання злочинним проявам.

Оскільки роль причин або умов, що сприяють злочинності, виконують процеси, події, факти, прояви тощо, які здебільшого пере­бувають поза межами безпосередньої діяльності правоохоронних органів та належать до компетенції органів управління, суб'єктів господарювання, інших установ та організацій, а також враховую­чи, що усунення названих чинників злочинності є комплексною діяльністю, що вимагає участі багатьох різних за підпорядкуван­ням установ і організацій, суб'єктів господарювання, питання про проведення аналізу цих чинників та участі у ньому представників згаданих інституцій доцільно вирішувати за узгодженням з орга­нами державної виконавчої влади та органами місцевого самовря­дування.

Найбільше інформації стосовно чинників злочинності, її видів та окремих злочинів може бути отримано через вивчення криміна­льних справ.

Таке вивчення проводиться через анкетування останніх.

Складання анкети для вивчення кримінальної справи, інших первинних документів потребує певної кваліфікації та досвіду, зокрема досвіду вивчення саме причин і умов вчинення злочинів.

Важливий напрямок збирання та вивчення первинної інфор­мації про причини й умови вчинення злочинів складає обстежен­ня окремих об'єктів та осіб.

Вибір об'єктів (підприємств, установ, організацій) для безпосереднього обстеження проводиться на підставі інформації, отриманої при вивченні причин і умов зло­чинності у певних суспільних сферах, за окремими кримінальни­ми справами, матеріалами прокурорської перевірки тощо.

33