3.1.6. Електричні властивості

Електропровідність - особливо низька електропровідність у неполярних

полімерів (полістирол, поліолефіни, полікарбонат, ПВХ та

ін.). Вони мають високий електричний опір і електричну

міцність, є високоякісними діелектриками.

Електризування - через високі діелектричні властивості пластмаси легко

електризуються, тобто мають здатність накопичувати

статичні електричні заряди під час тертя, вібрації та ін.

3.2. Хімічні властивості

Хімічна стійкість - у пластичних мас порівняно є високою. Найбільшу

хімічну стійкість мають: фторопласт, поліетилен,

полівінілхлорид, поліетилентерефталат, кремнійорганічні

смоли та ін.

З них фторопласт-4 відрізняється винятковою хімічною

стійкістю.

Токсичність - чисті високомолекулярні полімери, як правило, не шкідливі. Але

залишкові мономери, деякі пластифікатори, стабілізатори, які

знаходяться в пластмасі, є шкідливими для організму людини.

Тому багато видів пластичних мас не рекомендуються для

контакту з харчовими продуктами. Крім того, при згорянні

багатьох видів пластмас виділяються дуже токсичні гази (стирол,

формальдегід, фенол, аміак та ін.).

3.3. Біостійкість

Пластичні маси мають високу біостійкість.

Тема 6. Скляні матеріали План

1. Структура скла.

2. Сировинні матеріали, що використовуються для виготовлення скла.

2.1. Основні сировинні матеріали.

2.2. Допоміжні сировинні матеріали.

3. Класифікація та види стекол.

4. Властивості скла.

Література: 2, 5, 6.

1. Структура скла

Скло - аморфно-кристалічна речовина, яка отримується шляхом

переохолодження розплаву, що складається з різних оксидів.

Для скла характерно:

• однорідність;

• відсутність видимих кристалів;

• відсутність визначених точок плавлення і кристалізації;

• ізотропність (однакові властивості у всіх напрямках).

2. Сировинні матеріали, що використовуються для

виготовлення скла

2.1. Основні сировинні матеріали – це склоутворюючі матеріали, а також ті, з

допомогою яких в скломасу вводять кислотні, лужні і лужноземельні оксиди, які надають склу необхідних фізичних та хімічних властивостей.

Кварцовий пісок – основна сировина для введення в склад скла оксиду

кремнію - SiO2 (склоутворювач).

Сода – Na2CO3 - для введення оксиду натрію (Na2O).

Вводять з метою пониження температури варіння скломаси;

проте: - знижує хімічну стійкість;

• знижує термічну стійкість;

• надає небажаних відтінків.

Поташ - K2CO3 – для введення оксиду калію (K2O);

- понижує температуру плавлення;

- підвищує блиск, прозорість;

- знижує здатність до кристалізації.

Крейда - CaCO3 – для введення оксиду кальцію (CaO);

- надає хімічної стійкості;

- прискорює варіння скломаси;

- освітлює скломасу.

Борна кислота - H3BO3 – для введення оксиду бору (B2O3);

• знижує К термічного розширення (підвищує термічну стійкість);

• підвищує хімічну стійкість;

- підвищує механічну міцність;

- знижує температуру варіння скломаси;

- знижує в’язкість скломаси.

Польовий шпат – алюмосилікати натрію та калію – для введення оксиду

алюмінію (Al2O3);

• знижує К термічного розширення (підвищує термічну стійкість);

• підвищує хімічну стійкість;

- підвищує механічну міцність;

- підвищує твердість.

Сурік свинцевий – для введення оксиду свинця (PbO).

- підвищує блиск;

- підвищує коефіцієнт заломлення світла;

- з`являється мелодійний звук при постукуванні;

проте:

- понижує хімічну стійкість;

- понижує твердість;

- збільшує густину.

Доломіт – подвійна сіль вугільної кислоти - для введення MgO, CaO.

- підвищує термічну стійкість;

- підвищує хімічну стійкість;

- підвищує механічну міцність.

Цинкові білила – для введення в скломасу оксиду цинку (ZnO)

- підвищує термічну стійкість;

- підвищує хімічну стійкість;

- підвищує механічну міцність;

- підвищує коефіцієнт заломлення світла;

- підвищує блиск, прозорість.