- •Кучеренко в.Р., Андрейченко а.В., Карпов в.А., Левинський с.В.
- •Одеса - 2011
- •1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •20. Тіньовий сектор національної економіки.
- •Тема 1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •1.2. Національна економіка як соціально-економічна система країни.
- •1.3. Державне управління і регулювання.
- •1.4. Структура соціально-економічної системи держави.
- •Тема 2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Необхідність вирівнювання зовнішніх ефектів.
- •2.3. Пряме й непряме державне регулювання національної економіки.
- •2.4. Мета і логіка державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Функції державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Організація державного регулювання економіки.
- •Тема 3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •3.2. Структура і пропорції національної економіки.
- •3.2. Механізм ринкового регулювання економіки.
- •Програма комплексного дослідження ринку
- •3.4. Сектори національної економіки.
- •3.4.1. Державний сектор економіки
- •3.4.2. Реальний сектор економіки
- •3.4.3. Домашнє господарство в національній економіці
- •Тема 4. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •4.2. Основні теоретичні концепції і фундаментальні положення національної економіки.
- •4.3. Основні характеристики і якості економічних циклів в національній економіці.
- •4.4. Загальногосподарська кон’юнктура.
- •Тема 5. Методи і моделі розрахунку і аналізу макроекономічних показників і пропорцій
- •Баланс національної економіки (бне).
- •5.3. Система національних рахунків.
- •5.4. Схема і модель мгб виробництва і розподілу продукції.
- •Тема 6. Нормативний і балансовий методи розрахунку макроекономічних показників
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу;
- •6.3. Сутність балансового методу;
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу.
- •6.3. Сутність балансового методу.
- •Тема 7. Основні форми і інструменти регулювання національної економіки
- •7.1. Система форм державного регулювання національної економіки.
- •Загальна класифікація форм впливу на економіку
- •7.2. Правові й адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •7.3. Бюджетне регулювання економіки.
- •7.4. Фінансово-кредитне регулювання економіки.
- •7.5. Податкове регулювання економіки.
- •7.6. Державна політика в сфері відновлення основних фондів.
- •7.7. Державне підприємництво.
- •Тема 8. Прогнозування й макроекономічне планування
- •8.1. Державне прогнозування й макроекономічне планування.
- •Завдання прогнозування й макроекономічного планування в сучасних умовах
- •9.2. Прогнозування народногосподарських процесів.
- •9.3. Зміст і логіка державного планування.
- •9.5. Система методів державного прогнозування і планування.
- •9.6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 9. Державне регулювання суспільного виробництва, темпів і пропорцій економічного росту.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.3. Збалансованість національної економіки.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •Взаємозв'язок показників внп (цифри умовні)
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.4. Збалансованість національної економіки.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки.
- •1. Коефіцієнти росту
- •2. Темпи росту
- •3. Темпи приросту
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •Тема 11. Державне регулювання промислового виробництва.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •Цілі промислової політики:
- •Варіанти проведення промислової політики для України:
- •Основними формами державного регулювання промисловості є:
- •Важелями державного впливу на розвиток промисловості є:
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •Розрахувати загальну потребу у продукції (частина «Розподіл»),
- •Баланс виробничих потужностей
- •Тема 12. Державне регулювання апк
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •12.4. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •Цілі державного регулювання апк :
- •11.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •Тема 13. Державне регулювання надання транспортних послуг.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13.2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13. 2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •12.3. Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту.
- •Тема 14. Державне регулювання ринку праці.
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •Функціонування ринку праці здійснюється на таких принципах:
- •Дії держави на ринку праці мають бути спрямовані на:
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.
- •Зведений баланс трудових ресурсів в Україні
- •Баланс ринку праці
- •Баланс робочої сили
- •Тема 15. Держане регулювання соціальних процесів і оплати праці.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, доходів та якості життя населення.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, регулювання доходів.
- •Цілі регулювання оплати праці:
- •7) Соціальне середовище:
- •8) Фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток.
- •9) Екологічну ситуацію:
- •Тема 16. Державне регулювання сфери товарного обігу.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •Прямі методи:
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •Тема 17. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
- •Тема 18. Державне регулювання розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •19.1. Державна інноваційна політика та форми державного регулювання розвитку науки і техніки.
- •19.2. Особливості ринку науково-технічної продукції
- •1. Науково-технічна продукція.
- •2. Дослідні зразки (партії) нової продукції.
- •3. Послуги виробничого характеру.
- •19.3. Показники ринку науково-технічної продукції
- •Тема 20. Тіньовий сектор національної економіки
- •20.1. Сутність тіньової економіки і кримінальної економічної діяльності.
- •20.2. Принципи, форми і методи функціонування тіньової економіки.
- •20.3. Тіньовий сектор економіки України на сучасному етапі.
- •20.4. Оцінка тіньового обороту і методи боротьби з тіньовою економікою.
- •Рекомендована література
2.5. Функції державного регулювання національної економіки.
Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє собою систему державних мір законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, здійснюваних правочинними державними установами й громадськими організаціями з метою стабілізації й пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.
З погляду виконуваних функцій державний вплив на економіку містить у собі:
законотворчість;
адміністрування - створення й припинення діяльності суб'єктів господарювання;
інформування господарюючих суб'єктів про економічну ситуацію й можливу її зміну в майбутньому на шляху розробки прогнозів й індикативних планів як країни в цілому, так й окремих її територіальних утворень;
регулювання діяльності регіонів, галузей і великих підприємств у загальнонаціональних цілях;
контроль за поточною діяльністю підприємств, з метою запобігання порушень існуючого законодавства.
У ХХІ столітті економічна роль держави істотно змінилася. Значно виросла частка державних витрат, включаючи витрати державних фондів соціального страхування, у ВВП. У європейських країнах до кінця ХХ сторіччя вона склала більше 40%. Головними факторами такого росту стало, насамперед, збільшення державних соціальних трансфертів з бюджету, пов'язаних зі зміцненням функцій «держави добробуту», і «позабюджетні» витрати на державні гарантії банківських вкладів і позик. Багато урядів намагалися протидіяти росту безробіття й убогості активними мірами у вигляді суспільних робіт і соціальних посібників. Значно зросли, особливо після світової війни, державні потреби в ресурсах. А активна націоналізація ключових галузей значно підсилила роль державного сектора як активного учасника економічного процесу. Правда, до кінця ХХ століття діяльність державних підприємств була визнана недостатньо ефективною, що призвело до масової реприватизації. Проте, нові умови суспільного розвитку зажадали від держави рішення зовсім інших завдань, раніше йому не властивих: різні форми соціального забезпечення (страхування); організація утворення (особливо вищого) і т.п. Тенденції державного регулювання неоднозначні: з одного боку, поступово підсилювалося регулювання в таких областях, як зайнятість (ринок праці), захист споживачів і навколишнього середовища, а, з іншого, лібералізація міжнародної торгівлі й ринків капіталів. Помітна активізація політики регулювання сукупного попиту хоча й не підвищила середній рівень економічної активності держави (державних витрат), але підсилило втручання держави в управління економікою. Вільні ринки перешкоджають у ряді випадків досягненню соціально прийнятного й бажаного результату у вигляді високої вартості й неточності інформації, наявності й панування природних монополій, а також зовнішніх перешкод різного роду. Зростаюча заклопотаність провалами ринку викликало посилення державного втручання в управління економікою. Участь держави в забезпеченні умов економічного розвитку - інвестиції в інфраструктуру й базове утворення стало незамінним.
Економічні функції держави можна досить легко класифікувати, виділивши два умовних напрямки. Перший - забезпечення схоронності ринкового механізму, умов його нормальної роботи. До таких умов відноситься регулярна демонополізація економіки, її ефективна антиінфляційна профілактика, підтримка системи державних фінансів у потрібних розмірах і бездефіцитному стані, гасіння спадів виробництва й деякі інші. Другий напрямок - рішення екологічних і соціальних проблем, перед якими ринковий механізм виявляє або свою неспроможність, або недостатню ефективність. Без держави ніколи не можна зробити ринкову економіку екологічно безпечною, гарантувати здійснення соціально-економічних прав людини, згладити структурні й регіональні диспропорції й т.д. Держава виконує свої функції, застосовуючи різноманітні методи впливу на економіку. Серед методів державного регулювання навряд чи зустрінеш зовсім непридатні або абсолютно неефективні. Потрібні всі, і питання лише в тім щоб для кожного визначити економічні зони, ситуації та ніші, де його застосування доцільно. Господарські втрати починаються тоді, коли влада виходять за межі розумного, віддаючи надмірну перевагу або економічним, або адміністративним методом. Оскільки ринок являє собою багато в чому самонастроювальну систему, впливати на нього можна в основному лише непрямими економічними методами. Звідси однак не випливає, що у розвиненому ринковому господарстві адміністративні методи взагалі не мають право на існування. У цілому ряді випадків їхнє застосування не тільки припустиме, але й абсолютно необхідне. Жорстоке розмежування економічних і адміністративних методів неможливе. З однієї сторони елементи адміністрування несе в собі, загалом кажучи, будь-який економічний регулятор. Хоча б тому, що контролюється тією або іншою державною службою, що перемикає його після прийняття відповідного політичного рішення. З іншого боку, у кожному адміністративному регуляторі є щось економічне в тому розумінні, що він побічно позначається на поводження учасників економічного процесу. Хоча економічні й адміністративні методи мають деяку подібність, вони істотно відрізняються між собою. Зокрема, адміністративні прийоми помітно звужують волю економічного вибору, а часом взагалі зводять її до нуля. Таке трапляється там, де адміністрування економічно не обґрунтоване, заграничне, знаходить риси тотальності, перероджується в командно-розподільну систему. У цих умовах державний контроль стає всеосяжним, охоплюючи обсяги виробництва, його структуру, ціни, споживчі якості продукції, витрати, заробітну плату, прибуток і її розподіл, зв'язки з постачальниками й споживачами, словом весь господарський процес. Економічні методи анітрошки не обмежують волю вибору, а інший раз навіть розширюють її. З'являється стимул, на який суб'єкт може або відреагувати, або не звертати уваги, у кожному разі залишаючи за собою право на вільне ухвалення ринкового рішення. В останні роки, коли в Україні прискорився розпад тоталітарного ладу, відбулося обвальне руйнування системи адміністративного управління економікою. Не завжди цей процес був виправданий. Система створювалася десятиліттями, і навряд чи розумно було відмовлятися від усього, що було напрацьовано. Проглядається низка областей, де адміністративні прийоми досить ефективні, а часом навіть мають явну перевагу в порівнянні з іншими способами державного регулювання ринкового господарства. Наприклад, необхідний прямий державний контроль над монопольними ринками. Монополіста важко приборкати за допомогою регуляторів непрямого впливу і тут припустиме навіть державне регулювання цін. Інша область переважно адміністративного регулювання - побічні ефекти ринкових процесів. І в цій сфері економічні регулятори недостатні, а іноді взагалі неефективні. Необхідні тверді стандарти господарської діяльності, що гарантують населенню екологічну безпеку. Крім екологічних є чимало й інших стандартів. Розробка таких, як контроль над їхнім дотриманням усіма, хто бере участь у функціонуванні економічної системи утворять ще одну, третю область адміністративного регулювання. Четверта область - визначення й підтримка мінімально припустимих параметрів життя населення. Мається на увазі допомога з безробіття, виплати багатодітним родинам, гарантований мінімум заробітної плати й т.п. Адміністративні прийоми виявляються корисними й тоді, коли спрямовані на захист національних інтересів у системі світових господарських зв'язків. До їхнього числа можна віднести, наприклад ліцензування експорту або державний контроль над імпортом капіталу. Така п'ята область, де застосування адміністративних регуляторів економічно виправдано. Шоста й остання область - реалізація, цільових програм, що передбачають елементи адміністрування відносно підприємств державного сектора. Економічний простір на який поширюються адміністративні методи, як видно досить великий. Вони давно стали невід'ємною частиною господарського механізму й нітрохи й нітрохи не заважають підвищенню ефективності виробництва й добробуту населення. Світова практика свідчить про те, що адміністрування небезпечно не саме по собі. Воно завдає шкоди лише тоді, коли не має економічного обґрунтування.