Основні предмети навчальної діяльності

Предметами навчальної діяльності є все те, на що спрямовуються дії учасників навчального процесу, зокрема тексти, запитання, ситуації, вправи, наочні матеріали та ін.¹⁶

Дидактичні запитання - це завдання для тих, хто навчається, що вимагають відтворення ними певної навчальної інформації. Існують декілька типів дидактичних запитань (табл.2.4): репродуктивні та проблемні.

В усному інформаційному повідомленні питання до слухачів допомагають підтримувати їх необхідну розумову активність, повторювати і запам’ятовувати основні положення доповіді, спільно обговорювати суперечливі питання і приходити до висновків.

Таблиця 2.4.

Типи дидактичних запитань

Типи запитань	Характеристика питання	Приклад
Репродуктивні:	потребують однозначної відповіді - прояву певного знання
1) закриті	мають обмежену кількість можливих відповідей і присвячені лише уточненню наявної інформації	Був чи не був…? "2 х 2 = 4 чи 5?;
2) відкриті	містять вимогу надати певну інформацію	"Що?", "Де?", "Коли?" ..
Продуктивні (проблемні)	потребують розгорнутої відповіді того, хто навчається, не мають готової і однозначної відповіді, стимулюють своєю несподіваністю його розумову активність і зацікавленість
1) питання на встановлення схожості і відмінності	допомагають встановити подібність або відмінність між явищами, предметами, поняттями тощо	"Що є спільним та відмінним …?
2) питання на встановлення причино - наслідкових зв’язків	допомагають встановити причини і наслідки тих чи інших явищ, дій тощо	"Чому …?"
3) питання на порівняння	допомагають порівняти різні варіанти прийнятих рішень	"Що було б, якби…?"
4) некоректні (провокаційні)	містять відверто хибну інформацію та стимулюють учня до її спростування	“В якому році Париж став столицею Англії?”
5) суперечливі (парадоксальні):	питання, що вимагають вирішення суперечності	“Відомо, що.... Але....Як це можна пояснити?”
6) риторичні	потребують їх безпосередньої негайної відповіді, тим більш, що відповідь, як правило, надається далі самим викладачем	“Чим ми можемо пояснити цей факт? Тим, що...”
7) навідні	додаткові питання, що натякають на правильну відповідь, але ні в якому разі не надають її в готовому вигляді

Репродуктивні дають можливість викладачу перевірити, як ті, хто навчається, запам’ятали основні положення і правила та активізувати їх пізнавальні процеси, а учню - повторити тільки що поданий матеріал. Основний їх недолік – той, хто навчає, знає правильну відповідь і запитує учня лише для того, щоб перевірити його знання, часто підганяючи відповідь учня під свої власні міркування, а учень не стільки відповідає на поставлене запитання, скільки прагне догодити вчителю, відповідаючи те, що від нього очікують.

Продуктивні (проблемні) запитання частіше застосовують при викладі навчального матеріалу, оскільки вони не тільки стимулюють активність учня, а й забезпечують краще розуміння, запам’ятовування змісту навчання, формують емоційне ставлення до того, що викладається, самостійність і критичність мислення, здатність слухачів висловлювати і відстоювати свою думку та інше.

Проблемна ситуація – це така ситуація, коли той, хто навчається, зустрічається з деякими новими умовами та інформацією, у яких він не може прийняти рішення на основі вже наявних в нього знань та досвіду, тому він повинен здійснити дії з пошуку нової інформації і набуттю нового досвіду.

Вимоги до проблемної ситуації:

• вирішення проблемної ситуації повинне бути зорієнтоване на максимальну самостійність і пізнавальну діяльність тих, хто навчається (хоч інколи проблемна ситуація і може вирішуватись самим викладачем з підказуванням слухачів);

• проблема повинна відповідати навчальній інформації, що вивчається, і якою володіє учень;

• проблемна ситуація повинна бути досить важкою в її вирішенні, але в той же час і бути посильною;

• основу проблемної ситуації повинна складати суперечність інформації;

• формулювання проблемної ситуації повинне бути максимально ясним і вільним від незрозумілих для учнів слів і виражень.

Ситуація може пред’являтись слухачам різними способами: усно (розповідь про подію), наочно як демонстрація, показ або письмово, у вигляді опису. Опис конкретної ситуації містить: 1) глибокий і деталізований виклад певної реально чи імітованої ситуації для організації роботи тих, хто навчається, з виявлення її окремих та загальних характеристик, пошуку найоптимальнішого способу її вирішення, 2) інструкцію про хід її вирішення. Опис конкретної ситуації краще викласти на картках і роздати учням.

Залежно від сфери життя, до якої відноситься дана ситуація, ситуації бувають різних видів: побутові; навчальні; професійні та інші. Особливий вид - кейс-метод - метод аналізу реальних управлінських ситуацій. В цьому методі ті, хто навчається, отримують комплекти матеріалів - кейси, необхідні для вирішення тієї чи іншої ситуації. Кейс містить: 1) опис ситуації, 2) низку документів, що допомагають її вирішенню (статистичні дані, інтерв’ю з учасниками ситуації, конкурентами, експертами і аналітиками, інформацію з Інтернету та статті у пресі).

У процесі обговорення та вирішення ситуації може бути знайдений кращий напрямок поведінки, взаємодії, нововведення, подолання кризи, конфлікту тощо. Якість результату залежить від вмілого викладення ситуації тим, хто навчає.