Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
підручник.doc
Скачиваний:
63
Добавлен:
13.08.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

Класифікація методів навчання

Самим складним питанням сучасної теорії методів навчання є їх класифікація. Як багатомірне утворення, метод навчання має багато сторін. За кожною з них методи можна групувати. У зв’язку з цим з’являється чимало класифікацій методів, у яких останні об’єднуються на основі однієї або кількох спільних ознак. Підхід вченого до класифікації залежить від того, яку ознаку бере він до уваги при розподілі методів на групи.

Класифікація методів навчання – це упорядкована за певною істотною ознакою їх система. Таке упорядкування методів дає змогу виокремити риси, властиві окремим з них, а також знайти спільне, властиве різним методам. Призначення класифікації методів навчання – систематизувати і узагальнити існуючий досвід, продемонструвати різноманітність існуючих підходів, показати необхідність використання різних методів в управлінні навчанням.

Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Водночас це не є проблемою, бо не має потреби прагнути встановити єдину систему методів. Навчання – це динамічний і діалектичний процес. Система методів має бути динамічною, щоб відображати зміни, які постійно відбуваються у практиці застосування методів.

Розкриємо суть та особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.

1. Традиційною вважають класифікацію методів навчання за джерелом знань (Ю.К. Бабанський), яка зазнає уточнень із зміною умов навчання. В якості спільної ознаки взято джерело знань. Таких ще з давніх часів відомо три: практика, наочність, слово. У процесі розвитку суспільства до них приєднали ще одне джерело знань – книгу. В останнє десятиріччя все активніше заявляє про себе таке джерело інформації як відео у поєднанні з новітніми комп’ютерними системами. Отже, нині у традиційній класифікації виділяють п’ять методів40 – табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Традиційна класифікація методів

Практичний

Наочний

Словесний

Робота з книгою

Відеометод

Дослід

Вправи

Навчально-виробнича праця

Ілюстрація

Демонстрація

Спостереження учнів

Пояснення

Роз’яснення

Розповідь

Бесіда

Інструктаж

Лекція

Дискусія

Диспут

Читання

Вивчення

Реферування

Цитування

Виклад

Складання плану

Конспектування

Перегляд

Навчання

Вправи під контролем

“електронного вчителя”

Контроль

Словесні методи займають провідне місце в системі методів навчання. Вони дають змогу за короткий час передати значну за обсягом інформацію, поставити проблему і вказати шляхи її розв’язання. Слово активізує уяву, пам’ять, почуття учнів.

Види словесних методів:

Розповідь – повідомлення вчителем змісту навчального матеріалу, побудована з урахуванням цілей, змісту, вікових і індивідуальних особливостей учнів. Застосовується на всіх етапах освіти, змінюється лише характер розповіді, її об’єм і тривалість.

Бесіда – подання навчального матеріалу у вигляді діалогу вчителя з учнем. Суть цього методу полягає в тому, що вчитель шляхом формулювання продуманої системи запитань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння раніше вивченого. Бесіда належить до найбільш давніх методів навчання. Засновником цього методу вважають Сократа, який майстерно ним володів. Суть бесіди Сократа полягала у відтворенні питань і відповідей по книжці. Від імені цього філософа виникло поняття “сократівська бесіда”.

Залежно від завдань, змісту навчального матеріалу, рівня творчої пізнавальної активності учнів та її місця у педагогічному процесі, виділяють такі види бесіди: вступна бесіда, бесіда-повідомлення, закріплювальна бесіда, співбесіда (бесіда вчителя з учнем або з групою учнів).

Пояснення – монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв’язків об’єкта, що вивчається, окремих понять, явищ. Широко використовується у роботі з учнями різних вікових груп, особливо в середньому і старшому шкільному віці у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу і зростаючими інтелектуальними можливостями учнів.

Лекція – монологічний спосіб викладу значного за об’ємом навчального матеріалу, використовується, як правило, починаючи зі старших класів і займає одну-дві години навчальних занять. Цей метод сприяє активізації пізнавальної діяльності, підвищує ефективність самостійного виконання завдань з теми лекції, проведення самостійних дослідів і експериментів. Лекції можуть бути вступними, тематичними, оглядовими. У вищій школі лекція є основним методом навчання.

Навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок. Застосовується переважно починаючи зі старших класів, основне її призначення – стимулювати пізнавальний інтерес, сприяти глибокому розумінню проблеми, що є предметом дискусії, розвивати вміння учня відстоювати свою позицію, рахуватися з думкою інших (“слухати” інших).

Робота з книгою – метод, який полягає у роботі учнів з книгою самостійно або під керівництвом учителя. Основні прийоми роботи з книгою:

  • конспектування – короткий виклад змісту прочитаного;

  • складання плану тексту, суть цього прийому полягає у поділі тексту на частини і їх озаглавленню;

  • тезування – короткий виклад основних думок тексту;

  • цитування – дослівний переказ із тексту з посиланням на автора, назву роботи, місце видання, назву видавництва, року видання, сторінки;

  • анотування – стислий виклад змісту без втрат істотного смислу;

  • рецензування – написання короткого відзиву з висловлюванням своєї думки про прочитане;

  • складання довідки – збір відомостей про щось або когось, одержаних у процесі пошукової роботи;

  • складання формально-логічної моделі – словесно-схаматичне зображення прочитаного.

Наочні методи навчання – це методи, які передбачають засвоєння навчального матеріалу з використанням наочних посібників і технічних засобів у взаємозв’язку зі словесними і практичними методами. Призначення цих методів полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні тих, хто навчається з явищами, процесами, об’єктами у їх натуральному вигляді або в символьному зображенні за допомогою схем, малюнків, репродукцій. Наочні методи умовно поділяють на дві групи: ілюстрації і демонстрації.

Метод ілюстрацій передбачає показ учням ілюстративних посібників, плакатів, таблиць, карт, картин, моделей тощо.

Метод демонстрацій – ознайомлення учнів (студентів) з явищами, процесами, об’єктами в їх природному вигляді.

Практичні методи ґрунтуються на практичній діяльності учнів, вони формують практичні вміння і навички. До цих методів відносять вправи, лабораторні і практичні роботи.

Вправи – це багаторазове виконання розумових або практичних дій з метою оволодіння ними. Вправи за характером виконання поділяються на усні, письмові, графічні і навчально-трудові, а за ступенем самостійності учнів – на відтворювальні, тренувальні, коментувальні.

Лабораторні роботи – проведення учнями під керівництвом учителя дослідів з використанням інструментів й інших технічних пристроїв.

Практичні роботи – застосування отриманих знань у процесі розв’язання практичних завдань, розвиток умінь використовувати теоретичні знання на практиці.

2. Класифікація методів за етапами процесу навчання (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов). Спільною ознакою цієї класифікації є послідовні етапи, через які проходить процес навчання на занятті.

До них належать: методи набуття знань; методи формування вмінь і навичок; методи застосування знань на практиці; методи перевірки й оцінки знань, умінь і навичок; методи закріплення знань; творча діяльність.

3. Класифікація методів за рівнями пізнавальної діяльності (І.Я. Лернер, М.М. Скаткін)

Оскільки успіх навчання значною мірою залежить від спрямованості і зовнішньої активності суб’єктів навчання, характеру їх діяльності, то саме характер діяльності, ступінь самостійності, прояв творчих здібностей і повинні, на думку І.Я. Лернера і М.М. Скаткіна, слугувати важливим критерієм вибору методу. У 1965 році вони запропонували виділити такі методи навчання:

1) пояснювально-ілюстративний метод, суть його полягає у повідомленні учням “готової” інформації різними засобами, а учні її сприймають, усвідомлюють і фіксують у пам’яті;

2) інформаційно-рецептивний метод, суть якого полягає у: поданні учням знань в “готовому” вигляді; організації вчителем сприйняття цих знань; сприйманні та осмисленні учнями знань, їх закріпленні у своїм пам’яті;

3) репродуктивний метод характеризується такими ознаками: знання учням подаються в “готовому” вигляді; вчитель повідомляє і пояснює знання; учні свідомо засвоюють знання, його критерієм є правильне відтворення (репродукування) знань; міцність засвоєння забезпечується багаторазовим повторенням знань; діяльність учителя полягає у розробці і повідомленні зразку, а діяльність учня – у виконанні дій за зразком;

4) проблемний виклад матеріалу - суть цього методу полягає у створенні вчителем проблемних ситуацій, задач, які розв’язуються спільно вчителем і учнями;

5) частково-пошуковий (евристичний) метод, характерними ознаками якого є: учні самостійно здобувають знання; вчитель організовує пошук нових знань за допомогою різноманітних засобів; учні під керівництвом учителя самостійно розмірковують, розв’язують пізнавальні задачі і проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, роблять висновки;

6) дослідницький метод, його суть в тому, що: вчитель разом з учнями визначають навчальну проблему; учні самостійно здобувають знання і визначають засоби і способи досягнення результатів; навчальний процес характеризується стійким пізнавальним інтересом учнів, високою інтелектуальною діяльністю41. Причому, в кожному з наступних ступінь активності і самостійності у діяльності тих, хто вчиться, зростає (таблиця 2.14).

Таблиця 2.14

Класифікація методів навчання за рівнем пізнавальної активності

(за І.Я. Лернером і М.М. Скаткіним)

Метод

Вид діяльності

Рівні розумової діяльності учня

Рівні знань

Суть

1.Пояснювально-ілюстративний

За допомогою педагога (репродуктивний)

І – розпізнавання

І – знання-знайомства

Традиційне навчання

(процес передавання готових відомих знань)

2.Репродуктивний

Сам учень (репродуктивний)

ІІ – відтворення

ІІ – знання –копії

3.

Проблемне викладання

За допомогою вчителя (продуктивний)

ІІІ – застосування

ІІІ – знання-вміння

Проблемне навчання – процес активного пошуку і відкриття нових знань

4.Частково-пошуковий

Під керівництвом педагога (продуктивний)

ІІІ – застосування

ІV – творчість

ІІІ – знання-вміння

ІV – знання-трансформації

5. Пошуковий

Без допомоги педагога (пошуковий)

ІV – творчість

ІV – знання-трансформації

4. Класифікація методів навчання за логікою передавання і сприймання навчальної інформації (С.Г. Шаповаленко).

Методи навчання нерозривно пов’язані з методами мислення, які в процесі організації взаємодії вчителя і учнів забезпечують можливість проникнути в суть речей і явищ. Серед них індукція і дедукція, рух від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, аналіз і синтез, порівняння і співставлення, диференціація і інтеграція.

Індуктивний метод. Поняття “індукція” (від лат. induction – зведення) – це форма умовиводу про загальне на основі знань про окреме.

Застосування індуктивного методу у навчальному процесі сприяє встановленню учнями причинно-наслідкової залежності, подоланню суперечностей, розвиткові їх творчого мислення.

Дедуктивний метод. Поняття “дедукція” (від лат. deduction – виведення) – форма умовиводу про окреме (часткове) на основі знань про загальне. Дедуктивний метод сприяє забезпечення тісного взаємозв’язку елементів знання в його системі.

Метод аналізу полягає у виділені окремих завдань і якостей явища, розкладанні (поділу) його на елементи.

Метод синтезу полягає у об’єднанні раніше виокремлених частин у ціле, смисловому поєднанні.

5. Класифікація методів навчання за навчальними цілями (В.А. Козаков). У ній рівням абстракції навчальних цілей (загальні, орієнтовні, операціоналізовані) відповідають види, типи, способи методів навчання42 (табл.2.15).

Таблиця 2.15