Управління соціально-психологічними процесами у навчанні

Управління соціально-психологічними процесами у навчанні означає створення таких організаційних умов, за яких покращуються соціально-психологічні процеси в групах, і, як наслідок, збільшується результативність навчання. Найбільше можливостей для цього надає організація різноманітних форм спільної діяльності. Недарма більшість активних методів навчання базуються на груповій роботі.

Можливі організаційні заходи, що позитивно впливають на соціально-психологічні параметри навчальних груп (статусно-рольовий розподіл, згуртованість групи, соціально-психологічний клімат та атмосферу), - управління груповим і рольовим розподілом при груповій роботі, використання згуртовуючих, спрацьовуючих та організуючих вправ, створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери. Більш повно різноманітні прийоми реалізації цих засобів можна вивчити за рекомендованою літературою, а зараз ми наведемо лише короткі рекомендації.

Груповий розподіл обов’язковий при організації роботи малих груп. Як правило, навчальна група (клас) при цьому розподіляються на 4-5 підгруп по 5-6 осіб. Найпростіше розподілити учасників на підгрупи (команди) за бажанням. Однак такий розподіл може виявитись не зовсім вдалим.

Наприклад, до однієї команди можуть увійти всі успішні учні, що часто приятелюють. Остання команда може утворитись з тих, з ким не схотів спільно працювати ніхто. Можна припустити вже попередньо, що результативність роботи таких команд буде неоднаковою.

Існує багато цікавих способів розподілу за командами, що дозволяють розподілити учнів більш рівномірно: за алфавітом (наприклад, в одну команду входить кожен четвертий), за жеребкуванням (готуються папірці з номерами чи назвами команд, перемішуються, і кожен випадково обирає свою команду), за будь-якою ознакою (в одну команду можуть війти всі, хто народився в одну пору року, одягнений в одному стилі, має однаковий колір очей і т.п.), за вибором викладача (викладач самостійно формує команди, намагаючись зробити їх більш менш однаковими за складом і потенційними можливостями), вибором капітана (спочатку обираються капітани, як далі по черзі набирають собі команди) і т.п.

Розподіл групових ролей також дозволяє ефективніше організувати спільну роботу. Існує багато класифікацій групових ролей. Важливо, щоб кожен зміг отримати для себе відповідну роль, тому перелік можливих ролей має бути достатньо різноманітним⁷¹.

Наприклад, умовно всі групові ролі можна поділити на такі: планувальні (режисер, стратег, ідеолог, ведучий), організаційні (керівник, лідер, капітан), мотиваційні (натхненник, уболівальник, посередник), контрольні (жюрі, експерт, спостерігач, суддя), виконавчі (учасник, гравець) тощо.

Розподіл за ролями також можна здійснювати по-різному: за бажанням учнів, вибором викладача, капітана команди, анкетуванням, психологічними методиками, випадково, груповим ранжируванням і т.ін. Головне – не витратити на це надто багато часу.

Для досягання ефективної спільної діяльності рекомендується використовувати спеціальні «розігріваючі вправи». Почуття згуртованості, єдності в групі виникає тоді, коли її учасники знаходять між собою щось спільне.

Можна запропонувати учасникам скласти «резюме команди», де описати її склад і характерні відмінності, надати назву команди, що відображувала б знайдене спільне, зробити презентацію команди, привітати інші підгрупи тощо. Для кращого спрацювання і організації учасників тільки що створених команд можна запропонувати учасникам підгрупи швидко вигадати назву і девіз команди, намалювати спільний малюнок, скласти картинку з окремих фрагментів, побудувати з учасників команди «живу скульптуру», продовжити розповідь за ланцюжком і т.п.

Головне в цих вправах – участь всіх та розподіл обов’язків, оперативність включення в групову роботу, зняття зайвого нервового напруження. У випадку зібрання на занятті незнайомих людей, такі вправи дозволяють також швидко познайомитись.

Як вже зазначалося, соціально-психологічним кліматом в навчальній групі управляти важко, він є сталим і мало змінним у часі. Однак той, хто навчає, може сприяти створенню позитивної соціально-психологічної атмосфери на заняттях, що поступово може змінити і соціально-психологічний клімат. Для створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери має значення багато факторів.

По-перше, на заняттях по-можливості має бути створене комфортне просторове середовище (зручне розташування учасників, меблі, освітлення, свіже повітря, наявність необхідних технічних засобів тощо).

По-друге, в класі, аудиторії мають домінувати позитивні емоції (радість, задоволення, захоплення, зацікавленість тощо). Це досягається шляхом гумору, використання цікавого матеріалу, яскравих засобів наочності, створення ситуацій успіху і т.п.

По-третє, в навчання має грнутуватись на демократичних принципах (свобода, рівність). Викладач не має зловживати своїм авторитетом, перебільшувати свою компетентність, демонструвати загрозу, нав’язувати учням свої рішення, примушувати до чогось. Його поведінка має викликати довіру, відчуття психологічної безпеки. Краще, коли з учнями обговорюються організаційні питання, враховується їх думка. Інформація, роздаткові матеріали мають бути однаково доступні для всіх учнів. Будь-які привілеї можуть бути отримані лише у справедливій конкуренції (наприклад, право роздати зошити в шкільному класі отримує той, хто найкраще виконав роботу). Досвід учнів не повинен принижуватись, а має оцінюватись на рівні з досвідом вчителя. Учасники мають бути вільними у висловлюванні своїх поглядів, критичних зауважень (однак не надмірних).

І на решті, найважливішим є привнесення в роботу групових цінностей⁷². У всіх учасників заняття має виникати відчуття єдності, спільності в досяганні загальної мети.

Відчуття спільності досягається через використання прислівника «МИ» («ми сьогодні гарно попрацювали»), оцінку кожного вчинку учасника з точки зору його корисності для спільної справи («звичайно добре, що ти допоміг нам зняти зайве напруження своїм жартом, але зараз всім краще зосередитись на роботі»).

Наведені поради далеко не вичерпують перелік прийомів управління соціально-психологічними процесами в групі, однак надають певне розуміння про можливі засоби створення позитивних соціально-психологічних та організаційних умов навчання.

Завдання до теми

1. Поясніть відмінність понять “організаційна форма навчання” і “форма навчання”. Проаналізуйте історію розвитку форм навчання.

2. Який взаємозв’язок методів і організаційних форм навчання?

3. Назвіть форми організації навчальної діяльності учнів на уроці. Знайдіть спільне і відмінне в них.

4. Дайте характеристику основних організаційних форм навчання у вищій школі.

5. Опишіть своїми словами особливості організації навчання при використанні різних методів (усне повідомлення, дискусія, кейс, мозковий штурм, навчальна гра, самостійна робота).

6. Складіть допоміжну таблицю рекомендацій з організації навчання у різних формах і методах. За необхідністю доповніть наведений у розділі матеріал своїми поглядами та рекомендаціями

Форми та методи навчання	Етапи навчального процесу
	підготовчий	вступно-мотиваційний	операційно-пізнавальний	контрольно-оцінний
Інформаційне повідомлення
Дискусія
Кейс
Мозковий штурм
Навчальна гра
Самостійна робота

7. Як вирозумієте поняття засоби навчання, яку роль вони відіграють у навчальному процесі?

8. Як класифікують засоби навчання? Наведіть приклади засобів навчання кожного виду.

9. Опишіть послідовність підготовки наочних посібників та продемонструйте це на прикладі самостійної підготовки одного з них до даної теми.

10. Запропонуйте приклади використання словесних засобів навчання для викладання одної з тем дисципліни, яку ви вивчаєте.

11. Посніть, що таке умови навчання і навіщо їх слід враховувати в організації навчального процесу?

12. Наведіть приклади: внутрішніх умов навчання; організаційних умов навчання; соціально-психологічних умов навчання; індивідуально-психологічних особливостей учнів; прояву групової згуртованості; прояву несприятливого соціально-психологічного клімату.

13. Охарактеризуйте основні умови вашого навчання.

14. Обгрнутуйте доцільний спосіб управління соціально-психологічними процесами у вашій академічній групі.

Рекомендована література

• Авдеев В.В. Формирование команды / В. В. Авдеев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Сфера, 1999. — 542 с.

• Балаев А.А. Активные методы обучения. – М.: Профиздат, 1986. – 95 с.

• Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – С. 324–351.

• Гужій А.М., Коцур В.П., Волинський В.П., Самсонов В.В. Візуальні та аудіовізуальні засоби навчання. Навчальний посібник. – К., 2003. – 173 с.

• Заєць О.Й. Засоби навчання як елемент дидактичної системи // Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: Навч.посібник / С.У.Гончаренко, П.М.Олійник, В.К.Федорченко та ін.; За ред.С.У.Гончаренка, П.М. Олійника.- К.: Вища шк., 2003.- С.86 -95.

• Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. - М.: Наука, 1997. – С. 158-213.

• Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1990. – 248 с.

• Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 4-тє видання, доповнене, 2003. – С.262 - 301.

• Ножкин Е.А.Мастерство усного выступления.-3-е изд., переработ. – М.: Политиздат, 1989.- 255 с.

• Панфилова А.П. Игротехнический менеджмент: Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала: Учебное пособие. – СПб: ИВЭСЭП, «Знание», 2003. – 536 с.

• Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 2002. - С. 284-300.

• Педагогика: Учебное пособие для студ.педагогич.вузов и пед.колледжей / Под ред. Пидкасистого.- М.:Педагогическое общество России, 1998.- С. 261-283.

• Педагогіка: педагогические теории, системы, технологии: Учеб.для студ.высш.и средн.учеб.заведений / С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов и др.; Плд ред. С.А.Смирнова.- 3-е изд, испр.и доп.-М.: Издатедьский центр»Академия», 1999.- С.228-244.

• Пометун О., Пироженко Л. Сучасніий урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.

• Смолкин А.М. Методы активного обучения: Научно-метод. пособие. – М.: Высш. шк., 1991. - 176 с.

• Технические средства обучения и методика их использования / Д.А.Сметанин, К.А.Квасневский, В.В.Ильин и др.; Под общей ред. К.А.Квасневского.- М.: Колос, 1984.- С.9-20.

• Фопель К. Создание команды: Психологические игры и упражнения / М. Янкова (пер.с нем.). — М. : Генезис, 2002. — 395с.

• Якунин В.А. Педагогическая психология: Учебное пособие/Европейский институт экспериментов. – СПб.: Издательство “Полиус”, 1998. – С. 247-270.