Тема: соціальна інформація
У науковій літературі «соціальна комунікація» часто пояснюється як обмін (передача) інформації між людьми. При цьому значення терміна «інформація» науковці не вважають за потрібне пояснити, покладаючись на таке повсякденне його розуміння: «вісті», «новини», «зведення». Слід думати, що мається на увазі не уся взагалі інформація, а інформація соціальна, тому що, крім інформації, що циркулює в суспільстві, розрізняють ще біологічну і машинну (технічну) інформацію. Виходить, що соціальна комунікація – це обмін соціальною інформацією.
Метатеорія соціальної комунікації не може ігнорувати це формулювання, оскільки вона перетворює соціальну інформацію в базову категорію комунікаційної метатеорії. А якщо так, то зміщуються всі акценти й потрібно будувати не метатеорію комунікації, а метатеорію інформації. З’ясувати категорію інформації взагалі і соціальної інформації зокрема тим більше важливо, що існує цілий цикл інформаційних наук, серед яких є концепції, іменовані «соціальна інформатика». Соціально-інформаційні науки включають у свій предмет проблематику соціальної комунікації, і тому природно постає питання про їхнє співвідношення з циклом соціально-комунікаційних наук. До завдань лекції входить розгляд існуючих в сучасній науці концепцій інформації і концепції соціальних информатик у їхньому взаємозв'язку із соціальною комунікацією.
1. Концепції інформації в сучасній науці
Ще в минулому столітті в Європі термін «інформація» сформувався з двох слів: «in» +«forme» і трактувався як щось, що упорядковує, оформляє. Тоді «інформатором» називали домашнього вчителя, а «інформацією» — навчання, настанови. У тлумачних словниках і енциклопедіях довгий час слово «інформація» було відсутнє. «Відкриття» поняття інформації сучасною наукою відбулося в середині XX століття і, відповідно до довідкової літератури, під інформацією нині розуміють:
• повідомлення про що-небудь, яким обмінюються люди;
• сигнали, імпульси, образи, що циркулюють у технічних (кібернетичних) пристроях;
• відображення розмаїтості в будь-яких об'єктах і процесах неживої і живої природи.
Є ще й інші відповіді на запитання: «що таке інформація?». Проте всі ці відповіді несумісні: інформацією називають абстрактний концепт, фізичну властивість, функцію самокерованих систем; інформацію поділяють на об'єктивну і суб'єктивну, матеріальну і ідеальну, це і річ, і властивість, і відношення. Інформація проникнула в термінологію майже всіх сучасних наук, і з цієї причини визнається загальнонауковою категорією. Її зміст можна представити у наступних концепціях інформації.
1.1. Математична теорія інформації: інформація — абстрактна фікція
Єдине визначення інформації, що не викликало відкритих заперечень у науковому співтоваристві, належить «батькові кібернетики», математику Норбертові Вінерові (1894—1964), що в 1948 р. написав: «Інформація є інформація, а не матерія і не енергія»1 . З цього визначення випливає, що інформація — це не існуючий реально об'єкт, а розумова абстракція, тобто створена людським розумом фікція.
У цьому ж змісті, у змісті математичної абстракції поняття інформації використовується в теорії інформації (теорії комунікації), розвинутій наприкінці 40-х років американським математиком Клодом Шенноном (народ. у 1916 р.). У цій теорії поняття інформації служить для рорзв’язання практичних завдань, які постають перед інженерами-зв'язківцями: оптимізація кодування повідомлень, розпізнавання сигналів на тлі шумів, розрахунок пропускної здатності каналів зв'язку і т.п. К. Шеннон орієнтувався на схему технічної комунікації.
Кожному сигналу чи їхньому ансамблю (наприклад, букві чи слову), що передаються через комунікаційний канал, на основі відомих статистичних частот приписувалася апріорна ймовірність їхньої появи. Вважалося, що чим менш імовірно, тобто чим більш несподіваною є поява того чи іншого сигналу, тим більше інформації для споживача несе цей сигнал. Можна знайти змістовні підстави для подібного трактування в повсякденному розумінні інформації як новини, звістки2 . Зручність ймовірнісно-статистичного представлення комунікаційної діяльності полягає в тому, що можна ввести кількісну міру для оцінки ступеня «несподіванки» повідомлення. Формула інформації К. Шеннона має таке вираження:
де I — кількість інформації, pi — імовірність появи i-го сигналу, n — кількість можливих сигналів.
Є інші математичні концепції, що не зв'язують інформацію з імовірністю. Наприклад, в алгоритмічній теорії інформації А.Н. Колмогорова інформація — це довжина алгоритму, що дозволяє перетворити один об'єкт в інший, тобто міра складності об'єкта.
Обмеженість математичних теорій інформації полягає в тім, що вони цілком абстрагуються від осмисленості й цінності інформації для споживача. Виходить, що «сукупність 100 букв, обраних випадковим образом, фраза в 100 букв із газети, з п'єси Шекспіра чи теореми Ейнштейна несуть однакову кількість інформації»3 .
У математичних теоріях поняття інформації не пов'язується з формою і змістом повідомлень (сигналів), переданих через канал зв'язку. Інформація, точніше кількість інформації, є абстрактна фікція, розумовий конструкт; вона не існує у фізичній реальності, як не існують логарифми чи уявні числа.
З 60-х років проблема інформації привернула увагу вітчизняних філософів-матеріалістів, що не могли примиритися з тим, що інформація — це ідеальна фікція і спробували «матеріалізувати» інформацію, знайти їй місце в матеріально єдиному світі. Найбільш авторитетними в нашій філософській науці вважаються т. з. атрибутивна і функціональна концепції. Обидві концепції стверджують, що інформація існує в об'єктивній дійсності, але розходяться стосовно наявності її в неживій природі. Перша розглядає інформацію як атрибут, властивий усім рівням матерії, тобто перетворює інформацію в матеріальний об'єкт, а друга — як функціональну якість самокерованих і самоорганізованих (кібернетичних) систем, перетворюючи інформацію у функцію. Розглянемо більш докладно зміст цих концепцій інформації.