Етапи самосійної роботи

І етап (підготовчий)	• нормування • планування • організація
II етап (теоретичний)	• навчально-методичне забезпечення
III етап (навчально-практичний)	• аудиторна та поза аудиторна самостійна робота студентів
IV етап (контрольний)	•контроль•самоконтроль • самоперевірка
V етап (корекційний)	• корекція навчального процесу (викладачем) • самокорекція

Для ефективного виконання самостійної роботи студентів із боку навчального закладу необхідні:

• планування, організація і контроль;

• створення необхідних умов (бібліотека, читальний зал, комп’ютерні класи тощо);

• проведення консультацій із самостійної роботи;

• виконання норм бюджету часу студента;

• навчально-методичне забезпечення;

• розробленням завдань і контроль за їх виконанням;

• складання графіків самостійної роботи;

• розміщення стендів з інформацією про зміст завдань, контроль тощо.

Тема 7. Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі.

1.Диференційоване навчання.

2.Проблемне навчання у вищій школі.

3.Інформаційні технології навчання.

Диференційоване навчання.

Наявність різних типів навчальних закладів дає змогу враховувати в навчально-виховному процесі типові індивідуальні особливості людей, які в них навчаються.

Диференційоване навчання— спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка враховує вікові та індивідуальні особливості студентів, їхній життєвий досвід і спрямована на оптимальний фізичний, духовний та психічний розвиток, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних умінь та навичок, передбачених навчальними програмами.

У вищому навчальному закладі диференційоване навчання здійснюють такими шляхами:

Послідовне навчання. У перші два-три роки студенти вивчають загальнонаукові й загально-професійні предмети за єдиними програмами. Згодом за результатами успішності, виявлених здібностей та інтересів студентів закріплюють за певними кафедрами, на яких вони вивчають спеціальні предмети індивідуально або групами.

Паралельне навчання. Протягом навчання зберігаються постійні навчальні групи. Спеціалізація досягається за рахунок внутрігрупової диференціації при вивченні різних циклів навчальних дисциплін, різного набору факультативних курсів, різного змісту всіх видів практики.

Ступеневе навчання. Після перших трьох — чотирьох років навчання випускники одержують дипломи першого рівня (бакалавр). Ще один — два роки навчання дозволяють випускнику отримати диплом другого рівня (магістр).

Індивідуальне навчання дає студенту змогу навчатися за індивідуальним планом.

Диференційоване навчання вимагає ґрунтовної підготовки педагога. Так, йому необхідно знати індивідуальні особливості учнів, студентів, щоб розподілити їх за групами. Він має спланувати всі деталі заняття: сформулювати основні й додаткові запитання, визначити час на їх виконання, продумати систему оперативного контролю, підготувати необхідні дидактичні матеріали і підібрати консультантів. Слід також подумати, як поєднувати індивідуальну, групову і фронтальну роботу.

Уміння педагога застосовувати різні технології навчання дає йому змогу творчо підходити до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, студентів, обираючи в конкретних умовах саме ту технологію навчання, яка найкраще забезпечить засвоєння знань, формування умінь і навичок за мінімальних затрат зусиль і часу.

Проблемне навчання є одним із видів розвиваючого навчання, істотною рисою якого є здатність формувати творче мислення особистості та прищеплювати навички наукового пошуку.

Проблема (гр. problema — задача, утруднення) — складне теоретичне або практичне завдання, що потребує вивчення, дослідження й вирішення.

Проблемне навчання передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які студенти виконують під керівництвом викладача, активно засвоюючи нові знання. Однак використання теоретичних та експериментальних завдань ще не робить навчання проблемним. Усе залежить від того, чи зможе викладач надати їм проблемного характеру і поєднувати проблемний підхід з іншими методичними прийомами.

Процес проблемного навчання охоплює такі етапи: створення проблемної ситуації; аналіз і формулювання проблеми; висунення гіпотези; перевірка найважливіших гіпотез. На практиці існують різні варіанти поєднання цих етапів, які утворюють відповідні види проблемного викладу.

Інформаційні технології навчання.

Інформаційні технології визначаються як системи збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки та подання інформації.

Нові інформаційні технології (НІТ) − це інформаційні технології, що засновані на використанні електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та телекомунікаційних засобів і передбачають можливість одержання нової інформації, нового знання.

Нові інформаційні технології навчання (НІТН) визначаються як системи засобів і методів обробки даних, що мають на увазі цілеспрямоване створення, передачу, охорону, відображення інформаційного продукту (даних, ідей, знань тощо) з найменшими витратами та залежно від закономірностей середовища, де вони розвиваються.

Основою нових інформаційних технологій є комп’ютерна навчальна система, яка поділяється на два типи: традиційну та інтелектуальну. Традиційна − характеризується наявністю однієї навчальної програми, яка керує діяльністю учнів щодо учіння. Інтелектуальна навчальна система (ІНС) реалізує теоретичні і практичні досягнення такої галузі інформатики, як штучний інтелект, що забезпечує розпізнавання мови, тексту, образів, упроваджує діалогове навчання та експертизу.