§ 2. Релігійні стосунки

Зміна відношення до церкви і релігії в СРСР і на Україні.

• 1988 р. - прибуття до Києва з нагоди 1000-ліття прийняття християнства на Русі представників церков і релігій всього світу;

• після 1991 р. - значне пожвавлення церковного життя на Україні (відкриття, реставрація недіючих церков, споруда нових храмів);

• розкол українського православ'я на конфесії:

1. Українська православна церква Київського патріархату - УПЦ-КП (з 1992 р. - патріарх Мстислав (Скрипник), з 1993 р. - Володимир (Романюк), з 1995 р. - Філарет (Денисенко);

2) Українська православна церква Московського патріархату - УПЦ - МП (очолює митрополит Володимир (В.Сабадан) контролює більшість українських приходів);

3) Українська автокефальна православна церква – УАПЦ (очолює патріарх Димитрій (В. Ярема).

Причина розколу - небажання Московського патріархату надати самостійність Українській православній церкві, одній з найбагатших церков.

Характерні риси:

• розповсюдження і діяльність на Україні різноманітної віри і течії:

- греко-католицька православна церква;

- Євангельські християни-баптисти;

• свідки Єгови;

• релігійні общини мусульман і іудеїв.

• розповсюдження разом з легальними нелегальних конфесій (сатаністи, Біле братерство і ін.).

Таким чином, при всій суперечності релігійних процесів в незалежній Україні, вперше свобода совісті знайшла реальне значення і практичний зміст.

§ 3. Область економіки (економічні проблеми)

Завдання:

1) відмова від планової і створення ринкової економіки:

• роздержавлення власності (приватизація);

• формування багатоукладності (державна, приватна, колективна);

2. структурна перебудова промисловості:

• подолання односторонньої орієнтації на розвиток важкої промисловості;

• впровадження досягнень НТР;

3. створення ефективної системи економічної кооперації у середині України і з державами ближнього і дальнього зарубіжжя;

4) введення власної грошової одиниці (гривні) в 1996 р.

Діяльність уряду за рішенням економічних проблем:

1991 - 92 рр. - уряд на чолі із В. Фокіним:

• виникнення штучної заборгованості України Росії;

• швидка криміналізація економічного життя країни;

• відсутність чіткої економічної програми.

27 жовтня 1992 р. - вересень 1993 р. - уряд Л. Кучми:

• зростання зовнішньоекономічного боргу України;

• спроба відновлення галузевого централізованого управління народним господарством (потерпіла невдачу), тобто контроль над державним сектором;

• падіння життєвого рівня народу;

• надання Л. Кучмі надзвичайних повноважень;

• введення ринкових елементів в економіку (ринок валюти, нерухомості, лібералізація цін);

• різкий опір з боку Верховної Ради.

1993 р. (1994 р.) - призначення прем'єр-міністром Є. Звягильського:

• подальше підвищення цін;

• уповільнення просування до ринкової економіки;

• зниження інфляції із-за масової зупинки підприємств, заборгованості по зарплаті;

• звуження офіційної і зростання тіньової економіки. Таким чином, непродуманість і поверхневість економічних заходів привели до:

· різкого спаду промислового виробництва;

· скороченню національного доходу;

· падінню життєвого рівня населення;

· корупції і зростанню тіньової економіки;

· кризі фінансової системи.