§ 3. Економічний стан України напередодні Другої світової війни

Досягнення:

• за роки передвоєнних п'ятирічок Україна перетворилася на індустріально розвинену республіку:

• питома вага промисловості у валовій продукції СРСР до кінця 30-х років досягла 77,4%;

• за обсягом випуску чавуну Україна зайняла 2-е місце в Європі;

• за видобутком вугілля - 4-е місце в світі;

• прискореними темпами розвивалися чорна металургія, вугільна промисловість, машинобудування.

Проблеми:

• у промисловості застосовувалися не економічні, а командно-адміністративні методи господарювання;

• здійснювалися репресії проти технічних фахівців (заміщення їх висуванцями з робочих, що не мають відповідної підготовки);

• повільне впровадження і розвиток військової техніки;

• було відставання легкої і харчової промисловості від розвитку важкої;

• не змінилася за роки передвоєнних п'ятирічок географія української промисловості;

• збереглося відставання національних районів від центру.

§ 4. Україна в 1941-1942 рр.

Початок військових дій:

• план нападу на СРСР - "Барбаросса";

• у основі - "бліцкріг" (блискавична війна).

Мета: швидке просування німецьких танкових з'єднань, оточення і знищення радянських військ в прикордонних районах, захоплення України за два тижні.

Союзники Німеччини: Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія.

•22 червня 1941 р. - напад Німеччини на СРСР.

Завдання:

а) німецька група армій "Південь" - захоплення Правобережжя, форсування Дніпра, Донбас, Крим;

6) румунські війська - через Молдавію в південні райони Правобережжя, Крим;

• прикордонні бої Володимиро-Волинського прикордонного загону (А. Лопатін);

• 23 - 29 червня - танкова битва Луцьк - Броди - Рівно - Дубни (величезні втрати радянської сторони).

Підсумки перших місяців війни:

• відступ військ Південно- Західного фронту із Західної України з важкими втратами.

Причини невдач:

· раптовість удару, перевага супротивника в чисельності і озброєнні на основних напрямах;

· деморалізація радянських військ;

· репресії напередодні війни серед військового командного складу Радянської Армії;

· система жорсткої централізації у військах;

· повільне переозброєння і впровадження розробок нової військової техніки;

· недоліки в дислокації військ і розміщенні стратегічних запасів і озброєнь;

· демонтаж інженерних оборонних споруд на колишній радянсько-польській межі;

· недооцінка розвідданих про підготовку Німеччини до війни;

· дезорієнтація населення тезами про "війну тільки на ворожій території".

Внутрішнє положення країни на початку війни:

· введення у ряді районів СРСР військового положення;

· арешти в тилу всіх підозрілих (введені військові трибунали);

· 23 червня - створення ставки Головнокомандування;

· 30 червня - створення ДКО (Державного комітету оборони);

· 3 липня - виступ Сталіна із зверненням до народу;

· формування народного ополчення;

· перебудова народного господарства на військовий лад (збільшення робочого дня і робочого тижня; відміна чергових відпусток; наднормові роботи; перепрофілювання виробництва на випуск військової продукції; створення Радою з евакуації (голова - І. Шверник); виведення з ладу і знищення промислових об'єктів (навіть тих, які були необхідні для виживання населення на окупованих територіях).

Бої влітку - осінню 1941 р.:

· оборона Києва (7 липня - 19 вересня);

· оборона Одеси (8 - 30 вересня);

· відхід радянських військ на лівий берег Дніпра;

· оточення німцями Південно-Західного фронту (командувач - М. Кирпонос);

· 25 жовтня - здача Харкова;

· наступ німців на Крим.

Таким чином, впродовж літа - осені 1941 р. німецькі війська захопили Правобережну Україну і Крим. Неокупованими залишилися східні райони Харківської області, частина Донбасу, Севастополь. Проте, німецький план "бліцкріг" був зірваний.

Військові дії в 1942 р.

• 30 вересня - 5 грудня 1941 р. - оборона Москви і початок радянського контрнаступу;

• грудень 1941 - січень 1942 р. - Керченсько-Феодосійська операція (спроба звільнення Криму радянськими військами успіху не мала);

• 18 січня 1942 р. - наступ Південно-Західного і Південного фронтів (утворення Барвенківського виступу);

• невдалий наступ радянських військ літом 1942 р. (оточення радянських військ на Барвенківському виступі);

• невдалий наступ в Криму (захоплення німцями Севастополя в липні 1942 р.);

• дезинформація німецького командування щодо головного удару в 1942 р. (німці готують його на півдні, Сталін чекає в центрі, на Москву).

Підсумки 1942 р. - великі втрати людей і техніка з радянського боку через відсутність чіткого військового керівництва.

Окупаційний режим на території України:

1) "новий порядок" (політика, що проводилася Німеччиною на окупованих територіях):

• розділення України на чотири частини і включення до складу Німеччини, Румунії, Угорщини (найкрупніша частина - рейхськомісссаріат "Україна" під управлінням Еріха Коха);

• створення на завойованих територіях цивільної і військової адміністрації (з представників місцевого населення зокрема);

• використання демагогічної пропаганди з метою залучення населення на свою сторону (обіцянка аграрної реформи);

• перетворення українців на людей "третього сорту"; 2) ухвалення плану "Остом":

• перетворення України на колонію, аграрно-сировинний придаток Німеччини (вивіз сировини, земель, устаткування);

• вивіз молоді на примусові роботи до Німеччини;

• фізичне винищування людей (Бабин Яр в Києві).

Рух опору в Україні в 1941-1942 рр.

Форми опору:

а) пасивне:

• відмова виходити на роботу або погане її виконання;

• виведення з ладу устаткування, зрив постачань продукції в Німеччину;

б) активне: формування антигітлерівського підпілля і партизанського руху.

Дві течії опору: 1) Радянське підпілля: • тактика 1941 - 1942 рр.- розрізнені удари по ворожих тилах;

• до 1941 р. підготовка підпільної роботи не велася виходячи з тези "боротьба тільки на території ворога";

• поспішна і некваліфікована організація підпілля в перші дні війни (з 3300 груп, створених в червні 1941 р., до червня 1942 р. залишилося тільки 22);

• відсутність масової підтримки місцевого населення;

• деяка активізація підпільної діяльності взимку - 1942 рр. (після битви під Москвою), поява груп С. Руднєва, О. Сабурова, О. Федорова, С. Ковпака;

• створення 30 травня 1942 р. при Ставці Центрального штабу партизанського руху (начальник П. Пономаренко);

• червень 1942 р. - створення на Україні штабу партизанського руху (УШПД; начальник - Т. Строкач);

• листопад 1942 р. - початок рейдів в тилу ворога в Україні з'єднань С. Ковпака і О. Сабурова;

• діяльність підпільних організацій, що спираються в основному на підтримку військових частин ("Партизанська іскра" в Миколаївській обл.).

2) ОУНівське підпілля (виступало за створення незалежної України):

Дві течії: ОУН-М - під керівництвом А. Мельника: вважають, що основна небезпека на Україні - більшовики, з ними можна боротися в союзі з Німеччиною.

ОУН-Б - під керівництвом С. Бандери: боротьба за незалежність спираючись тільки на сили українського народу і власної армії.

Стосунки Німеччини з ОУНівським підпіллям:

• формування ОУН за допомогою Німеччини Легіону українських націоналістів для боротьби на радянських територіях;

• 30 червня 1941 р. - відновлення державної незалежності України (формування національного уряду, прем'єр - Я. Стецько);

• 9 липня 1941 р. - відмова Німеччини визнати українську державу і розгін уряду;

• 15 вересня 1941 р. - арешт за наказом Гітлера С. Бандери, Я. Стецька;

• відмова українських батальйонів "Ролланд" і "Нахтігаль" виконувати німецькі накази.

Діяльність організацій ОУН:

• до 1941 р. була створена розгалужена підпільна мережа ("похідні групи");

• строга конспірація, чітка організація;

• видання нелегальної літератури (листівки);

• розповсюдження впливу ОУН в 1941 - 1942 рр. на всю територію України;

• не мали підтримки із-за лінії фронту (військових частин), опора виключно на місцеве населення.

Мета: відродження незалежної української держави в результаті ослаблення у війні СРСР і Німеччини.