3.3. Палеоантропи (давні люди, неандертальці)

Неандертальці жили приблизно 250-50 тисяч років тому на великій території Східної півкулі: від Китаю через Африку до Європи. Тільки Америка й Австралія ще були безлюдними. Місця їх проживання збігалися з ареалами стадних травоїдних тварин, яких використовували в їжу. Перевага при заселенні території надавалася відкритим, порослим травою переліскам, саванам, негустим листяним лісам середніх широт. Ненаселеними залишалися пустелі, тропіки, ліси, тундра. У лісах люди не жили через труднощі, пов'язані з полюванням, а в тундрі – через невміння ефективно захищатися від холоду. Ойкумена спочатку була привітна для неандертальців, але приблизно 200 тисяч років тому почалося похолодання. Сніг не встигав розтавати навіть за літо. У момент найбільшого просування льодовики вкрили понад 30% усієї суші, а товщина криги досягала двох кілометрів. Подібні кліматичні умови склалися внаслідок зміни кута нахилу осі обертання Землі навколо Сонця та її орбіти. Це і призвело до зменшення кількості сонячного тепла, яке доходило до Землі. Поблизу від льодовиків утворювалися заболочені рівнини і тундри, а на південь від них – холодні ліси і лісостеп. У помірних широтах Європи та Азії з'явилися арктичні тварини: мамонти, шерстисті носороги, північні олені, печерні ведмеді тощо. У тропічних районах Африки та Азії спостерігалася аридизація клімату, котрий ставав усе більш посушливим. Таким чином, у час становлення палеоантропів довколишній світ суттєво змінювався: рослини і тварини, усе середовище існування ставали іншими. Для виживання вже потребувалося набагато більше зусиль, що стимулювало розвиток інтелекту. Неандертальці мігрували за травоїдними тваринами і вчилися захищатися від холоду за допомогою одягу, вогню, штучних сховищ. У цей час, близько 100 тисяч років тому, з'явилися справжні неандертальці й перехід до них від більш ранніх форм завершився.

3.3.1. Морфологічні особливості палеоантропів

Зовнішній вигляд неандертальців відзначався такими особливостями:зріст - середній порівняно з сучасною людиною; статура дуже сильна; кістки черепа товщі, ніж у сучасної людини; лобова частина черепа низька; великий надбрівний валик; підборідний виступ відсутній або виражений слабко; расові ознаки не виражені; розмір головного мозку збільшився до 1200-1600 см³, суттєво зросла мінливість його основних відділів, особливо лобових часток. Структура мозку ще залишалася досить примітивною. Зокрема, лобові частки, у яких розташовуються асоціативні центри і центри гальмування, ще були недостатньо розвиненими, тобто в неандертальців здатність до логічного мислення була обмеженою, вони відрізнялися різкою збуджуваністю в поведінці і не могли довго зосереджуватися на виконанні якоїсь роботи. Добре розвинені скронева і нижньо-тім'яна частки, що свідчить про цілком імовірну наявність членороздільної мови.

Загалом для зовнішності палеоантропів характерним був дуже широкий діапазон морфологічної мінливості. Його межі перекривали сучасні. Це означає, що ті або інші риси неандертальців можна побачити у звичайних перехожих на вулицях міста, але повного морфологічного комплексу, характерного для давніх людей, не буде ні в кого з наших сучасників.

Більшість антропологів вважає, що факт наявності в неандертальців багатьох різноманітних морфологічних типів зі спорідненістю до сучасного свідчить на користь того, що майже всі їхні популяції стали предками H.sapiens, хоча й еволюціонували з різною швидкістю.

Тільки в Західній Європі, незважаючи на безліч знахідок, не виявлено проміжної ланки між неандертальським і кроманьйонським типами. Це наводить на думку, що західноєвропейських або класичних неандертальців можна виключити з лінії, котра веде до людини розумної. Зникнення цієї групи палеоантропів могло статися внаслідок декількох причин, наприклад геологічних катастроф типу пересування льодовиків, про що побічно свідчать численні знахідки скелетів із слідами рахіту. Не виключається також і негативна роль ізоляції, яка зводила контакти між заходом і сходом до мінімуму.

Сапієнтація, швидше, завершилася десь за межами Європи, найвірогідніше в Африці або на Близькому Сході (територія сучасної Палестини). Європейські неандертальці, були ослаблені тяжкою боротьбою за існування. Вони не витримали конкуренції й були витиснуті та винищені або частково асимільовані палеоантропами, що прийшли ззовні та почали панувати в Європі під назвою прогресивних неандертальців. Такий перебіг подій є цілком імовірним, але єдиного погляду з приводу еволюційної долі європейських неандертальців поки що немає. Остаточне вирішення цієї проблеми потребує додаткових досліджень.