3.4.2. Культура і знаряддя кроманьйонців

В основі різноманітності типів археологічних культур пізнього плейстоцену і раннього голоцену, а також їх подальшої спеціалізації лежали екологічні зміни, але основним стимулом були культурні контакти, дифузія і пересування народів. Спільні риси багатьох культурних традицій свідчать про те, що максимальна пристосованість до середовища забезпечувалась ідентичними методами. Незначні варіанти культурного розвитку виникали внаслідок специфічності умов існування різних колективів.

Особливості трудової діяльності кроманьонців:

• виготовлення спеціальних засобів праці, які були представлені різцями, відбійниками і ретушерами, котрі змінили весь процес труда;

• оволодіння прийомами роботи з посередником (засобом праці), котрий починає займати основне місце в обробці каменя і поступово замінює безпосереднє оббивання нуклеусу, яке також суттєво змінюється. Якщо палеоантропи оббивали камінь, утримуючи його в руках, то неоантропам для виконання цієї ж процедури вже потребувався весь нервово-м'язовий аппарат організму: сильний короткий поштовх корпусом, спрямований на рукоятку віджимника (посередник праці, засіб праці), повинен був поєднуватися з дуже точним і дуже близьким до краю положенням наконечника віджимника. Пластинка відщеплялася з першого разу лише у виняткових випадках. Пізньопалеолітична людина повинна була виконувати багаторазові спроби, виявляючи завзятість у досягненні мети і чималу майстерність. Вона базувалася вже не тільки на обізнаності з властивостями матеріалу, але і на правильному розрахунку рухів, скоординованості дій тулубу, рук і ніг. Функціональна складність подібних прийомів дуже висока;

• необхідність великої підготовчої роботи з нуклеусом з одночасним спрощенням самого процесу одержання знарядь, який складається практично з одного вдалого натиснення або удару по посереднику. Пластинка-відщеп сама по собі вже становила готове дволезове знаряддя праці. Вторинна обробка набувала протилежного значення: ретуш повинна була не загострити, а затупити лезо, щоб край пластинки не різав руку під час роботи;

• надзвичайна економія матеріалу, коли використовувався майже кожен відщеп-пластинка і навіть залишки нуклеусу застосовували як відбійник під час ретушування;

• подальший розвиток техніки ретуші, з'являються нові її різновиди: ударна, контрударна, точкова, віджимна;

• зміна техніки роботи з кісткою, засвоюються нові прийоми її обробки: пиляння, свердління, шліфування. Це дозволяло виготовляти голки, шила, кістяні наконечники стріл, які змочували отрутою, тощо;

• виникнення нових прийомів роботи зі шкірами: шиття, лощення для забезпечення їх непроникності для води тощо;

• спроби виправити зіпсовані знаряддя і повернути їм робочі властивості.

Таким чином, техніка пізнього палеоліту була дуже раціональною, а процес виготовлення знарядь значно удосконалився за рахунок їх мінімізації і появи виробів, які одержали назву мікролітів. Мікроліти - невеличкі пластинки або відрізки подібних до ножів пластин і відщепів, які часто мали визначену геометричну форму. З одного кінця за допомогою ретуші вони затуплювалися, а з другого - формувалася гостра робоча частина. Затуплені кінці дозволяли прикріплювати держак. З декількох мікролітів, закріплених за допомогою смоли, виготовляли складні види знарядь. Природні рослинні смоли використовували в розплавленому вигляді. Після затвердіння вони давали жорстке і міцне з'єднання. Мікроліти використовували як зубці для гарпуноподібних дротиків, наконечники стріл, складові частини для ножів, серпів, пилок тощо. Таким чином, у неоантропів з'являються перші складні знаряддя і здійснюється перехід до синтетичного уявлення про технологічну послідовність операцій. Виготовлення таких принципово нових знарядь потребувало і застосування нового матеріалу. З цього приводу кроманьйонці першими звернули увагу на такі дрібнозернисті породи, як халцедон, кристалічний кварц, агат, кременистий вапняк тощо.

Суттєве зростання ефективності трудової діяльності неоантропів було б неможливим без відповідного розвитку нервово-психічних процесів, який у людей пізнього палеоліту здійснювався в напрямку переважання процесів, пов'язаних із оволодінням уявленнями про складні взаємодії між предметами і явищами в часі. Мета (одержання якогось знаряддя) віддаляється від початку роботи на довший час, ніж у мустьєрців. Причини: виготовлення знарядь праці і сам процес труда, з погляду психологічних механізмів, стають усе більш опосередкованими і абстрактними, оскільки тепер для виготовлення знаряддя людини повинна мати уявну мету, задум не тільки щодо цього знаряддя, але і відносно посередника – засоба праці. Кінцева абстрактна мета досягається вже не тільки за допомогою безпосереднього порівняння задуму з тим конкретним предметом, що виходить, а більш складним шляхом, коли до цього ланцюга нервових механізмів додається ще одна ланка, котра також базується на абстрактному задумі (одержання засобу праці) і його практичному виконанні (конкретна форма засобу праці). Така складна форма інтеграції пов'язана, головним чином, із функціонуванням префронтальної ділянки мозку за участю заднього, тім'яно-висково-потичного відділів кори. Вона є результатом третинного аналізу сигналів, які вже пройшли неодноразову переробку в первинних і вторинних зонах. Задум, який формується на основі аналітико-синтетичної діяльності кори задніх відділів півкуль, передається в лобову зону, де здійснюється його перешифрування в серію організованих у часі та просторі рухових актів. Нервово-психічні процесів ускладнювались паралельно із засвоєнням нової техніки виготовлення знарядь праці. Високого ступеню досягла координація всіх рухів, особливо тих, що зумовлені функцією кори. Техніка роботи з посередником потребувала значної координованості дій усього організму. Віднайдені численні сліди невдалих багаторазових спроб розщеплення каменю. Вони свідчать про те, що людина пізнього палеоліту досить важко засвоювала руховий комплекс, необхідний для одержання відповідних знарядь. Для цього потребувалися узгоджені рухи, зумовлені діяльністю кірку гловного мозку, й пов'язані з волею, настирливістю, раціональним підходом до виготовлення знарядь тощо. Забезпечити подібні властивості здатна була лише більш висока самоорганізація нервових процесів, зумовлена сумісною еволюцією передньолобових відділів, тім'яної частки і мозочку.

Загальні особливості сумісної еволюції мозкових структур, нервових процесів і трудової діяльності гомінід протягом антропогенезу для зручності сприйняття подані в табл. 3.

Таблиця 3

Зміни морфології мозку і психічного відображення в антропогенезі

Анатомічні зміни

Психологічні наслідки

Особливості трудової діяльності

М А В П И

*Циркулярні борозни і звивини замінюються на радіальні; зменшуються палео-кортекс і нюховий мозок; зростає неокортек і зони вторинного аналізу

Характерне “ручне мис-лення”,тобто пізнання властивостей предметів за допомогою обма-цування і розламування, розділення цілого на частини

Епізодичне використання природних предметів для задоволення біологічних потреб

П Р О К О Н С У Л И

* Зачатки прецентральної борозни * Більше борозен і звивин

Незначне розширення аналітичних можливос-тей “ручного мислення”

Первинне оброблення гі-лок: обламування, обку-сювання

Продовження табл. 3

АВСТРАЛОПІТЕКИ

* Розвиток сенсорних від-ділів переднього мозку	* Вищі рівні переробки імпульсів, пов'язаних із чуттєвими образами	*Систематичне викорис- тання природних пред-метів
* У корі – ядерні та розсіяні зони аналізаторів *Лобові частки малі, без зон інтенсивного росту * Велика потилична і ма-ла нижньо-тім'яна частка	* Інтеграція простих уявлень на рівні конк-ретно-чуттєвих форм без відображення причин-них зв'язків	* Оцінка комплексу корисних властивостей одного предмету

Х А Б І Л І С И

* Добре розвинені верхньо-тім'яна і пост-центральна зони стерео-гнозу та ручної рецепції

* Збільшується загальна чутливість

* Примітивна обробка знарядь з одержанням грубих виробів * Індивідуальні навички виготовлення знарядь

АРХАНТРОПИ (шель)

*Осередки інтенсивного росту у нижньо-тім'яній, верхньо-скроневій і нижньо-лобовій областях, пов'язаних із слуховою, зоровою і тактильною рецепціями	*Третинний аналіз узагальнення абстрактних сигналів * Зв'язки між подіями * Просторово - часові співвідношення	*Могли до початку роботи уявити форму, розмір, рельєф об'єкту *Під час роботи до цих уявлень додавалося їх співвідношення з рухови-ми мпульсами *Розрахунок сили ударів, їх послідовності і ціле-спрямованості
* Розвиток рецепції руки і коркових аналізаторів	* Аналіз наслідків розді-лення цілого на частини, переважно за допомогою руки	* Більш досконалий вибір відповідного матеріалу для виготовлення знарядь

АРХАНТРОПИ (ашель)

* Осередок інтенсивного росту бічного краю лобової частки (поле 45 попереду зони Брока)

*Починає розвиватися кіркове гальмування *Змінюється розподіл уваги, котра звертається на предмет, який оброб-ляється *Довше ніж у прегомінід зберігається здатність зосереджуватися

*Диференціація силових прийомів *Гальмування рухів із переходом до інших *Менше сколів, тобто оптимальніше виконання дій, необхідних для бажаного результату

Продовження табл. 3

* Розвиток кіркових полів лобової зони і очно-рухового поля	*Багатоетапність зорової рецепції * Розвиток зворотної аферентації *Ефект випераджаючого відображення	**Постійне співставлення задуму і знаряддя, що виготовляється *Перехід від тривалого ланцюга послідовних реакцій, необхідних для виготовлення знаряддя, до короткого шляху – використання проміжних (другорядних) продуктів – відщепів
* Осередок інтенсивного росту попереду від моторної зони (поле 44) * Розростання скронево-тім'яної (зона Верніке) і скронево-лобової ділянок (зона Брока)	* Кіркове гальмування, котре має відношення не тільки до праці, але і до мови * Розуміння мови * Мовна артикуляція	* Можливість передачі досвіду за допомогою акустичної комунікації

ПАЛЕОАНТРОПИ

*Зростання мінливості го-ловного мозку *Лобові частки менші ніж у сучасної людини	*Процеси гальмування, у порівнняі з сучасною людиною, розвинені ще недостатньо, що поводує збуджуваність у поведін-ці та неспроможність довго зосереджуватися на виконанні будь-якої діяльності	* Знаряддя представлені, в основному, відщепами
* Осередки інтенсивного росту лобових часток	*Узагальнення *Планування * Абстрактне мислення	* Збільшується кількість різноманітних знарядь
* Перебудова зон вторин-ного кіркового аналізу тонких рухів під конт-ролем зору	*Диференційоване галь-мування рухової актив-активності, що робить можливим переключен-ня з одних рухів на інші * Виробляються нові рухові стереотипи , котрі необхідні для трудової діяльності	* Зростає майстерність, знаряддя стають більш досконалими
* Розвиток скроневої і нижньо-тім'яної ділянок	* Зір і слух діють узгод-жено при маніпулюванні	*Зменшується число ско-лів на знаряддях

Продовження табл. 3

* Формування задніх фі-логенетично нових полів кіркового аналізу : * Поле № 39 об'єднує сигнали від зорового, кінестетичного і вестибу– лярного аналізаторів * Поле № 37 здійснює координацію імпульсів від слухових та зорових аналізаторів і зростає різноманітність зв'язків з підкірковими центрами

*Краща орієнтація у просторі *Контроль за діями інших *Просторова координа-ція процесів при орієн-тації на місцевості * Збереження в пам'яті слів і фраз * Усна мова

* Контроль просторових дій під час трудової діяльності * Знаряддя для ураження віддаленої цілі (спис) *Розвиток полювання * Зростає значення акус-тичної комунікації при навчанні під час трудової діяльності

НЕОАНТРОПИ

*Зростання мінливісті маси головного мозку *Зменшення темпів росту голоного мозку * Рівномірне збільшення верхньо-тім'яної частки * Зменшення потиличної частки * Головний осередок ін-тенсивного росту – пре-фронтальна передньо-ло-бова область, у якій знаходяться кіркові поля третинного аналізу (9, 10, 11,45,46)

*Гальмується фцнкція зон кори, які пов'язані з чуттєвим сприйманням світу *Активізується розвиток ділянок, характерних для вищих форм поведінки *На базі тім'яно-скро-нево-потиличної функ-ціональної зони і лобової частки здійснюється третинний аналіз *Формуються високо інтегровані форми ціле-спрямованої діяльності *Здійснюються складні взаємодії між процесами в часі: кінцева мета ніби віддаляється внаслідок необхідності виготов - лення посередника праці

* Навмисне виготовлення засобів праці для одер -жання більш досконалих знарядь * Оволодіння прийомами роботи з посередником * Правильний розрахунок синхронізованих рухів тулубу, рук і ніг *Велика підготовча робо-та і мінімальний час на одержання готового зна-ряддя (один поштовх) * Економія матеріалу

Закінчення табл. 3

* Розростання білої речо-вини за рахунок розвитку асоціативних зв'язків між різними відділами голов-ного мозку

*Забезпечується сумісна робота всіх формацій головного мозку , що призводить до утворен-ня функціональної єд-ності вищої нервовї діяльності й сприяє фор-муванню таких влас-тивостей, як воля, нас-тирливість, раціональ-ний підхід до виконання будь-якої праці

* Ускладнюється техніка виготовлення знарядь і здійснюється перехід до складних виробів із мікролітів, що свідчить про виникнення здатності до синтезу різноманітної інформації відносно тех -нологічних процесів

Паралельний розвиток нервової системи, психічного відображення, трудової діяльності й суспільної організації став основою для принципово нового напрямку еволюції живого світу: суто біологічні фактори ставали все менш важливими для виживання людей, а функцію регуляції життєздатності особин приймав на себе соціум. Змінювалися всі форми взаємовідносин нового виду (людина розумна) з довкіллям. Так, кроманьйонці першими застосували знаряддя не тільки як інвентар, але й як зброю. Лук і стріли з'явилися приблизно 10 тис. років тому в мезоліті (середній кам'яний вік) і швидко поширилися по всій Ойкумені. Завдяки цим революційним винаходам неоантропи змогли полювати і на прудконогих звірів, оскільки за допомогою лука вони могли влучити в ціль навіть за 100м і зробити близько 20 пострілів за хвилину. Почали складатися етнічні й расові особливості, формувалася родова організація суспільства. Виникло мистецтво у вигляді печерних малюнків, гравюр тварин і людей, глиняних і кам'яних скульптур і рельєфів. Так, відомі «печерні галереї» у Франції, Іспанії, Африці, на Уралі й в інших регіонах Землі. Деякі малюнки зображують постаті напівлюдей - напівтварин. Припускають, що така штучно створена віртуальна реальність мала магічне значення і використовувалася чаклунами і шаманами під час певних ритуалів. Не виключається, проте, і можливість того, що це просто результат фантазії первісного художника. Одночасно подібні фігурки несли і певне психологічне навантаження, призводячи до приблизно такого висновку: якщо те, чого немає насправді, зображується, то можливо такі істоти живуть в якомусь іншому світі. Велике значення в мистецтві мав образ жінки, що, швидше, асоційовався з матріархатом. Важливий матеріал, який висвітлює духовне життя людей того часу, дають поховання і пов'язані з ними ритуали. На стоянках верхнього палеоліту знайдені могили у яких знаходилися різні предмети, дорогі прикраси тощо. Отже, у кроманьйонців ідеологічні уявлення вже суттєво ускладнилися, що і відбилося в появі більш різноманітних обрядів.

У мезоліті клімат став більш теплим, з'явилися нові знаряддя, човники, весла, лижі, сани тощо. Тривалість життя збільшилася в жінок до 35 років, а у чоловіків - до 50. Під час неоліту розвивалися землеробство і скотарство, близько 5 тисяч років тому в Месопотамії з'явилися міста.

Таким чином, уся наступна еволюція людини стає пов'язаною з розвитком культури. Вона характеризується усе більш прогресуючим виготовленням і використанням різноманітних знарядь. Але специфічність антропогенезу (пріоритетний розвиток головного мозку, психічного відображення і соціальних відносин) суттєво позначилася і на деяких особливостях життя сучасної людини. А саме, до сьогодення зберігаються реліктові особливості вищої нервової діяльності, з якими пов'язані вірування в існування таємничих нематеріальних сил, енергій, космічного розуму тощо.

В основі таких явищ лежить послідовність формування відповідних структур головного мозку. Найбільш давні утвори (довгастий, середній і проміжний мозок) спільні в людини і більшості тварин. Вони регулюють процеси збереження гомеостазу і прийняття рішення твариною в неоднозначній ситуації. Головними координаторами поведінки в подібних випадках виступають позитивні та негативні емоції. Неокортекс і вищі центри третинного аналізу (концептуальне, логічне мислення) сформувалися найпізніше в ході еволюції.

У сучасної людини генетично зумовлюються лише певні анатомічні особливості будови головного мозку і нейромедіаторної системи, а його функціональна активність значною мірою формується після народження, тобто зумовлюється тими соцільними обставинами, у яких опиняється дитина. Залежно від того, які люди оточують її протягом індивідуального розвитку, якими суспільними, моральними, інтелектуальними орієнтирами обумовлюється їх поведінка, будуть складатися і специфічні особливості свідомості індивіда, його здатність до навчання, уподобання, схильність до певних вчинків, якісні особливості інформації, котру може засвоїти така людина, тощо.

Генетична мінливість і різноманітність соціальних стосунків призводять до того, що кожна людина є унікальною, має власні погляди на більшість подій довкілля і єдиної моделі зовнішнього світу, однаково придатної для будь-якої людини взагалі не існує. Кожна особина створює власний світ і включає у цю модель тільки ті явища і ті типи зв'язків між ними, котрі здатна зрозуміти внаслідок біологічних і соціальних особливостей свого індивідуального розвитку.

Найбільш важкими для сприйняття є аналіз закономірностей за допомогою третинних зон неокортекса й асоціативних зв'язків, оскільки вони найпізніше сформувалися в антропогенезі і потребують для своєї реалізації об'єктивної, достатньо надійної інформації. Якщо ці умови не виконуються (причини можуть бути найрізноманітнішими: від суто біологічних до соціально зумовлених), то регуляція поведінки особини починає здійснюватися на основі еволюційно давнього і біологічно доцільного механізму, характерного для всіх вищих тварин, тобто за допомогою емоцій. Свідомість починає відігравати другорядну роль.