2.5. Відокремлення людської гілки приматів

Еволюційний розвиток людини і людиноподібних мавп почався близько 20 млн років тому. Він призвів до відокремлення гібонової гілки приблизно 10 млн років тому і розділення людської та понгідної ліній близько 6-8 млн років тому.

У пізньому міоцені на Землі, окрім дріопітеків, жила група істот, названих рамапітеками. Найдавніші рештки виявлені на території Кенії (їх вік - 14 млн років), а більш молоді - в Індії (10 млн.років). Якщо дріопітеки становили собою неспеціалізовану форму людиноподібних мавп, то морфологічні ознаки рамапітеків указують на їх належність до гомінід. Відмінності рамапітеків від класичних дріопітеків: череп зменшилася в довжину; покоротшала зубна дуга, що стала більш округлою попереду; щелепи стали менш масивними; зменшилися ікла і різці; зникла діастема. Рамапітеки змінили спосіб харчування і стали всеїдними, що значно збільшило їх шанси на виживання. Пересувалися вони, головним чином, на двох ногах, але спиралися при цьому і на руки.

Розширення палеонтологічного літопису за рахунок нових викопних решток дозволяє припустити, що рамапітеків можна об'єднати із сівапітеками в один рід або навіть вид. Існує досить аргументоване припущення, що східноафриканський різновид рамапітеків рамапітек Вікері (кеніапитек) виготовляв примітивні знаряддя. Про це говорить, наприклад, знахідка поруч із роздрібненою довгою кісткою шматка лави, краї якого свідчать про те, що ним розбивали кістки. Але для остаточного ствердження про існування в рамапітеків діяльності з виготовлення знарядь потребуються додаткові докази.

Глава 3. Основні етапи еволюційного розвитку гомінід

3.1. Австралопітеки (вілафранкські прегомініди)

Остання епоха неогену третинного періоду (пліоцен) пов'язана з існуванням групи приматів, названої австралопітеками, тобто південними мавпами. Віднайдено понад 500 викопних рештків цих істот у Південній і Східній Африці, в інших районах Старого Світу. Значні розміри ареалу автралопітеків свідчать про те, що вони були досить різноманітними за анатомічною будовою. Це дозволило віднести їх до 5 різних видів. Поява австралопітеків приблизно 4-5 млн років тому і подальша їх еволюція пов'язані зі змінами геолого-кліматичних умов. Так, у пізньому міоцені спостерігалося зрушення пластів земної кори. Воно зруйнувало сформовану в ранньому третинному періоді систему внутрішніх водяних басейнів. Почала складатися сучасна гідрогеографічна система. Уздовж лінії Великого рифтового розламу і в деяких інших геологічно нестабільних частинах континенту активувалася вулканічна діяльність, змінювався рельєф місцевості. Завершальна стадія цих процесів збіглася зі значним зниженням температури в Європі на початку плейстоцену. У пізньому третинному періоді відбувалося скупчення пісків Калахарі, а на місці вологих тропічних лісів поширювалася засухостійка ксерофітна рослинність. Ці події відіграли велику роль у прискоренні еволюції гомінід 9 – 6 млн років тому, коли почав складатися морфологічний тип австралопітеків.