- •Міністерство освіти і науки України
- •І. О. Огінова
- •Основні шляхи антропогенезу
- •Ухвалено Вченою радою університету
- •Як навчальний посібник
- •Глава 1. Місце людини в системі тваринного світу
- •1.1. Докази тваринного походження людини
- •Систематичне положення людини
- •Глава 2. Основні шляхи еволюції приматів
- •2.1. Перший етап еволюції приматів
- •2.1.1. Особливості ряду приматів
- •2.2. Другий етап еволюції приматів
- •2.3. Третій етап еволюції приматів
- •2.4. Порівняльна характеристика людини і понгід
- •2.5. Відокремлення людської гілки приматів
- •Глава 3. Основні етапи еволюційного розвитку гомінід
- •3.1. Австралопітеки (вілафранкські прегомініди)
- •3.1.1. Морфологічні особливості австралопітеків
- •3.1.2. Соціальна організація австралопітеків
- •Олдувайська культура
- •3.2. Архантропи (найдавніші люди, Homo еrectus)
- •3.2.1. Морфологічні особливості архантропів
- •3.2.2. Спосіб життя архантропів
- •3.2.3. Культура архантропів
- •3.3. Палеоантропи (давні люди, неандертальці)
- •3.3.1. Морфологічні особливості палеоантропів
- •3.3.2. Культура неандертальців - мустьє
- •3.3.3. Соціальна організація неандертальців
- •3.4. Неоантропи (кроманьйонці, людина розумна)
- •Морфологічні особливості кроманьйонців
- •3.4.2. Культура і знаряддя кроманьйонців
- •Глава 4. Аналіз біосоціальної зумовленості залишків реліктового світосприймання в сучасної людини
- •Глава 1. Місце людини в системі тваринного світу 4
- •Глава 2. Основні шляхи еволюції приматів 6
- •Глава 3. Основні етапи еволюційного розвитку гомінід 12
- •Глава 4. Аналіз біосоціальної зумовленості залишків реліктового
2.1.1. Особливості ряду приматів
Унаслідок деревного способу життя п'ятипала кінцівка хребетних у мавп стає більш рухливою. Добре розвивається здатність до захоплювання і утримання предметів. Кігті замінються на нігті, а подушечки пальців стають органами дотику (в інших ссавців органами дотику слугують вібриси). Верхні кінцівки набувають здатності до обертальних рухів у ліктьовому суглобі, а добре розвинений плечовий пояс призводить до формування такого специфічного для приматів способу локомоції, як брахіація, тобто пересування за допомогою рук при висячому положенні тіла. Більшість мавп можуть сидіти, стрибати або висіти, підтримуючи тіло в більш-менш випрямленому положенні. Це зміцнювало пояс нижніх кінцівок і дозволило в майбутньому деяким групам приматів перейти до прямоходіння.
Мавпи, як і люди, мають досить несприятливе співвідношення маси і поверхні тіла в тому розумінні, що надмірна вага може спричинити серйозні наслідки навіть при незначних падіннях. При житті на деревах ці особливості могли стати джерелом підвищеного рівня травматизму та загибелі особин. За таких умов виживання приматів було можливим лише внаслідок формування ефективної системи зворотних зв'язків між кінцівками і відповідними відділами центральної нервової системи. Це призводило до прогресивної еволюції головного мозку і нової кори, тобто до структурної церебралізації. Подальший розвиток одержали зоровий і слуховий аналізатори, відбувалася певна редукція нюху. Для мавп характерними є великі очі, високодиференційована сітківка, кольоровий і стереоскопічний зір. Остання властивість пов'язана з тим, що очі приматів розташовані в одній площині, а не з боків голови, як у багатьох ссавців і нижчих мавп, наприклад у лемурів. Крім того, приблизно половина волокон зорового тракту перехрещуються на рівні гіпоталамусу проміжного мозку, що призводить до накладення полів зору і стереоскопічного ефекту. Унаслідок подібних морфофізіологічних перебудов у приматів розвиваються такі нові якості інтеграції, як об'ємно-просторово-оптичне сприйняття; синтез у сприйнятті просторових співвідношень об'єктів; формування структурних гомологів тих ділянок головного мозку, з якими пов'язані вищі психічні функції людини (концептуальне мислення, членороздільна мова, трудова діяльність тощо).
Особливостями життя на деревах пояснюється і специфічна дієта приматів. Вони, головним чином, рослинноїдні, рідше – комахоїдні або всеїдні.
Розмноження перестає бути сезонним і примати переходять до поліциклічності, а термін вагітності збільшується до 9 місяців (шимпанзе, горила). Завдяки розвитку вищої нервової діяльності і соціальних відносин в угруповуваннях приматів збільшується тривалість життя окремих особин, а період дитинства зростає до 8-12 років.
Подібні перетворення становлять собою складову частину загальнобіологічних еволюційних змін онтогенезу, якккккіхарактерні для усіх організмів. У ході еволюції здійснюється перехід від запліднення і розвитку організмів у зовнішньому середовищі до розвитку під захистом яйцевих оболонок, а потім і до внутрішньоутробного розвитку. Одночасно різко зменшується кількість гамет і плодючість, але суттєво зростає виживання окремих особин завдяки розвиненій турботі про потомство і зростанню ролі навчання. Подібні процеси взагалі характерні для прогресивної еволюції індивідуального розвитку вищих тварин. Вони спрямовані на збільшення його незалежності від середовища існування і називаються автономізацією онтогенезу.
Для більшості приматів характерним є стадний, груповий спосіб життя. Він пов'язаний з формуванням складної системи комунікації (міміка, вокалізація). Сучасні мавпи добре засвоюють мову жестів – амслен. Розвиваються орієнтовно-дослідницька, маніпулятивна і наслідувальна діяльності. Це призводить до того, що індивідуальні досягнення кожної особини швидко стають колективними і суттєво збільшують шанси на виживання усієї групи.
Таким чином, у приматів, внаслідок життя на деревах, сформувалися певні особливості анатомічної будови, психічного відображення і соціальних взаємовідносин. Наступний геологічний період в історії Землі (еоцен) пов'язаний з розквітом цієї адаптивно пластичної групи ссавців.