4. Міжнародні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні органи, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створені для налагодження і розвитку співробітництва в зовнішньоекономічній сфері. До їх складу входять:

• міжнародні міжурядові установи та організації;

• міжнародні неурядові установи і організації.

До міжнародних міжурядових установ та організацій в зовнішньоекономічній сфері входять установи та організації, що утворені на основі добровільних офіційних багатосторонніх урядових угод між країнами та сформовані як інституційні одиниці в зовнішньоекономічній сфері. Вони створені на основі добровільної участі країн, при цьому передбачено функціонування постійних наддержавних органів, наділених певними повноваженнями та функціями (координаційними, арбітражними та ін.).

За функціональною спрямованістю міжнародні міжурядові установи та організації класифікують на організації загальної та спеціальної компетенції, що функціонують як на глобальному, так і регіональному рівнях.

5. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності – система засобів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення правопорядку в цій сфері.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою таких методів:

• тарифні (економічні) методи регулювання;

• нетарифні (організаційно-адміністративні) методи регулювання.

Тарифні (економічні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності являють собою комплекс заходів державного регулювання за допомогою митних тарифів. Тарифне регулювання виконує дві функції: протекціоністську – захист вітчизняних товарів і послуг від іноземної конкуренції; фіскальну – поповнення державного бюджету.

Нетарифні (організаційно-адміністративні) методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності – комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів та послуг на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження являють собою заходи прихованого протекціонізму, мають характер адміністративного (силового) регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Валютні обмеження – система законодавчих або адміністративних правил, спрямованих на обмеження операцій з іноземною валютою. До іноземної валюти відносяться наступні валютні цінності: іноземна валюта готівкою; платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті; цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті; золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Валютні обмеження встановлюються для підтримки курсів національної валюти, урівноваження платіжних балансів, концентрації валютних ресурсів у руках держави для посилення міжнародної ліквідності країни, недопущення валютних спекуляцій тощо. Ступінь валютного обмеження залежить від стабільності курсу національної валюти, стану торговельного і платіжного балансів, економічної кон’юнктури тощо.

Основними видами валютних обмежень є:

• заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти;

• обов’язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі за офіційним курсом;

• регулювання процесу вивезення капіталу, грошових переказів;

• ліцензування права здійснювати валютні операції. Заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти.

[1, 8, 13, 19, 20, 45]

Запитання:

1. Мета регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2.  Принципи, які покладені в основу зовнішньоекономічної діяльності.

3.  Державні органи, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Повноваження Верховної ради України

5.  Повноважень Президента України в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

6.  Завдання Кабінету Міністрів України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності

7. Сутність функцій Національного банку України.

8. Роль та значення Державної митної служби України.

9. Основні завдання, що покладені на Державну митну службу України.

10. Завдання Торгово-промислової палати України.

12. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

13. Сутність тарифних (економічних) методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

14. Сутність нетарифних (організаційно-адміністративних) методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тести:

1. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва характеризує:

а) можливість добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у формах, не заборонених законами України;

б) можливість самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, керуючись законами України; неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України;

в) рівність перед законом незалежно від форм власності, заборону дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

г) можливість ввезення та вивезення рівнозначних, рівноцінних продуктів або товарів; недопущення продажу (закупівлі) товарів за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку, які не покривають витрат виробництва та реалізації.

2. Принцип юридичної рівності і недискримінації передбачає:

а) можливість добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у формах, не заборонених законами України;

б) можливість самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, керуючись законами України; неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України;

в) рівність перед законом незалежно від форм власності, заборону дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

г) можливість ввезення та вивезення рівнозначних, рівноцінних продуктів або товарів; недопущення продажу (закупівлі) товарів за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку, які не покривають витрат виробництва та реалізації.