Розділ 19. Реконструкція і санація (фінансове оздоровлення) підприємств та організацій Ключові програмні питання

19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)

19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації суб’єктів господарювання

19.3. Санація (фінансове оздоровлення) підприємств та організацій

19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)

Реструктуризація — процес здійснення взаємозв’язаних у часі організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну виробничо-господарської та управлінської структури підприємств чи організацій, форми власності та організаційно-правового статусу з метою перетворення їх в повноцінні суб’єкти підприємницької діяльності, які здатні ефективно функціонувати за умов ринкової економіки.

Основні завдання реструктуризації підприємств та організацій:

Перше — протягом короткого періоду часу забезпечити їхнє виживання;

Друге — відновити їхню конкурентоспроможність на тривалу перспективу.

Виконання основних завдань реструктуризації можливе за умови здійснення певних її форм, видів і масштабності (ступеню глибини) — див. (рис. 19.1).

Рис. 19.1. Основні форми, види і масштаби (ступінь глибини) реструктуризації підприємств та організацій

Сутнісна характеристика окремих форм і видів реструктуризації підприємств (організацій).

Оперативна реструктуризація підприємства (організації) звичайно здійснюється протягом 3—4 місяців і передбачає істотне поліпшення його (її) діяльності. Останнє досягається шляхом проведення комплексу оперативних заходів, виокремлених на рис. 19.2.

Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) спрямована на забезпечення довготривалої його (її) конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках. Для досягнення останньої необхідно чітко визначити стратегічну мету реструктуризації підприємства (організації). Всебічно обгрунтована мета реструктуризації конкретного суб’єкта господарювання може бути сформульована в загальному вигляді таким чином: продукція підприємства має відповідати поточному платоспро­можному попиту. Після цього розробляється стратегічна концепція розвитку суб’єкта господарювання, визначаються напрями та інструменти реалізації поставленої мети.

Організаційно-правова реструктуризація передбачає комерціалізацію і корпоратизацію діяльності, зміни в організаційній структурі суб’єкта господарювання, зміну власності на державному підприємстві (в установі).

Управлінська реструктуризація пов’язана з підготовкою та перепідго­товкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства (організації), сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його (її) політику.

Технічна реструктуризація зорієнтована на забезпечення такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня, виробничого потенціалу, технології «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкуренто­спроможною продукцією.

Рис. 19.2. Типова сукупність організаційно-економічних заходів, здійснюваних у процесі оперативної реструктуризації підприємства (організації)

Економічна реструктуризація має забезпечувати рівень рентабельності виробництва (діяльності), що відповідає сучасним умовам господарювання поточних і капітальних витрат, гнучкого ціноутворення та достатнього обсягу продажу товарів.

Фінансова реструктуризація означає досягнення суб’єктом господарю­вання якої структури баланса, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також не існує проблем із виплатою кредитів і відсотків по них, погашенням інших боргових зобов’язань.

Інколи стає необхідною часткова (обмежена) реструктуризація підприємства (організації), яка здійснюється з метою відновлення його (її) економічної та технічної життєдіяльності. Задля цього підприємство встановлює для себе певні орієнтири. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу, розмір робочого капіталу, коефіцієнт покриття боргів тощо. Їх практичне досягнення звичайно потребує реструктуризації (переоформлення) боргів, додаткової емісії цінних паперів, переоцінки активів, зниження рівня дебіторської заборгованості та ін.

Комплексна (всебічна) реструктуризація охоплює: розробку нової організаційної структури суб’єкта господарювання; здійснення відповідної продуктової та техніко-технологічної політики; істотні зміни в менеджменті тощо. Така реструктуризація звичайно триває до трьох років.

Для обгрунтування форм, видів і масштабів реструктуризації необхідно попередньо ретельно проаналізувати всі напрями діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності виготовлюваної продукції, структури витрат і прибутковості виробництва, розміру сегментів ринку тощо.

Можливі альтернативи, що аналізуються:

1. якщо прибутковість виробництва певної продукції не може бути відновлена за причини її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності тощо, то підприємство повинне припинити своє існування;

2. для ресурсів, що вивільнюються (виробничі потужності, ноу-хау, управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво яких може забезпечити необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;

3. якщо ж ефективне виробництво не може бути відновлено навіть з реструктуризованими технічними умовами і перепрофільованим персоналом, то діючий виробничий підрозділ має бути ліквідований, його активи продані, а площі здані в оренду.

Розроблювана стратегія реструктуризації конкретного підприємства має передбачати:

• зменшення витрат і підвищення продуктивності праці, зниження енергомісткості виробництва, посилення контролю якості продукції;

• впровадження ретельно обгрунтованої нової технології виготовлення виробів;

• модернізацію або заміну виробничого устаткування.