Розділ 20 БАНКРУТСТВО ТА ЛІКВІДАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ (ОРГАНІЗАЦІЙ)
Ключові програмні питання
20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище.
20.2. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання
20.3. Організація й наслідки ліквідації збанкрутілих підприємств та інших суб’єктів підприємницької діяльності
20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
Банкрутство як економічне явище. Воно властиве ринковим відносинам і характеризує настання періоду в діяльності суб’єкта господарювання (фірми, підприємства, банку, іншої подібної організації), коли останній стає повністю неплатоспроможним, тобто нездатним задовольнити вимоги кредиторів і виконати фінансові зобов’язання перед державним й місцевим бюджетами.
Причини банкрутства можуть бути різними та численними. В цілому вони діляться на дві групи, кожна з яких містить певну сукупність конкретних причин, що відображено на рис. 20.1.
Існують конкретні симптоми, що зумовлюють повну неплатоспроможність підприємства (організації) — див. рис. 20.2.
Основні чинники, що спричинюють банкрутство фірми на окремих стадіях (етапах) життєвого циклу конкурентних переваг:
1. Стадія зародження
неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;
низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;
низька кваліфікація управлінського персоналу;
неадекватний маркетинг;
непомірно велика частка позитивного капіталу;
недостатня кваліфікація виконавців;
неадекватність трансакційних витрат.
2. Стадія уповільненого зростання
погане використання оборотного капіталу;
втрата гнучкості в управлінні;
неадекватність маркетингових досліджень і трансакційних витрат.
3. Стадія зрілості
техніко-економічне старіння та фізичне спрацювання основного капіталу;
високий ступінь неліквідності оборотного капіталу;
неадекватні маркетинг і трансакційні витрати.
4. Стадія спаду
ті ж самі чинники, що й на стадії зрілості.
5. На будь-якому етапі життєвого циклу
параметри чинників виробництва;
рівень галузевої конкуренції;
державна фінансово-економічна політика.
Існують загальноприйняті етапи порушення справи про банкрутство підприємства (організації). Вони представлені на рис. 20.3.
Процедура офіційного порушення справи про банкрутство підприємства (організації).
Відповідно до чинного в країні законодавства суб’єктом банкрутства може стати будь-яка юридична особа, яка не здатна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів і сплатити податки. Така юридична особа повинна бути зареєстрована як суб’єкт бізнесової діяльності.
Кредитором може виступати будь-яка вітчизняна і зарубіжна юридична чи фізична особа, яка має вимоги (претензії) до боржника у вигляді як майнових, так і немайнових зобов’язань. Вартість негрошового зобов’язання визначається за ринковою ціною на день подачі заяви про банкрутство. За період до подачі заяви про банкрутство сума будь-якої вимоги за контрактом включає вартість збитку, завданого кредитору боржником у зв’язку з невиконанням умов контракту.
Підставою для офіційного порушення справи про банкрутство слугує письмова заява кредитора, органу податкової адміністрації чи контрольно-ревізійної служби, самого боржника в арбітражний суд. До заяви кредитора додаються списки: інших кредиторів, відомих заявнику; підписаних боржником контрактів; арбітражних або інших судових справ боржника або проти нього. Якщо в арбітражний суд зветься сам боржник за власною ініціативою, то до його заяви додаються: список боржників і кредиторів; грошові суми їхніх вимог, забезпечених чи незабезпечених заставою; перелік майна та його вартість.
Після прийняття заяви проводиться попереднє засідання Арбітражного суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховуються пояснення сторін і у випадку необхідності призначається розпорядник майна боржника. Якщо суд вирішує, що всі вимоги при подачі заяви дотримано, то він призначає судовий розгляд справи, надсилає повідомлення усім сторонам судового процесу та оприлюднює повідомлення про рішення суду в офіційному друкованому органі.
У місячний термін з дня опублікування повідомлення Арбітражний суд ухвалює постанову, в якому зобов’язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори за їхньою участю.
Будь-яка юридична чи фізична особа, яка бажає прийняти участь у реструктуризації (санації) боржника, в той же термін має подати до Арбітражного суду заяву з письмовим зобов’язанням про переказ на нього боргу та зазначенням умов проведення реструктуризації або санації. У цьому випадку реструктуризація (санація) є процедурою, що включає угоду між санатором і кредитором з метою врегулювання боргів й згоду на проведення фінансового оздоровлення боржника-юридичної особи.
Реструктуризація може здійснюватися в різних формах, переважно шляхом:
придбачення санатором або особами, уповноваженими самим санатором, всього або частки статутного фонду боржника (цінних паперів) для виплати боргів відповідно до умов плану реорганізації суб’єкта з метою одержання коштів для погашення боргів;
здачі в оренду (лізинг) всієї або частини власності боржника з метою розподілу орендних платежів між кредиторами;
передачі підприємства в оренду трудовому колективу, якщо боржником є державне підприємство.
У випадку відсутності пропозицій стосовно проведення санації чи незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника Арбітражний суд визнає боржника банкротом і приймає відповідну постанову.