РОЗДІЛ 16. ВИТРАТИ І ЦІНИ НА РПРОДУКЦІЮ (ПОСЛУГИ)

Ключові програмні питання

16.1. Загальна характеристика витрат

16.2. Управління витратами

16.3. Сукупні витрати та собівартість продукції (послуг)

16.4. Собівартість окремих виробів

16.5. Ціни на продукцію (послуги)

16.1. Загальна характеристика витрат а. Витрати та собівартість продукції

Витрати формуються у процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є подів їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв’язані з безпосереднім виконанням підприємством (організацією) своєї основної функції — виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати мають циклічний або безперервний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент тощо), а другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції (послуг).

Прийнято відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції (послуг) у певному періоді, тобто списуються на неї (них), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв’язані з виготовленням продукції (наданням послуг) незалежно від того, коли придбано відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. .реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість продукції є одним із важливих показників ефективності виробництва, має безпосередній зв’язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість слугує базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість)

Для обчислення собівартість продукції (послуг) важливіше значення має визначення складу витрат .які в неї включають. У відповідності з цим у собівартість продукції (послуг) прийнято включати витрати, які виокремлені на рис. 16.1.

Рис. 16.1. Типові елементи витрат, що включаються у собівартість продукції (послуг)

У практиці господарювання немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво й собівартість продукції.

• По-перше, відповідно до встановленого порядку не включаються у собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел коштів витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного і масового виробництва.

• По-друге, разом з тим мають місце витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків і матерів, які мають дітей віком до одного року.

• По-третє, непродуктивні витрати підприємства, що зв’язані з виробничою діяльністю (витрати від браку продукції .недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а витрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок одержаного прибутку.

Б. Класифікація витрат підприємства (організації)

Необхідно розрізняти витрати загальні (сукупні) та одиницю продукції.

• Загальні (сукупні) витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період . велична таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

• Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за певний період, якщо вона виготовляється постійно або серійно. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній прирість на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

, (16.1)

де С_г — граничні витрати;

ΔС — прирість загальних витрат;

ΔN — прирість обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Показник граничних витрат використовується для обґрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Класифікація витрат за окремими ознаками (ступенем однорідності, способу обчислення на одиницю продукції, зв’язку з обсягом виробництва) — див. рис. 16.2.

Сутнісна характеристика окремих видів витрат підприємства (організації).

• Елементні витрати є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішньовиробничого економічного управління (наприклад, витрати на утримання та експлуатацію устаткування; загальновиробничі й загальногосподарські витрати; витрати від браку продукції тощо).

• Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Вона стрибкоподібно змінюється лише за істотної зміни виробничої та організаційної структури підприємства (іншого суб’єкта підприємницької діяльності).

Рис. 16.2. типова класифікація витрати підприємства (організації) за окремими ознаками

До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й чисто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно-постійні витрати, які змінюються не істотно під впливом збільшення або зменшення обсягу виробництва

• Змінні витрати — це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їх складі виокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.

• Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. До таких витрат належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядна заробітна плата робітників.

• Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва. Вони мають місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва. Потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплати праці, додаткові рекламні та торговельні витрати тощо. Дегресуючі витрати збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, витрати на ремонт, інструмент тощо.

• Прямі витрати безпосередньо зв’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони можуть бути розраховані прямо на фізичну одиницю виробу. Якщо на підприємстві (в його структурнім підрозділі) виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими.

• Непрямі витрати не можна безпосередньо визначити по окремому різновиду продукції, оскільки вони зв’язані з виготовленням різних виробів (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання й експлуатація засобів праці).

• Розмежування витрат на прямі й непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, застосовуваних методів нормування та обліку витрат підприємства.