Розділ 15. ПРОДУКТИВНІСТЬ, МОТИВАЦІЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ

Ключові програмні питання

15.1. Продуктивність праці персоналу

15.2. Мотивація трудової діяльності працівників

15.3. Оплата праці: сутність, функції, державна політика, загальна організація

15.4. Застосовувані форми та системи оплати праці робітників виробничих підприємств

15.5. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу

15.6. Участь працівників у прибутках підприємства (організації)

15.1. Продуктивність праці персоналу

А. Сутність, вимірювання і класифікація чинників динаміки продуктивності праці на підприємстві

• Продуктивність праці як економічна категорія — ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

• Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукцію (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуг).

• Методи вимірювання і показники рівня продуктивності праці, що використовуються в практиці господарювання, наведено на рис. 15.1.

Рис. 15.1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці на підприємствах

• Глобальна (системна) класифікація чинників, що впливають на рівень продуктивності праці.

• Зовнішні — чинники, що об’єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні — законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в економіці та суспільстві; природні ресурси).

• Внутрішні — ті чинники, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та устаткування, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва і праці, система мотивації ефективного використання трудових ресурсів тощо).

• Інтегроване групування чинників зростання продуктивності праці на підприємствах:

1. матеріально-технічні чинники (вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини й матеріалів тощо);

2. організаційні чинники (поглиблення спеціалізації та комбінування виробництва, вдосконалення організації праці й системи управління тощо);

3. економічні чинники (вдосконалення методів планування, систем оплати праці та участі працівників у прибутках тощо);

4. соціальні чинники (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення підготовки персоналу);

5. природні умови та розміщення підприємств (має практичне значення для підприємств видобувних галузей та агропромислового комплексу).

Б. Чинниковий метод прогнозування продуктивності праці

• Класифікація чинників для прогнозних розрахунків можливого зростання продуктивності праці показана на рис. 15.2.

Рис. 15.2. Деталізована класифікація чинників для розрахунків можливого зростання продуктивності праці на підприємстві

• Послідовність прогнозних розрахунків можливого підвищення продуктивності праці на підприємстві.

1. Розраховується вихідна чисельність персоналу в розрахунковому періоді (Ч_вих), тобто умовна чисельність, яка була б необхідною для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за умови збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника.

2. Визначається зміна (зменшення «—», збільшення «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників і сумарна зміна чисельності (Е_ч).

3. Розраховується можливий загальний приріст продуктивності праці в розрахунковому періоді ( П_пр) порівняно з базовим періодом за формулою

(15.1)

• Розрахунки зміни (економії) чисельності працівників під впливом окремих чинників (їхніх груп).

• Економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування ( ) обчислюється за формулою

, (15.2)

де t_c, t_н — трудомісткість виробництва відповідно на існуючому (старому) і новому (модернізованому) устаткуванні або за існуючою та новою технологією;

Ч_р — частка робітників, що працюють на цьому устаткуванні (технології) у загальній чисельності працівників підприємства в базовий період, %.

• Зміну чисельності за рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв ( ) можна визначити, користуючись формулою

(15.3)

де — внутрішньозмінні простої відповідно в розрахунковому і базисному періодах, %.

• Зменшення або збільшення чисельності працівників через зміну частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок ( ) можна розрахувати укрупнено за формулою

(15.4)

де d_o, d_p — частка покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок в загальному обсязі продукції відповідно в базисному і розрахунковому роках, %.

• Економія (збільшення) чисельності працівників за рахунок зміни структури виробництва ( ) визначається з використанням формули

(15.5)

де Ч_ор — частка основних робітників у загальній чисельності персоналу базисного періоду, частка одиниці;

m₀, m₁ — питома трудомісткість (у розрахунку на 1000 грошових одиниць продукції) в нормо-годинах відповідно в базовому та розрахунковому періодах.