6. Валютний курс – це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органами шляхом котирування. Існує кілька видів котирування валют:

• пряме;

• непряме;

• спот – курс;

• крос – курс;

• форвард – курс;

Якщо одиниця іноземної валюти виражається у національній валюті, то йдеться про систему прямого котирування. Система прямого котирування валютних курсів застосовується в більшості країн.

При системі непрямого котирування, навпаки, одиниця національної валюти оцінюється певною кількістю іноземної валюти. Ця система котирування застосовується в Англії, де один фунт стерлінгів оцінюється в іноземних валютах.

Спот – курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладення угоди.

Форвард – курс – так званий попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди.

Крос – курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно третьої валюти.

Валютний курс встановлюється вільно, виходячи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку – так званий плаваючий курс, або регламентується рішенням уряду чи його фінансовими органами (як правило, центральним банком) – так званий фіксований курс. На практиці часто встановлюється змішаний курс на основі взаємодії сил вільного ринку з певним регулюванням урядовими фінансовими органами з метою запобігання надмірному підвищенню або зниженню валютного курсу ( так званий валютний коридор).

Зазвичай встановлюються валютні курси продавця – вищий і покупця – нижчий. Різниця між ними (маржа) становить дохід банків і комерсантів, які здійснюють валютні операції.

Функції котирування валют:

• засіб інтернаціоналізації грошових одиниць;

• зіставлення цінових структур і результатів суспільного виробництва окремих країн;

• зіставлення національної вартості й ціни з вартістю і цінами світового ринку;

• перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють економічні зв’язки;

• Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні.

Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці їхніх країн.

Конвертованість – це невід’ємний атрибут ринкової економіки. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може залучитися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, а споживач позбавляється можливості належним чином задовольнити свій платоспроможний попит.

Розрізняють повну і часткову, внутрішню і зовнішню конвертованість валют, а також замкнену (неконвертовану) валюту.

За повної (вільної) конвертованості всі фізичні і юридичні особи як вітчизняні, так і зарубіжні, що володіють належною сумою грошей певної країни, можуть вільно і необмежено обмінювати їх на іноземні з метою здійснення всіх поточних і зовнішніх розрахунків.

Повну свободу конвертованості валюти можуть собі дозволити лише країни з потужною економікою, значним експортним потенціалом, розвинутим внутрішнім кредитним ринком. Нині з понад 180 країн – членів МВФ досить обмежена кількість їх мають валюту, що функціонує в режимі повної конвертованості. Це долар, франк, фунт стерлінгів, марка, єна, та деякі інші.

За часткової конвертованості на операції з купівлі і продажу валюти державою встановлюються певні обмеження (зазвичай національна валюта обмінюється лише на деякі іноземні валюти й не використовується для розрахунків з певних видів міжнародного платіжного обороту).

Внутрішня конвертованість валюти передбачає надання прав громадянам і юридичним особам лише даної країни вільно купувати за національну валюту іноземну валюту для використання її насамперед у зовнішньоекономічній діяльності.

При зовнішній конвертованості валюти лише іноземним резидентам надається право вільно обмінювати свої активи у грошових одиницях даної країни ( у вигляді доходів, прибутку чи інших надходжень) на необхідну їм валюту інших країн і здійснювати перекази цієї валюти за кордон. Такий режим робить економіку країни відкритою і привабливою для іноземного капіталу.

Замкнена (неконвертована) валюта – це національна валюта, яка функціонує лише в межах даної країни, не вивозиться за кордон і не одмінюється на інші іноземні валюти.