Державна підсумкова атестація. Історія України. 11 клас. 2010 рік

1 варіант

1. В: 1 – дистрикт «Галичина», 2 – рейхскомісаріат «Україна», 3 – Трансністрія, 4 – території, підпорядковані Вермахту

2. А: 1 – радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до складу УРСР (26 червня 1945 р.), 2 – ліквідація Української греко-католицької церкви (березень 1946 р. – Собор Греко-Католицької церкви у Львові скасував унію Греко-Католицької церкви з Римом і підпорядкував її Російській Православній Церкві), 3 – операція «Вісла» (квітень – травень 1947 р. – депортації українського населення «Закерзоння»), 4 – виступ М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» на ХХ з’їзді КПРС (лютий 1956 р.)

3. А:

4. Г: 3 – розгортання масових репресій у формі депортації «неблагонадійних елементів», 4 – конфіскація земель великих землевласників і перерозподіл землі між селянами.

5. А: 1 – промисловість України була частиною єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу, 4 – створення нових потужностей в атомній електроенергетиці.

6. Б: 2 – у квітні 1918 р. на Всеукраїнському хліборобському конгресі був проголошений гетьманом України, 3 – скасував закони й розпорядження Центральної Ради та Генерального секретаріату, які заперечували право приватної власності

7. 1921 р. – Другий зимовий похід військ УНР на Правобережжя з метою об’єднати дії розрізнених повстанських загонів та підняти антибільшовицьке повстання в Україні. Учасниками походу були добровольці, колишні вояки армії УНР, що перебували на території Польщі, на чолі з отаманом Ю. Тютюнником. Це була остання спроба військ УНР відновити незалежність України.

8. Головна Українська Рада – У Львові 2 серпня 1914 року зорганізувалась центральна політична організація: «Головна Українська Рада», в якій об'єдналися всі три головні українські політичні партії в Галичині: національних-демократів, радикалів і соціальних-демократів. В цей спосіб створено єдину політичну репрезентацію українського народу в Австрії під час світової війни, яка вирішила організувати корпус воєнних добровольців для боротьби проти Росії - під назвою: «Українські Січові Стрільці».

9. Програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, курс на перехід до регульованої ринкової економіки призвели до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки. Наслідками політики гласності та лібералізації стали пожвавлення громадської активності, активізація національного руху, формування національних громадських організацій і об’єднань, розгортання страйкового руху, формування багатопартійної системи, початок релігійного відродження, здобуття Україною незалежності.

2 варіант

1. А: Галицька битва (серпень – вересень 1914 р.)

2. В: 3 – Утворення української соціал-демократичної робітничої партії (1905), 2 – участь української парламентської громади в ІІ Державній думі Росії (1907), 1 – утворення Товариства українських поступовців (ТУП, 1908), 4 – демонстрації проти заборони святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

3. Б

4. Г: 2 – заміну продрозкладки натуральним продовольчим податком, 4 – оздоровлення грошового обігу через діяльність банків та кредитних установ.

5. А: 1 – підписання угоди про виведення стратегічної ядерної зброї з України (14 січня 1994 р.), 5 – визнання США України як незалежної держави (25 грудня 1991 р.).

6. Д: 3 – очолював Український національний союз, один із керівників виступу проти гетьмана П. Скоропадського, 5 – автор оповідань, романів і повістей, двох десятків п»єс, які ставили на сценах Берліна, Москви, Праги, Рима.

7. 1991 рік

8. Операція «Вісла»

9. Україна з аграрно-індустріальної держави перетворилася на індустріально-аграрну. Зросла кількість підприємств важкої промисловості в 11 разів, створення нових галузей виробництва. Створення адміністративно-командної економічної моделі. Поглиблення диспропорції у розвиту галузей промисловості; занепад легкої і харчової промисловості. Зростання міст і міського населення. Падіння життєвого рівня населення. Повне підпорядкування господарства УPCP союзному центру.

10. Ірина Жиленко — українська письменниця. Письменницю Ірину Жиленко насправді звали Іраїдою, потім вона змінила ім'я. Ірина Жиленко дружина письменника Володимира Дрозда. Ірина Жиленко — автор близько двадцяти книг: «Соло на сольфі», «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад» та ін. Працювала в редакціях газет і журналів. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Володимира Сосюри.

4 вересня 1965 року в приміщенні кінотеатру "Україна" Іван Драч, Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" виступили з прилюдним зверненням засудити масові репресії проти інтелігенції, які прокотилися цього року по країні. З квітня по вересень було заарештовано таких нині відомих людей, як Богдан Горинь, Михайло Горинь, Ярослав Менкуш, Михайло Косів, Іван Світличний, Святослав Караванський...  Зауважимо, що прем`єра кінофільму в найбільшому кінотетрі України - захід державної ваги, на якому були присутні не лише партійно-номенклатурні боси, - не до них зверталися Стус та його товариші - а верхівка української інтелігенції, якщо можна пишномовно сказати - розум і честь народу.

Поданий уривок документа є спогадами Ірини Жиленко, яка була свідком і учасницею подій, що відбувалися у Києві 4 вересня 1965 р. в кінотеатрі “Україна” під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” режисера С. Параджанова. Уривок документа, крім оповіді про акцію протесту, організовану Іваном Дзюбою і Василем Стусом, дає інформацію про подальші репресії проти українських дисидентів і роздуми, що означає бути сміливим в умовах панування тоталітарної системи.    Спогади І. Жиленко містять цікаві деталі подій у кінотеатрі “Україна”, які дають можливість зрозуміти поведінку глядачів і організаторів акції.    Будучи дружиною дисидента і дисиденткою, І. Жиленко “палала збудженням” під час події. Оповідаючи те, що відбувалося, вона, перш за все, намагається довести теперішньому поколінню, що навіть висловлення протесту проти дій влади могло повністю зламати життя людини.    Акція в кінотеатрі “Україна” була реакцією на арешти владою представників української інтелігенції. Це був перший публічний виступ українських дисидентів. А репресії проти української інтелігенції до і після акції свідчили про бажання влади покінчити з інакодумством. Але завдяки самопожертві невеликої групи дисидентів вдалося продовжити і розвити український національний рух, зв’язати покоління борців за незалежність України середини і кінця XX ст.    Цей уривок джерела цінний тим, що в ньому подано думку учасника про події 1965 р. Він має також важливий виховний момент: “Теперішній молоді, яка звинувачує (дуже сміливо) покоління повоєнного письменства у конформізмі, я би побажала бути не менш сміливими і в ситуації, коли сміливість дорого коштує. Бо зараз сміливість не коштує ламаного гроша”.

3 варіант

1. Б: 1 – Чехо-Словаччина, 2 – Польща, 3 – Румунія

2. Б: 2 – обрання Б. Патона президентом АН УРСР (1962), 3 – ухвалення «Конституції розвинутого соціалізму» (1978), 4 – обрання М. Горбачова генеральним секретарем ЦК КПРС (березень 1985), 1 – схвалення Верховною Радою УРСР Закону «Про державний статус української мови» (28 жовтня 1989)

3. Г

4. В: 2 – розбудова мережі робітфаків, які готували робітничу молодь до вступу і інститути, 3 – зростання кількості шкіл з українською мовою навчання.

5. Б: 1 – розширення кола осіб, які мають право на державну пенсію, 4 – відбувся перехід на нову систему оплати праці колгоспників.

6. Д: 3 – член Директорії УНР згідно з ухвалою Трудового конгресу України в Києві, 5 – голова Української Національної Ради, яка проголосила створення на українських землях Австро-Угорщини української держави.

7. 1914 р.

8. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» - Закон про п’ять колосків

9. Прорахунки радянського керівництва на чолі з Й. Сталіним: ігнорування даних розвідки, відсутність чітких планів ведення оборони, невчасне приведення військ у стан бойової готовності, розташування військ, складів, аеродромів для ведення наступальної війни, неза-вершеність спорудження оборонних споруд на новому кордоні тощо; значний військовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків; знищення у результаті репресій 1930-х років досвідченого ко-мандного складу Червоної армії; панування в країні атмосфери страху, яка вбивала прояв будь-якої ініціативи; міжнародна ізоляція СРСР напередодні війни з Німеччиною.

10. Во второй половине 1919 Винниченко переезжает в Австрию, где написал своё главное произведение — трёхтомную мемуарно-публицистическую работу «Возрождение нации (История украинской революции. Март 1917 г. — декабрь 1919 г.)» (укр. «Відродження нації»). В этом произведении, являющимся ценным источником для изучения и понимания сложных политических процессов после революции 1917 года, Винниченко выступает с левых позиций, называя себя «украинским коммунистом» и ставя в вину большевикам недостаточное внимание к национальному фактору. Поскольку в это время бывший глава Директории ближе всего стоял к марксистским позициям, он попытался организовать новую партию с коммунистической социально-экономической программой и с «национальной спецификой». В конце 1919 Винниченко объявил о своём выходе из УСДРП и организовал в Вене Заграничную группу Украинской коммунистической партии, а также создал её печатный орган — газету «Нова доба», в которой опубликовал своё письмо-манифест «К классово несознательной украинской интеллигенции», возвестив о своём переходе на марксистскую платформу.

На виконання постанов 1-го Українського військового з’їзду (5 – 8 (18 – 21) травня 1917 р.) Центральна Рада відрядила до Петрограда делегацію з 10 осіб на чолі з В. Винниченком (середина травня 1917 р.). Делегація везла до російської столиці „Записку Центральної Ради до Тимчасового уряду”, де наголошувалося таке: 1. Центральна рада є „голосом українського народу” і вже здійснює культурно-національну автономію. 2. Тимчасовий уряд має визнати автономію України. 3. Україна проголошує своє право на участь у мирних переговорах. 4. Росія не повинна чинити перешкоди українізації військ. Але, поїздка успіху не мала. Тимчасовий уряд погоджувався лише на культурно-освітню автономію для України.

1-й Всеукраїнський селянський з’їзд (28 травня – 2 червня 1917 р.)

2-й Український військовий з’їзд (5(18) – 10(23) червня 1917 р.). Напередодні з’їзду Тимчасовий уряд надіслав до Києва з приводу з’їзду дві телеграми: 1. Керченський (військовий міністр) забороняє з’їзд. 2. Тимчасовий уряд відкидає всі домагання Української Центральної Ради щодо автономії України. Політика Росії спонукала Українську Центральну Раду до активних дій.

3(16) червня 1917 р. – Центральна Рада прийняла резолюцію: 1. Звернутися до всього українського народу із закликом організувати і приступити до побудови автономії. 2. Негайно видати Універсал до українського народу, в якому пояснити сутність домагань української демократії щодо автономії. Делегати 2-го Українського військового з’їзду перед початком роботи зібралися на Софійському майдані. У присутності десятків тисяч селян, після молебню та урочистого виконання українського гімну, вони заприсяглися не повертатися до своїх частин без автономії України.

10(23) червня 1017 р. в останній день з’їзду, Центральна Рада урочисто проголосила І Універсал. Текст проголошено В. Винниченком: 1. Проголошено національно-територіальну автономію України. 2. Центральна Рада проголошувалася найвищим державним органом в Україні та інше.

 Згаданий документ є уривком спогадів “Відродження нації” (у трьох частинах) Володимира Винниченка, який був одним з ключових учасників подій. Спогади написані на початку 1920-х років і носять, за твердженням сучасних істориків, деяку тенденційність. Винниченко був спочатку одним із заступників Голови УЦР, а згодом очолив перший український уряд - Генеральний Секретаріат.    Від імені учасника уривок документу оповідає про стан і настрої суспільства напередодні проголошення І Універсалу (червень 1917 р.), ставлення Тимчасового уряду Росії до українського руху, що розгортався.    Автор емоційно і піднесено оповідає про події з деякими детальними подробицями від свого імені - безпосереднього учасника. Зосереджує увагу читача на деталях, які підсилюють емоційне сприйняття описаних подій.    Хоча вони подаються фрагментарно, але все ж чітко передають суспільні настрої.    У фрагменті оповідається про негативну відповідь Тимчасового уряду Росії на домагання УЦР про надання автономії України, про перешкоди, які чинилися згуртуванню українства. Показується, у якій атмосфері відбувалося відкриття II Військового з’їзду, на якому було проголошено І Універсал.    Наведений уривок дає змогу емоційно відчути і зрозуміти сприйняття тогочасним суспільством “української справи”.

4 варіант