1. В: У жовтні 1943 р. – квітні 1944 р.

2. Б: 2 – Катастрофа на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986), 3 – Установчий з’їзд Народного руху України за перебудову (8 – 10 вересня 1989), 4 – Проведення перших виборів Президента України (1 грудня 1991), 1 – Підписання Договору про утворення СНД у Біловезькій Пущі (8 грудня 1991).

3. А: червень 2001 р. – візит Іоанна Павла ІІ до України

4. Ж: 4 – об’єднання підприємств промисловості в госпрозрахункові трести, 5 – передача дрібних підприємств в оренду організаціям і приватним особам.

5. В: 2 – хронічний дефіцит товарів повсякденного попиту на споживчому ринку, 4 – масова міграція населення із села в місто.

6. Г: 2 – ініціатор створення у 1920 р. Української військової організації (УВО), 5 – перший голова Проводу Організації українських націоналістів (ОУН).

7. 1937 р.

8. Революційна Українська партія (руп)

9. Ліквідація культу особи Сталіна; ліквідація систему ГУЛАГу, припинення масових репресій; амністія, часткова реабілітація незаконно засуджених; реформування силових відомств, упровадження в їхню діяльність принципу законності; послаблення ідеологічного тиску, тимчасове припинення кампанії проти «українстького буржуазного націоналізму»; децентралізація державного управління; розширення прав і повноважень союзних республік, зростання частки українців у партійному і державному апараті, зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві; лібералізація суспільно-політичного життя.

10. Поданий документ є фрагментом "Щоденника" відомого діяча українського національно-визвольного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., у якому йдеться про події, що мали місце у квітні-травні 1920 р. Є. Чикаленко оповідає про розмову з С. Петлюрою напередодні підписання останнім Варшавської угоди з Польшею. Чикаленко поставився критично до цієї ідеї, порівнявши дії Петлюри з діями гетьмана Виговського, який підписав гадяцьку угоду з Польщею; проте погодився з Петлюрою, що це в тих умовах єдиний шанс відновити Українську державу і додав: "Коли Ви, кажу, хочете попробувати, то пробуйте на свій страх і риск. Ім'я Виговського через таку пробу перейшло в історію з почесною репутацією, хоч та проба і не вдалась".    Передаючи зміст розмови з Петлюрою, Є. Чикаленко пояснює, чому саме відбулася ця подія, дає оцінку антигетьманського повстання листопада-грудня 1918 р. на чолі з Директорією, політиці радянської Росії і Польщі, висловлює свої міркування про можливий трагічний результат перебігу подальших подій для України. Він правильно передбачає боротьбу Польщі та Росії за Україну і те, де, можливо пройде лінія її розподілу.

12 варіант

1. Б: Українська Народна Республіка в кордонах, заявлених Третім Універсалом Центральної Ради.

2. В: 4 – Проголошення на Всеукраїнському хліборобському з’їзді гетьманом України П. Скоропадського (29 квітня 1918), 1 – Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) (19 жовтня 1918), 2 – початок Першого зимового походу Армії УНР на чолі з М. Омеляновичем-Павленком (6 грудня 1919), 3 – укладання Варшавського договору Директорією та урядом Польщі (22 квітня 1920).

3. Б

4. Д: 2 – легальність політичних партій, діяльність яких не суперечила польському законодавству, 5 – підтримка основною частиною населення центристської політичної сили – УНДО.

5. Г: 3 – обмеження розмірів присадибного господарства, фактична заборона утримання худоби, 4 – реорганізація МТС в РТС, примусовий продаж їхньої техніки колгоспам.

6. Г: 2 – організатор партизанського руху на Сумщині в роки Великої Вітчизняної війни, 5 – очолив Карпатський рейд партизанського з»єднання українськими землями, окупованими гітлерівською Німеччиною.

7. 2004 р.

8. Микола Хвильовий

9. Знищення понад 200 тисяч міцних селянських господарств, злам устоїв селянського життя; голодомор 1932-1933 рр.; занепад і хронічна криза сільського господарства; забезпечення здійснення індустріалізації ресурсами; промисловість отримала дешеву робочу силу (село втратило третину робочої сили)утвердження командної економіки на селі, підпорядкування колгоспів державній владі, відчуження засобів праці та її результатів від робітника; завершення одержавлення економіки; формування історично нової системи господарювання, що заснована на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення до колгоспу (радгоспу), натуральній оплаті праці.

10. Михайлина Коцюбинська (1931—2011) — український філолог та літературознавець, активна учасниця руху шістдесятників. Небога класика української літератури Михайла Коцюбинського (дочка його молодшого брата Хоми). Народилась у Вінниці, де її батько створював і керував музеєм письменника Михайла Коцюбинського. 1935 р. - родина переїхала до Чернігова, де батько створив і керував музеєм Михайла Коцюбинського. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка за фахом «українська мова і література». Кандидат філологічних наук. Досліджувала мову художніх творів, поетику Т. Шевченка, художню індивідуальність М.Коцюбинського, специфіку образного мислення і його еволюцію в українській літературі. Михайлина Коцюбинська була також активним учасником руху шістдесятників. Учасниця протесту після перегляду фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» проти арештів 1965 р. української інтелігенції. Своїми духовними наставниками вважала перекладача Григорія Кочура та письменника генерації Розстріляного відродження Бориса Антоненка-Давидовича. Винятковий уплив справили на неї Євген Сверстюк, Іван Світличний, Юрій Бадзьо та інші шістдесятники, об’єднані в Клубі Творчої Молоді. Дружила з Аллою Горською, Оленою Апанович, Ліною Костенко, Зіновією Геник-Березовською з Праги.

Іван Світличний - мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960—70-их років, репресований. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка. За критику русофільської лінії Інституту Мовознавства АН УРСР і виступи проти арештів і незаконних судів над діячами української культури та за поширення самвидавної літератури Світличного звільнено з роботи і влітку 1965 р. заарештовано. По 8 місяцях ув'язнення Світличний вийшов на волю, але не міг працювати за фахом, і в січні 1972 р. був заарештований удруге, а в березні 1973 р. засуджений «за антирадянську агітацію і пропаганду» до 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання).

20 серпня 1981 у Світличного стався інсульт, унаслідок чого він став інвалідом 1 групи. Звільнений тяжко хворим (23.01.83), продовжувати колишню громадську діяльність він уже не зміг.

Помер 25 жовтня 1992 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Поданий документ є уривком спогадів дисидентки Михайлини Коцюбинської, в яких вона дає оцінку діяльності і творчості Івана Світличного, що був головним організатором “самвидаву” українських дисидентів, містком, що з’єднував творчу інтелігенцію різних регіонів України. Події, описані в джерелі, відбувалися у 1960-ті роки. Саме тоді, після закриття Київського клубу творчої молоді (1960-1964 pp.), центр українського національно-мистецького життя перемістився до квартири Івана Світличного. У джерелі наводяться прізвища покоління українських митців, які увійшли в історію під назвою “шістдесятники”.    Завдяки діяльності Світличного вдалося продовжити поступ української літератури, яка українську національну ідею, патріотизм стала поєднувати із загальнолюдськими цінностями. Він мав великий вплив на творчість Василя Симоненка та інших видатних представників української культури 1960-х років. А його самвидавська діяльність створила справжню альтернативу офіційній літературі. Як наслідок, вся діяльність шістдесятників, сама лінія їх поведінки набували в контексті тієї доби гостро політичного забарвлення, перетворюючись у дисидентський рух.    Завдяки наведеному уривку джерела стає зрозумілим, як прагнення до вільної творчості і сама творчість може стати зброєю проти тоталітаризму.

13 варіант