1. Г: 4, 5 (Чернівецька та Аккерманська (Ізмаїльська) області)

2. А: 2 – Проголошення курсу на індустріалізацію ХIV з’їздом ВКП(б) (1925), 1 – Ліквідація Української автокефальної православної церкви (квітень 1929), 4 – Переведення вищих державних та партійних установ УСРР з Харкова до Києва (червень 1934), 3 – схвалення нової Конституції УРСР на ХIV Всеукраїнському з’їзді рад (січень 1937).

3. А (проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради у Києві на Софійському майдані).

4. Г: 2 – польський уряд гальмував розвиток народної освіти, перетворював україномовні школи в «утраквістичні» (двомовні), 4 – наймасовішою та найвпливовішою політичною силою було УНДО.

5. Д: 3 – залучення додаткових інвестицій у розвиток хімічної промисловості, 5 – заміна галузевого принципу управління промисловістю на територіальний.

6. Г: 3 – учасник установлення більшовицької влади в Україні, проте в 1933 р. був звинувачений у «національних ухилах», 4 – сприяв українізації середньої й вищої школи, підготовці кадрів викладачів, розвиткові книговидання та періодики українською мовою.

7. 26 квітня 1986 р.

8. Організація Об’єднаних Націй (оон)

9. Окупація України німецькими військами; відновлено владу Центральної Ради в Україні, більшовицьку владу в Україні було повалено; країни Троїстого союзу скористалися тяжким становищем України і фактично встановили окупаційний режим на її території; договір дозволив Україні стати повноправним суб’єктом міжнародного права.

10. Книга “Україна 1991-2007: нариси новітньої історії” (2008) подає широку панораму фактів та подій історії України після здобуття незалежності. Головні сюжетні лінії – зрушення в політичній системі, становлення структур державної влади , побудова нації, проблеми прав людини, масштабні зміни в економіці, соціальній сфері, в моделях соціальної поведінки. Стиль викладу поєднує науковий аналіз і доступність формулювань і висновків, що робить книгу доступною не лише фахівцям, а й значно ширшому колу читачів. Автор – відомий як в Україні, так і поза межами фахівець з історії України ХХ-ХХI ст., доктор історичних наук, завідувач відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України, професор Києво-Могилянської академії Георгій Володимирович Касьянов.

Свого часу Михайло Сирота був визнаний кращим парламентарієм року. Це було на конкурсі «Людина року» в 1997 році. Ніхто не здивувався, що нагородили саме Сироту. Саме Михайло Дмитрович став «батьком Конституції», яку прийняли кілька місяців перед тим. Він очолював парламентську комісію, котра напрацьовувала текст Основного закону. І в ніч між 27 та 28 червня простояв на трибуні ВР більш аніж півдоби! Україна запам'ятає моменти, як плакали від щастя депутати, як вони підкидали Сироту... 25 серпня 2008 року у дорожньо-транспортній пригоді в Київській області загинув народний депутат від Блоку Володимира Литвина Михайло Сирота.

Державотворчий процес – процес становлення державності, формування державних органів влади, визначення їх функцій.

Конституційний процес – процес розробки й прийняття конституції держави.

Конституція – політичний, нормативно-правовий акт держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов’язки громадян. Конституція має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. Їй притаманна підвищена стабільність.

Мета Конституційного процесу (є складовою державотворчого процесу) – розробити концепцію нової Конституції. Початок процесу – запровадження Декларації про державний суверенітет України, прийняття Акта проголошення незалежності України, ухвалення концепції нової Конституції (червень 1991). Після проголошення незалежності України було поставлено питання про необхідність прийняття нової конституції України. Була створена комісія по розробці проекту нової конституції і відповідну Робочу групу. Проект розроблявся на основі принципів правової держави і громадянського суспільства. Наприкінці січня 1992 р. проект був винесений на всенародне обговорення, було висловлено 47 тис пропозицій і зауважень. В 1993 р. цей проект обговорювався на Верховній Раді, але не був прийнятий.

У 1994 р. був затверджений новий склад Конституційної комісії і розроблений інший проект, але знову Конституція не була прийнята. Це було обумовлено протистоянням двох гілок влади: законодавчої і виконавчої. У зв”язку з цим був прийнятий Конституційний договір 8 червня 1995 року між Верховною Радою та Президентом України „Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України” з метою подолання кризи влади (створив умови для пожвавлення конституційного процесу), який був чинним до прийняття нової конституції України.

Лише в 1996 р. після бурхливих дебатів і під тиском президента України 28 червня 1996 р. була прийнята нова Конституція України.

Таким чином, нова Конституція України розроблялась більше 5 років, було 4 офіційних і багато неофіційних проектів Конституції України. Україна одержала Основний Закон, без якого державність є невизначеною. Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.

Найбільш дискусійними були питання: про статус Автономної Республіки Крим, про державну мову, про державну символіку, про приватну власність, про розподіл влади, інші.

Значення Конституції України

1. Конституція України враховує практику конституційного будівництва України, колишнього СРСР і світовий досвід передових країн.

2. Є якісно новим політичним і правовим актом за своїм змістом і формою.

3. Офіційно закріпила принципи правової держави і громадянського суспільства.

4. Україна – президентсько-парламентська республіка, з 2006 р. – парламентсько-президентська.

5. Прийняттям нової Конституції завершився конституційний процес, що тривав 6 років і супроводжувався політичною боротьбою.

Але з прийняттям Конституції України конституційний процес не припинився і мав своє продовження в напрямку вдосконалення її основних положень щодо владних повноважень основних гілок влади, а також прийняття відповідних конституційних законів.

Подане джерело є уривком з монографії "Україна 1991-2007 рр." сучасного українського історика Г. Касьянова, у якому розповідається про "конституційну ніч" - події впродовж 14 годин, які спричинили до схвалення Конституції України 28 червня 1996 р. Ухвалення Конституції в основному завершило тривалий державотворчий процес незалежної України.    Історик з легкою долею іронії, даючи оцінки ключовим особам, переповідає про подію, яка мала "історичну вагу".    Найдраматичнішими, на думку історика, стали години, коли ухвалювалися статті про національну символіку і статус Криму. Після протистояння між комуністами і "правими" було досягнуто компромісу: "...Україна, будучи унітарною державою, отримала у своєму складі автономну республіку і здобула нарешті конституційне право на синьо-жовтий прапор і тризуб".    В уривку монографії Г. Касьянов називає процес ухвалення Конституції "політичним кітчем", тим самим підкреслюючи, що "героїчні зусилля" депутатів не слід вважати такими.    Цей уривок джерела дає змогу глибше зрозуміти ті процеси, які відбувалися у політичному житті незалежної України, роль окремих діячів.

10 варіант