Художня природа твору

Домінують риси реалізму,

яскраво виявлені ознаки

експресіонізму: психологізм у розкритті внутрішнього світу героїв, лаконізм художнього вислову, прийом калейдоскопізму – швидка зміна емоційно насичених картин;

драматично-трагічна загостреність конфлікту між особистістю і тоталітарною системою, між індивідом і соціумом,

підпорядкування подій потребам вираження сильних емоцій,

використання засобів підвищеної виразності для нагнітання емоцій, глибокий підтекст твору.

Осмислюються ключові поняття екзистенціалізму – абсурдність світу, відчуженість людини від суспільства, її «закиненість у ворожий світ», межові ситуації, проблема вибору, самотність, біль, страх, відчай.

Сімейна сага у новелах «майже ніколи не навпаки» (2007)

Назва – метафора-символ, що ґрунтується на мовній грі: стверджувальне «ніколи» групується з обнадійливим «май­же», «навпаки» (перевернутість світу) – з «не».

Ідея – ствердження неминучої парадоксальності людського буття.

Важливу роль у розумінні авторського задуму відіграє мотто: «Важить не час, коли відбуваються події, а людина в подіях часу».

Герої одночасно перебувають у двох часових вимірах: минулому і сьогоденні, тому домінує сповідальна інтонація.

Спогад про Дмитрикову смерть (помста дружині за її зраду) переслідує Григорія Кейвана усе життя.

Згадує постійно свій гріх Олекса Говдя – вбивця Кирила Чев’юка.

Дія відбувається у двох площинах – зовнішньо-подієвій та інтимно-екзистенційній

Тема: відображення змін людської психології (через призму емоцій, почуттів, інстинктів), осмислення емоційних мотивів злочину в контексті української історії на Буковині.

«…нема понад правду, яку ховає серце. І нема понад любов, що глибша глибокої ночі. Та немає глибшої ночі, ніж людська душа», – з електронних листів до автора, наведених на форзаці книги.

М.Матіос: «Бо всі фабули виписані у Старому й Новому завітах. Фабула як самоціль цікава хіба що для детективу. А мені йдеться саме про те, чому ТАК, а НЕ ІНАКШЕ чинить та чи інша людина у тих чи інших обставинах».

Особливості організації художнього матеріалу: органічно поєднано реалістичний, майже детективний сюжет і «потік свідомості».

Авторське визначення жанру – сімейна сага у новелах.

У романі наявні усі сутнісні ознаки новели: незвичайність подій, несподіваність сюжетних поворотів, концентрованість дії, посилена увага до душевного переживання героя.

Фрагментарна композиція забезпечила багатоплановість твору, визначила основні тематичні центри, загострила суперечності, зв’язала події, віддалені в часі.

Домінантні епічні риси саги: переплетення історико-соціального та інтимно-родинного аспектів, «фаталізм родової долі, історичний та побутовий реалізм, простота та об’єктивність оповіді».

Жанрове визначення «сага» визначає стратегію розповіді: в центрі буде сімейна історія.

Синтез жанрів дав переваги у моделюванні художнього світу: новелістичність забезпечила виникнення ефекту мозаїчності життя,

а форма саги актуалізувала філософське начало, представивши побутові моменти в глобальному історичному вимірі.

Фабульна та концептуально-стильова багатовимірність роману: