- •1.2. Легітимність політичної влади
- •1.4. Проаналізуйте політичні погляди м. Драгоманова
- •2. Сутність, структура політичної влади
- •3. Становлення й розвиток громадянського суспільства в Україні
- •4. Проаналізуйте політичну концепцію і. Франка
- •2.Економічні ресурси політичної влади
- •3. Політична організація суспільства
- •2. Марксистська концепція політичної влади
- •3. Законодавство України про об’єднання громадян
- •4. Проаналізуйте який вплив мають політичні вчення Середньовіччя на сучасний розвиток політичних теорій?
- •3. Поняття, типологія та функції політичних партій
- •4. Проаналізуйте погляди і.Мазепи та п.Орлика
- •2. Сутність, структура та функції політичної системи суспільства
- •3. Сутність та типи партійних систем
- •4. Які заслуги перед політичною наукою роблять Макіавеллі видатним вченим?
- •2. Засоби масової інформації (змі) в політичній системі суспільства
- •3. Політи́чна па́ртія в політичній системі суспільства та їх хар-ка
- •4. Чим відрізняються погляди Макіавеллі та Монтескє на політику, владу, державу?
- •2. Політична свідомість і політична культура
- •3. Партійна система України
- •2. Поняття та структура політичної організації суспільства
- •4. Дайте політичну, економічну, духовну характеристику Античної доби
- •2. Сутність та основні чинники формування політичної свідомості
- •3. Формування політичної свідомості громадян в сучасному українському суспільстві.
- •4. Порівняйте політичне вчення т. Гоббса та Дж. Локка
- •2. Структура та функції політичної свідомості
- •3. Суспільні організації й рухи в політичній системі та їх характеристика.
- •4. Спробуйте графічно зобразити державний устрій Київської Русі
- •2. Сутність та зміст політичної культури
- •3. Типологія громадських обєднань
- •4. Проаналізуйте спільне у політичних поглядах головних учасників Кирило-Мефодіївського товариства
- •2. Структура та функції політичної культури
- •3. Вибори,їх класифікація та особливості при різних політичних режимах
- •4. Партійна система України
- •2. Політична культура сучасного українського суспільства.
- •3. Виборчі системи та їх роль у функціонуванні державаи.
- •4. З’ясуйте такі категорії
- •2. Політична культура сучасного українського суспільства.
- •3. Мажоритарна виборча система та її характеристика
- •2. Релігія в політичній системі.
- •3. Пропорційна система
- •4. Партійна система України
- •2. Держава основний інститут політичної системи суспільства
- •3. Змішана система
- •4. Який тип партійної системи формується в сучасній Україні?
- •2. Походження держави, її основні теорії
- •3. Виборче законодавство в Україні
- •4. Характерні риси партійної системи в сучасній Україні
- •2. Виборча система в сучасній Україні
- •3. Сутність та функції держави
- •4. Проаналізуйте роль засобів масової інформації в політичній системі України
- •2. Форми державного правління
- •4. Роль церкви в політичній системі України
- •2. Республіка як форма державного правління та її характеристика
- •3. Типологія політичних еліт.
- •4.Значення президента країни в політичному житті України.
- •2. Монархія
- •3.Роль політичних еліт в Україні
- •2. Політична ідеологія та її основні доктрини
- •3. Міжнародна політика та міжнародні відносини
- •2. Форми державного устрою
- •3. Геополітичні орієнтири сучасної України
- •4. Проаналізуйте політичні ідеї Запорозьскої Січі
- •2. Типи політичних режимів
- •3. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •4. Політичні ідеї Києво-Могилянської академії
- •2. Тоталітарний політичний режим та його риси
- •3. Міжнародні політичні організації та їх характеристика
- •4. Проаналізуйте сутність та основні риси громадського суспільства в Україні
- •2. Авторитарний політичний режим та його риси
- •3.Сутність і принципи зовнішньої політики держави
- •4. Роль демократичних принципів у житті українського козацтва
- •2. Поняття про демократію. Витоки, зміст та основні її риси.
- •3. Основні тенденції в світовому політичному процесі сучасності
- •4. Порівняльний аналіз політичної системи за проектом конституції гетьмана Пилипа Орлика та унр
- •2. Політичні відносини та їх характеристика
- •3. Ознаки правової та соціальної держави
2. Структура та функції політичної культури
До компонентів політичної культури відносять:— знання й орієнтації громадян щодо політики, різних гілок влади та їхніх лідерів;— характер відносин до політичних партій та інших суб'єктів;— політичну самоідентифікацію тощо.
Політична культура суспільства виявляється у функціюванні політичних інституцій, реальних суспільних відносинах, а показниками культури виступають, зокрема, якість приймання політичних рішень, електоральна поведінка суб'єктів політики, характер взаємодії політичних інституцій тощо.
Аналізуючи політичну культуру як соціальне явище і здійснюючи класифікацію політичної культури, американські дослідники Г. Алмонд і С. Верба виокремили такі типи:
1) парафіяльна культура, для якої характерне індиферентне або негативне ставлення членів суспільстві до політичної влади взагалі, відсутність інтересу до політики і небажання брати участь у політичному житті суспільства. Індивід тут усвідомлює себе лише як частинку малої соціальної спільноти (парафії), а не громадянином держави;
2) підданська культура характеризується відсутністю інтересу до участі в політиці, пасивним ставленням до влади. Люди усвідомлюють себе членами політичного співтовариства, але тільки d ролі підданих (як об'єкти впливу політичної влади);
3) учасницька культура фіксує значний чи великий інтерес громадян до політики, активне ставлення до політичної влади, готовність брати особисту участь у політичному житті.
Отже, запропонована типологія політичної культури визначається ступенем розвитку громадянських якостей членів суспільства.
Структура політичної культури складається з політичних знань, політичної ідеології та психології, політичного досвіду і традицій, політичних інституцій, норм і цінностей та засобів політичної діяльності. Усі складові політичної культури відіграють важливу роль як у світоглядній орієнтації громадян, так і у визначенні індивідуальних позицій практичної участі в політичному житті суспільства.
Політична культура виконує ряд функцій, до яких відносять:— забезпечення реалізації інтересів відповідних соціальних спільностей людей і політичної стабільності суспільства; — пізнавання й оволодівання політичними відносинами;— нормативно-регулююча функція;— реалізація політичної соціалізації;— комунікативна, прогностична та інші функції.
3. Вибори,їх класифікація та особливості при різних політичних режимах
В умовах сучасних демократій вибори — це стрижневий механізм, головна форма прояву суверенітету народу, його поітичної ролі як джерела влади. Вони служать також найважливішим каналом представлення в органах влади інтересів різних суспільних груп. Загальні вибори передбачають право участі в них кожного громадянина. Для багатьох, а в деяких країнах — і для більшості громадян, вони є єдиною формою їхньої реальної участі в політиці. Вони дають змогу здійснювати найбільший вплив на владу: зберігати чи змінювати парламенти й уряди, забезпечувати їхню відповідальність перед народом, змінювати політичний курс тощо.
Якщо прийняти за вихідну підставу класифікації поділ влади, то можна виокремити вибори в законодавчі, виконавчі і судові органи. Вибори в законодавчі органи влади: парламенти, збори представників — характерні для більшості країн з розвинутою демократією.
Відповідно до територіального представництва можна виділити:
- вибори в державні (федеральні) органи влади (у парламент, президента);
- вибори в регіональні органи влади (губернаторів, депутатів земельних, крайових, обласних та інших територіальних органів влади);
- вибори в місцеві (муніципальні) органи влади чи органи місцевого самоврядування (бургомістрів, мерів, глав адміністрацій, депутатів зборів, дум, рад тощо);
- вибори в міжнародні органи, наприклад, у Європарламент.
Вибори в органи влади можуть бути загальними і локальними. Загальні вибори проводяться в масштабах усієї держави чи регіону. Локальні вибори проводяться при створенні нових адміністративно-територіальних утворень, у разі вибуття представників (із причин недієздатності, відкликання, смерті, зміни виборчого законодавства тощо).
Відзначимо також, що вибори можуть бути черговими і достроковими. Боротьба за дострокові вибори може бути дуже сильною зброєю політиків. Водночас, як показує досвід демократичних країн, легітимність дострокових виборів, якщо вони проводяться відповідно до конституції, не викликає сумнівів.
Тоталітарні режими використовують неконкурентні вибори, головною особливістю яких є наявність одного кандидата (чи одного виборчого списку), який виставляє правляча група або партія. Такі вибори не ставлять під сумнів існуючий політичний режим і навіть персональний склад тих, хто тримає владу.
В авторитарних державах вибори виступають демократичним фасадом, красивою декорацією, яка прикриває монополію на владу вузької групи осіб чи однієї людини. Тут застосовуються як неконкурентно так і напівконкурентні вибори. Останнім звичайно притаманні такі риси, як допущення до виборів лише бажаних чи принаймні лояльних до влади кандидатів і партій, обмеження компетенції виборних інститутів влади тощо. Усі основні рішення про склад депутатів, про зміст передвиборних програм приймає заздалегідь політичне керівництво країни (хунта, олігархія, монопольна партія). Кандидати здебільшого анонімні, тому що виборці не знають ні їх самих, ні їхніх програм. Вони виступають не як представники виборців, а як представники правлячих партійно-державних структур.