2. Тоталітарний політичний режим та його риси

У перекладі з пізньолатинської "тоталітарний" означає "як такий, що відноситься до цілого". Зміст тоталітаризму обгрунтував ідеолог італійського фашизму Дж.Джентіле, який закликав до тотального підпорядкування людини державі і розчиненню індивіда в політичній історії, оскільки все людське і духовне губить цінність поза державою. У політичну лексику цей термін ввійшов після промови Б.Муссоліні 1925 p., в якій він використовує саме поняття "тоталітарна держава".

Тоталітаpний pежим (від лат. total – цілісність, ціле) – така політична система, яка намагається – заpади тієї чи іншої мети – повністю (тотально) контpолювати все життя суспільства в цілому і кожної людини окpемо. Головні pиси тоталітаpизму такі.:

1) Монополізація влади (однопаpтійна система, злиття паpтії та деpжави, культ особи).

2) Одеpжавлення суспільства, зокpема гpомадських оpганізацій, повна звеpхність деpжави над суспільством.

3) Політичне свавілля, підкоpення закону політичній волі (зокpема, й відсутність механізму пеpедання веpховної влади). 4) Центpалізоване кеpівництво економікою (аж до повної державної монополізації власності).

5) Монополія деpжави на інфоpмацію. 6) Ідеологізація суспільного життя і монопольне панування ідеології тоталітаpного типу (тобто такої, яка зазіхає на втілення абсолютної істини і кеpування усіма сфеpами життя суспільства).

7) Викоpистання теpоpу як засобу внутpішньої політики. 8) Мілітаpизація суспільства, ствоpення ситуації військового табоpу.

9) Декласування суспільства.

3. Міжнародні політичні організації та їх характеристика

Сучасний світ постійно ускладнюється і стає все більш суперечливим. Кількість держав постійно зростала в минулому і зростатиме й у майбутньому.

Найбільшою, найважливішою, глобальною та універсальною організацією нині, безперечно, є Організація Об'єднаних Націй (ООН). її було створено після Другої світової війни, у 1945 p., з метою відвернення чергової світової війни і локальних конфліктів, посилення міжнародної безпеки та розвитку міжнародного співробітництва. ООН діє на підставі Статуту. Його положення є обов'язковими для країн - членів цієї організації.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. До інших провідних органів цієї міжнародної організації належать Секретаріат, Міжнародний суд, Рада опіки, Економічна і соціальна рада. Штаб-квартира ООН розміщена у Нью-Йорку (США). У 1945 р. Україна, перебуваючи у складі СРСР, стала однією з країн - засновниць ООН. Тепер наша держава - член кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН.

На засіданнях Генеральної Асамблеї, де присутні делегації від усіх країн - членів ООН, постійно обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються й ухвалюються рекомендації щодо їх вирішення. Кожна країна, незалежно від її площі, кількості населення, економічної та військової могутності, має один голос.

Рада Безпеки несе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. її рішення повинні виконувати всі члени ООН. Рада Безпеки складається з 15 країн-членів, третина з яких (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) мають статус постійних членів. Інші десять країн-членів обираються на певний термін у визначеній послідовності. Очолює ООН Генеральний секретар.

Організа́ція Північноатланти́чного до́говору, НАТО або Північноатлантичний Альянс — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949. На даний час налічує 28 держав. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

Головні органи

-Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів),

-Генеральний секретар,

-Комітет планування оборони (міністри оборони),

-Військовий комітет (начальники штабів),

-Регіональні командування.

Починаючи з 1994 р., Україна бере активну участь у програмі «Партнерство заради миру» (ПЗМ), в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території країни, так і за кордоном.

Європе́йський Сою́з— союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.

Мета ЄС

Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного, (від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

Європейський Президент

Офіційно такої посади в Європейському Союзі немає. Досить часто називають Голову Європейської Ради

Президентом ЄС, оскільки виконує представницькі функції союзу. Однак закріпити за Головою Європейської ради офіційно назву Президет ЄС застерігаються, оскільки це приблизить схожість інституціональної структури до державницької.

Європейський Парламент — одна з п'яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників його населення.

Європейська Рада (голів держав і урядів) - цей термін означає регулярні зустрічі глав держав та урядів країн Європейського Союзу.

Європейська Комісія - унікальна інституція ЄС, що не має аналогів у національних системах урядування.

Європейську комісію часто представляють як виконавчий орган ЄС, хоч насправді вона має обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Точніше роль Комісії відбиває неформальна назва «двигун європейської інтеграції». І не лише тому, що в рамках повноважень першого стовпа вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, але також і через її історію, склад, культуру й радше європейський, ніж національний світогляд. Крім того, Комісія наглядає за тим, щоб не порушувались угоди, і традиційно захищає інтереси малих держав-членів.

Рада ЄС (міністри певного відомства) - інституція Європейського Союзу, (Рада або Рада міністрів) головний орган ухвалювання рішень у Європейському Союзі. До її складу входять по одному міністрові від кожної країни Союзу. Залежно від порядку денного, збираються міністри закордонних справ (Рада з загальних справ та зовнішніх відносин), економіки й фінансів , сільського господарства тощо — загалом 9 конфігурацій Ради.