3.3.4 Формування інших географічних компетенцій

Інші географічні компетенції – географічне бачення світу, емоційно-ціннісне ставлення учнів до довкілля й людської діяльності у ньому та досвід творчої діяльності учнів при вивчанні географічних об’єктів, процесів і явищ – також є визначальними компетенціями саме географічної освіти.

Позаяк сучасну географію можна віднести і до природничих, і до суспільних наук, географічне бачення світу – це частина природничого та суспільно-наукового бачення світу. Отже, географічне бачення світу – це історично зумовлений цілісний образ довкілля, який ґрунтується на знаннях про природу Землі, її населення, світову економіку та їхню взаємодію ([229]). Формування цієї компетенції учнів зумовлено взаємодією їхнього індивідуального сприйняття довкілля та сучасного науково-географічного інтегрованого відображення світу, з яким вони знайомляться на уроках. Тобто, у процесі навчання географії має відбуватися поступовий перехід від побутового бачення світу до географічного, а вчитель повинен спрямовувати свої зусилля на організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на забезпечення такого переходу.

Щодо другої з щойно названих географічних компетенцій можна зазначити, що емоційно-ціннісне ставлення до довкілля та людської діяльності у ньому, втілюється у переконаннях, поглядах, нормах поведінки та світогляді учнів. Тобто, розвиток такого ставлення безпосередньо поєднано з формуванням загальнокультурних компетенцій школярів.

При цьому вчитель географії повинен пробуджувати в учнів бажання здобувати знання, що є передумовою розвитку особистості, її суспільної активності й порядності, усвідомлення цінності інших особистостей, відчуття належності до довкілля, а також бажання його зберегти.

На формування емоційно-ціннісного ставлення до довкілля та людської діяльності в ньому має бути спрямовано і зміст навчального матеріалу завдяки яскравому висвітленню у ньому расових, етнічних, екологічних та інших проблем людства. Під час організації навчально-пізнавальної діяльності учнів слід також приділяти увагу міжособистісним стосункам учнів через формування у них уміння працювати у групі та з повагою ставитись до корпоративних інтересів, виховання здатності допомагати слабшому й тому, хто менше знає і вміє, тощо. Крім того, сама особистість учителя та його поведінка мають сприяти розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Емоційно-ціннісний аспект навчання географії безпосередньо поєднано і з розвитком оцінювальної діяльності учнів. Учителю, який і сам не має бути байдужим до матеріалу, що він викладає, потрібно навчити дітей оцінювати географічні об’єкти, процеси та явища з точки зору того, наскільки вони цікаві й значущі. Здатність до оцінювальних суджень і умовиводів має вирішальне значення для формування переконань, поглядів і етичних норм поведінки учнів.

У дидактиці досвід творчої діяльності визначається як здатність особистості до пошуку розв’язання проблеми та творчого перетворення дійсності. Тобто, творчість у цілому – це форма діяльності людини, яку спрямовано на пошук і створення якісно нового, або удосконалення відомого.

З огляду на таке, можна констатувати, що сучасний стан шкільної географії надає можливості формування досвіду творчої діяльності учнів, яка ґрунтується на застосуванні ними критичного мислення й засвоєних уміннях продуктивного творення.

Сформоване критичне мислення має містити такі складники, як здатність учнів до:

– обрання ідей та перевірки можливості їхнього застосування;

– розгляду ідей із коректним скептицизмом;

– порівняння певних ідей із альтернативними поглядами;

– моделювання таких систем аргументів, які відповідають їхнім поглядам;

– обрання власної позиції.

Навчити учнів творчій діяльності можливо тільки у процесі практичного вирішення творчих навчальних завдань. При цьому викладання матеріалу вчителем має носити доказовий характер, а навчальний процес з географії повинен максимально ґрунтуватися на дослідницькій діяльності учнів.

У цілому творча діяльність – це та, яка не має заздалегідь заданих і достеменно окреслених результатів. У творчій діяльності не можна виокремити конкретні етапи чи систему дій, позаяк вона має індивідуальне підґрунтя та залежить від творчого мислення учнів і рівня сформованості їхніх інтелектуальних вмінь і особистих якостей. Досвід творчої діяльності не засвоюється як сума певних знань чи способів дій. А проте, можна виокремити рівні формування досвіду творчої діяльності учнів. Ці рівні, у порядку зростання їхньої значущості, засвідчують здатність учнів до:

1) використання, при виконанні географічних навчальних завдань, вже сформованих знань і вмінь з пошуковою метою;

2) виділення нових рис або змін у відомих географічних об’єктах, процесах і явищах і зосередження на визначенні сутності таких рис або змін (тобто бачення нової проблеми у знайомій ситуації);

3) самостійного комбінування й перетворення уже відомих способів діяльності задля виконання нових завдань;

4) створення принципово нових способів розв’язання навчальних географічних проблем.

Учні й справді засвоюватимуть досвід творчої діяльності при навчанні географії, якщо вчитель системно формуватиме їхні інтелектуальні вміння. Зокрема, аналіз географічного об'єкта вивчання має обов'язково супроводжуватися формуванням розуміння учнями самого процесу аналізу як логічної операції. Слід також привчати школярів до свідомого застосування прийомів розумової діяльності. При цьому навички аналізу, синтезу, зіставлення, порівняння, абстрагування, узагальнення й класифікації мають перманентно формуватися упродовж вивчання всіх шкільних курсів географії.

Досвід творчої діяльності учнів формується при застосуванні вчителем географії насамперед методу проблемного викладання, а також частково-пошукового та дослідницького методів. Ці три методи і складають основу проблемного навчання, а отже, створюють можливість активізувати самостійну пізнавальну діяльність учнів, розвивати їхнє творче мислення й формувати у школярів усвідомлені географічні знання й вміння.

Запитання й завдання для самоконтролю:

1. Що є підґрунтям виокремлення емпіричних і теоретичних типів географічних знань?

2. Визначте роль фактів у процесі навчання географії.

3. Що таке географічні уявлення? Наведіть приклади уявлень пам’яті й уявлень справленого враження.

4. Назвіть етапи формування географічних уявлень.

5. Яку роль відіграє вивчання географічної номенклатури у процесі навчання географії?

6. Назвіть види теоретичних знань. Наведіть приклади.

7. Поясніть термін «географічні поняття». Як географічні поняття характеризуються за змістом і обсягом?

8. У чому відмінність загальногеографічних і одиничних (часткових) понять? Наведіть приклади таких понять.

9. Продемонструйте алгоритм формування поняття на прикладі.

10. На прикладі відображення конкретного географічного причинно-наслідкового зв’язку покажіть послідовність його відображення.

11. Проаналізуйте етапи формування географічних закономірностей.

12. Порівняйте поняття «вміння» та «навички». Наведіть приклади.

13. Дайте характеристику послідовності формування географічних умінь.

14. У чому полягає суть творчої діяльності учнів?

15. У який спосіб в учнів формується географічне бачення світу?

16. Завдяки чому формується досвід творчої діяльності учнів?

17. У чому втілюється емоційно-ціннісне ставлення учнів до довкілля й людської діяльності у ньому?