Структура і методи розрахунку тарифної ставки

Тарифна ставка - ціна страхового ризику й інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником по підписаному договорі страхування.

Сукупність тарифних ставок називається тарифом.

Тарифна ставка, із якої складається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона перебуває з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка - ціна страхового ризику (вибуху, пожежі тощо).

Навантаження - вартість, що покриває витрати страховика з організації і ведення страхової справи, а також містить елементи прибутку.

Для розрахунку тарифів може бути використано декілька методів:

• на основі теорії імовірності і методів математичної статистики з використанням тимчасових рядів;

• на базі експертних оцінок;

• за аналогією до інших об'єктів або компаній;

• із використанням математичної статистики і розрахунку прибутковості.

Нетто-ставка визначається по формулі:

Т_Н = Р × До × 100, (2.2)

де Т_Н – тарифна нетто-ставка, грн.;

Р – імовірність страхової події;

До – коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої

страхової суми на один договір;

100 – одиниця страхової суми (100 грн.).

Р = Кв / К_Д, (2.3)

де КВ – кількість виплат за визначений період (рік);

К_Д – кількість підписаних за рік договорів.

До = С_В / С_С, (2.4)

де С_В - середня виплата на один договір;

С_С - середня страхова сума на один договір.

Тоді перша формула має вигляд:

Т_Н = (КВ × С_В) × 100/ (К_Д × С_С), (2.5)

або Тн = В/С х 100, (2.6)

де В – загальна сума виплат страхового відшкодування;

С – загальна страхова сума застрахований обєктів.

Ще одною частиною тарифної ставки є витрати на ведення страхової справи. Найчастіше в актуарних розрахунках використовують класифікацію, що відображає такі витрати на ведення страхової справи: організаційні, аквізаційні, ліквідаційні, управлінські, інкасаційні.

Останньою складовою частиною тарифу є прибуток від страхових операцій.

Норматив витрат на ведення страхової справи встановлюють у визначеному процентному відношенні до брутто-ставки, а прибуток - до собівартості. Якщо перший норматив установити на рівні 20-25%, а прибуток - на рівні 5% від собівартості, то тариф буде значно нижче.

Є і загальна методика розрахунку брутто-ставки. Вона має вид:

Т = Т_Н + Н = Т_Н + Н_С + Н_о × Т_Б , (2.7)

де Т_Б - брутто-ставка;

Т_Н - нетто-ставка;

Н - навантаження;

Н_С - статті навантаження, що встановлюється в абсолютній сумі;

Н_о - статті навантаження, закладені в тариф у відсотках до

брутто-ставки.

Якщо ж всі елементи навантаження визначені у відсотках до брутто-ставки, то розмір брутто-ставки обчислюють за формулою:

Т_Б = (100 × Т_Н) / (100 - Н_о). (2.8)

Конкретні розрахунки тарифів відносяться до правил страхування.

У майновому страхуванні виникає потреба визначення ризикової надбавки. З цією метою створюється резервний фонд. Він розраховується на основі показника – середньоквадратичного відхилення (σ) за формулою:

, (2.9)

де q – число страхових подій кожного року (місяця);

– середня кількість страхових подій;

n – тарифний період.

Ризикову надбавку, яка створює запасний резервний фонд, утворює двократне середньоквадратичне відхилення або двосигмовидний інтервал.