1. Галузь зв’язку – виробнича інфраструктура економіки України

1. Роль і місце галузі зв’язку в економіці країни

Соціальна переорієнтація економіки України на сучасному етапі ставить на одне з головних пріоритетних місць розвиток галузей, які забезпечують різноманітні потреби й інтереси людини. Це виявляється передусім концентрацією зусиль на покращення забезпечення населення в товарах і послугах, житла і особливо в послугах зв'язку. Це ж відноситься і до перебудови торгівлі, охорони здоров'я, освіти, науки, розвитку закладів культури, фізкультурного і спортивного руху.

У різний час і за різних соціально-економічних умов людьми рухають певні потреби, які розміщені в порядку ієрархічної значущості. При цьому, людина буде прагнути, в першу чергу, задовольнити найбільш важливі потреби – фізіологічні, а також і соціальні, пов'язані з безпосереднім спілкуванням людей, в якому значне місце займають надавані послуги зв'язку – електрозв’язку та поштового зв’язку.

Розвиток соціально-економічних систем (зв’язок відноситься до них) призвело до того, що людина починає формуватися в новому соціумі. Вона стає соціально-активною, суспільним суб'єктом – особою зі своїм психологічним складом, дієспроможністю і роллю в суспільстві. В цих умовах важливе місце в житті людини, в її соціальній діяльності займає зв'язок. Він (зв'язок) не лише перестає бути галуззю народного господарства в системі суспільного розподілу праці, організаційних і економічних відносин, «але й стає безпосередньо включеним в органіку людини». Людина, як особа, сама створює і будує свої відносини, бере участь у соціальному спілкуванні, керує процесами. Зв'язок створює і матеріальні умови цього керування. За допомогою засобів зв'язку людина здійснює комунікацію як у сфері виробництва, так і в соціальних відносинах. При цьому, природа зв'язку проявляється перед усім «у характері його послуг, тобто його предмета». Саме через предмет долається простір – зв'язок поєднує людей для спілкування, яке є однією з найважливіших потреб людини.

Зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні і покликаний задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоврядування, оборони й безпеки держави у засобах і послугах поштового й електричного зв'язку.

Місце зв'язку в системі економіки країни визначається тим, яке відношення він має до створення матеріальних благ, тобто до якої сфери діяльності – виробничої або невиробничої – він належить.

Залежно від того, до якої сфери громадської діяльності належить дана галузь економіки країни, визначаються форми організації її діяльності, методи ведення господарства, темпи капіталовкладень у розвиток галузі, система оплати праці тощо.

У результаті аналізу процесу суспільного виробництва було установлено, що зв'язок разом з транспортом складає своєрідну галузь економіки – промисловість повідомлень, яка є сферою матеріального виробництва поряд з видобувною промисловістю, з хліборобством тощо.

Галузь зв'язку можна умовно поділити на дві групи. Перша група, яка не виробляє речовинну продукцію. Корисний ефект виробничої діяльності зв'язку цієї групи полягає в переміщенні повідомлень (інформації) на відстань. Цим займаються підгалузі поштового зв’язку та електрозв’язку. Друга група – забезпечує виробництво обладнання, апаратури, лінійних споруд, яке здійснюється промисловими підприємствами зв’язку. У даному посібнику особливу увагу приділено питанням економіки підприємств першої групи галузі зв’язку, які не виробляють речовинну продукцію.

Як і в інших галузях матеріального виробництва, в галузі зв'язку створюється споживча вартість і вартість. Споживча вартість – це корисний ефект процесу передавання повідомлень, який використовується у виробничій і невиробничій сферах, громадському й особистому житті людей.

Вартість, яка створюється у галузі зв'язку, в частині обслуговування виробничої сфери враховує валовий внутрішній продукт, а також у тій частині цього продукту, вартість якого створюється необхідною додатковою працею, й утворює національний доход.

Економічною ознакою зв'язку, як галузі матеріального виробництва, є участь засобів праці, предметів праці і самої праці працівників зв'язку у створенні послуг зв'язку аналогічно промисловості й іншими галузями виробництва.

Як і в інших галузях, у зв'язку відтворюється процес засобів праці, за допомогою яких здійснюється процес передавання інформації. До них належить обладнання й апаратура, станційні і лінійні споруди, виробничі будівлі, інструменти тощо, які складають фонди підприємств зв'язку.

Предметом праці в галузі зв'язку як інформаційної системи є повідомлення, інформація, яка в процесі її передавання підлягає просторовому переміщенню. Вплив на предмет праці за допомогою засобів праці здійснюється працівниками зв'язку, діяльність яких у кінцевому підсумку і створює споживчу вартість і вартість.

Розуміючи під інформацією сукупність даних, які розкривають (зменшують) невизначеність у пізнанні процесів і явищ, які відбуваються, можна дати і таке визначення галузі зв'язку, тобто: зв'язок – галузь економіки країни, яка дозволяє знизити невизначеність у пізнанні виробничих, науково-технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших процесів, що відбуваються в суспільстві, і прийняти ефективні управлінські рішення.

Процес споживання послуг зв'язку подібний до споживання продукції (товарів) в галузях матеріального виробництва. Якщо послуга зв'язку споживається у виробничій сфері, то її вартість переноситься на вартість знов створюваного товару. Якщо ж послуга зв'язку споживається в невиробничій сфері або служить особистому споживанню, то разом зі споживанням зникає й їхня вартість.

Усі вищенаведені ознаки свідчать про те, що зв'язок належить до сфери матеріального виробництва. Разом з цим економічній природі зв'язку належать специфічні риси, які випливають з її галузевих особливостей.

До однієї із найважливіших особливостей можна віднести специфіку створюваного продукту, який на відміну від продукції промисловості не є новим речовим продуктом (товаром), а представляє собою кінцевий корисний ефект процесів передавання і приймання інформації, який виступає у формі послуги.

Природа зв'язку передусім проявляється у характері її послуг. Послуги зв'язку явище незвичайне. Вони специфічні. З одного боку, вони не речі. Подолання простору, як предмета зв'язку, не є річчю. Тільки речі можуть мати вартість.

Проте послуги зв'язку, його продукт, який виражається в подоланні простору і за певних умов, проявляються як вартість.

З іншого боку, послуги зв'язку стають невід'ємною частиною людини, продовженням його фізичної сутності, виконуючи певні функції і, в першу чергу, функції сприйняття та передавання інформації від однієї людини або колективу (підприємства) до іншої людини або колективу (підприємства).

Таким чином, зв'язок шляхом надання послуг (телефон, телеграф, телекс, телебачення, пошта, Інтернет) установлює таку форму спілкування між людьми, яка формує їхню життєдіяльність, тобто всі сторони їхнього життя і діяльності.

Крім того, не речовий характер продукту обумовлює відсутність у виробничому процесі зв'язку сировини і основних матеріалів, які є речовими носіями продукції. Це, в свою чергу, відбивається на структурі собівартості послуг зв'язку, структурі виробничих фондів тощо (в середньому частка сировини й основних матеріалів у структурі витрат складає 5%, заробітна плата з нарахуваннями – 40%, частка оборотних засобів у складі виробничих фондів – 7%, основних фондів – 93%).

Важливою особливістю галузі зв'язку, яка тісно пов'язана з попередньою, є невідокремленість у часі процесів виробництва і споживання продукції. Особливо чітко це спостерігається в підгалузі електрозв'язку, де сам процес передавання телефонного повідомлення (інформації) і процес виробництва відбувається за участю споживача і без нього неможливий. Більше того кінцевий результат виробничої діяльності підгалузі не може зберігатися про запас або на складі, виключатися зі сфери виробництва і вступати у сферу обігу для реалізації. Звідси випливають вимоги максимального наближення засобів зв'язку до споживачів, збільшення цільності мережі пунктів зв'язку (колективних – відділень зв'язку, переговорних пунктів так, і індивідуального користування – абонентських пунктів).

Невіддільність процесів споживання і виробництва зумовлює чутливий вплив нерівномірності в час навантаження, що надходить (за годинами доби, днями тижня, місяцями року). Це визначає специфічні умови при організації виробничих процесів. Тобто для забезпечення існуючої якості послуг необхідно створювати значні резерви виробничих потужностей і робочої сили, що при зниженні навантаження призводить до об'єктивного зниження низки економічних показників (продуктивності праці і фондовіддачі, зростання собівартості тощо).

Наступною особливістю в галузі зв'язку є те, що на відміну від промисловості, де предмет праці підлягає речовій зміні (фізичній, хімічній тощо) у виробничому процесі зв'язку інформація, як предмет праці, повинна підлягати тільки просторовому переміщенню. Будь-яка інша зміна інформації означає її перекручування, втрату споживчої вартості і завдає шкоди споживачам.

Справа в тому, що в умовах науково-технічного прогресу, зростання масштабів виробництва, розширення горизонтальних зв'язків між товаровиробниками обсяг інформації зростає більш швидкими темпами, ніж обсяг виробництва. При цьому інформація стає найбільш важливим національним ресурсом, який справедливо є як одна з головних складових національного багатства країни.

Характерною рисою інформації як ресурсу є те, що вона не тільки не виснажується, а, навпаки, зростає, якісно удосконалюється і, разом з тим, сприяє більш раціональному використанню всіх інших видів ресурсів, їхньому зберіганню, а в низці випадків – розширенню і створенню нових. При цьому, чим вищий рівень розвитку виробничих сил країни і суспільства в цілому, тим більш високі вимоги ставляться до технічних засобів інформатизації, оскільки обсяг інформації, який виникає в процесі макроекономічного кругообігу, пропорційний валовому внутрішньому продукту, створюваному в країні.

Високоякісний зв'язок є найбільш важливою складовою інфраструктури ринку, потужним каталізатором ринкових відносин в Україні.

Засоби зв'язку обслуговують не тільки виробництво, але й безпосередньо проникають в нього, являючись необхідним елементом вбудованих систем регулювання, автоматизованих технологічних процесів, організаційно-виробничої діяльності, сприяють збереженню всіх видів ресурсів, поліпшенню умов праці, зниженню фізичних і психологічних навантажень.

Зростання ролі галузей невиробничої сфері вимагає від засобів зв'язку обслуговування матеріального виробництва і населення, впровадження в їхню діяльність новітніх досягнень науково-технічного прогресу, які дозволяють швидко і високоякісно отримати необхідну інформацію і прийняти ефективне рішення.

Значну роль відіграють засоби зв'язку в соціальній сфері. Вони допомагають подолати територіальну розрізненість, створюють умови для вирішення соціальних і побутових проблем, економлять час і збільшують вільний час, необхідний для задоволення матеріальних і духовних потреб.

Розвиток засобів зв'язку і підвищення їхньої доступності для населення створюють більший соціальний ефект, який проявляється в поліпшенні умов життя людей, підвищенні його комфортності, зростанні інформованості і комунікабельності суспільства.

Дослідження з оцінки ефективності засобів електрозв'язку, проведенні в різних галузях народного господарства, свідчать про значний виграш, який отримується споживачами послуг. Так, використання зв'язку на транспорті в 1,5-2 рази збільшує його пропускну спроможність, в сільському господарстві оснащення засобами зв'язку машинного парку та польових бригад збільшує ефективність використання машин на 25%, зменшує збитки робочого часу на 20-40%, у будівництві – продуктивність праці зросте не менше 15% тощо.

Водночас, через недостатній розвиток зв'язку суспільство несе значні збитки, які виражаються, в першу чергу, в уповільненні темпів економічного розвитку.