2.3. Розрахунок чисельності працюючих

До промислово-виробничого персоналу підприємства належать основні й допоміжні робітники, спеціалісти, службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і учні.

Кожен період часу у виготовленні продукції бере участь певна кількість працівників, яку називають явочною. Крім того, деяка частина працівників перебуває у відрядженнях, відпустках, не виходить на роботу через хворобу, у разі виконання державних і громадських обов'язків тощо. Разом з явочною вони складають облікову кількість робітників. Для визначення облікової кількості робітників необхідно розрахувати фонд ефективного робочого часу.

Результати розрахунків подають у вигляді табл. 4.

Таблиця 4

Розрахунок фонду ефективного часу одного робітника (Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника)

Склад робочого часу

Дні

Години

% від номінального

Календарний фонд часу

365

Неробочі дні: всього

у т. ч. святкові

вихідні

Номінальний фонд робочого часу

100

Нез'явлення на роботу: всього

у тому числі чергові відпуски

відпустка у зв'язку з пологами

відпустка по навчанню

Невиходи: всього

через хворобу

з дозволу адміністрації, виконання суспільних і державних обов'язків

прогули (за звітом)

цілоденні простої (за звітом)

Явочний фонд робочого часу

Внутрішньозмінні втрати: всього

у тому числі скорочений день підлітків

перерви матерів-годувальниць

простої (за звітом)

Середня тривалість робочого дня

Ефективний фонд робочого часу

Послідовність визначення фонду ефективного часу роботи така:

1. Розраховують кількість робочих днів у плановому періоді як різницю між календарним часом і святковими й вихідними днями.

2. Визначають середню кількість днів виходів на роботу в плановому періоді:

,

де Д _р – кількість робочих днів;

Д _н – середня кількість невиходів на роботу одного робітника відповідно до чинного законодавства (відпустка, виконання державних обов'язків і т. ін.) .

3. Встановлюють середню тривалість робочого дня одного робітника:

,

де t_дн – номінальна тривалість дня в нормальних умовах, год;

t_скор. – кількість часу скорочення робочого дня, що припадає в плановому періоді в середньому на одного робітника, год

4. Визначають фонд ефективного часу роботи одного робітника:

_.

5. Розраховують втрати робочого часу в плановому періоді:

Чисельність основних робітників встановлюють за професіями і розрядами на підставі трудомісткості робіт (продукції):

,

де Т_{п і} – плановий фонд часу робітника;

Ч_об^і – облікова кількість робітників i-ї професії;

К_в.н. – коефіцієнт виконання норм.

Необхідну кількість допоміжних робітників відповідної професії та спеціальності встановлюють за трудомісткістю робіт, нормами обслуговування і робочими місцями (дод. 6,7).

У курсовій роботі за трудомісткістю необхідно розрахувати кількість робітників, зайнятих ремонтом устаткування. Трудомісткість ремонтних робіт за рік підраховують з урахуванням норм часу, що діють на підприємстві, або за нормативами часу, наведеними в дод. 8:

,

де т – кількість груп устаткування;

r_i – кількість умовних ремонтних одиниць устаткування i - ї групи ;

n_{c i}, n_{м i}, n_{o i} – відповідно кількість середніх, дрібних ремонтів і оглядів за ремонтний цикл за кожною і - ю групою устаткування;

t_к, t_с, t_м, t_o – трудомісткість однієї ремонтної одиниці у разі капітального, середнього, малого ремонту й огляду відповідно, год.

T_p.ц.i – тривалість ремонтного циклу щодо і - ї групи устаткування, роки.

Тривалість і структуру ремонтного циклу можна прийняти за даними дод. 8.

За нормами обслуговування розраховують кількість таких категорій допоміжних робітників, як наладники, чергові слюсарі, електромонтери, транспортні робітники (дод. 6). Розряди цих робітників встановлюють самостійно. Результати розрахунків цієї категорії робітників подають у вигляді табл. 5. Кількість решти допоміжних робітників у курсовій роботі не розраховують.

Кількість спеціалістів і службовців визначають за нормативами залежно від складності виробничого процесу, номенклатури виробів і загальної кількості виробничих робітників. Розрахунок кількості спеціалістів і службовців проводиться виходячи з штатного розкладу (дод. 8).

Типові схеми управління і нормативи чисельності спеціалістів і службовців наведені в дод. 9. До спеціалістів належать майстер, старший майстер, начальник підрозділу. Виробничу ділянку очолює майстер (за наявності в одній зміні не менше 25 – 30 основних робітників). Старшого майстра призначають за трьох і більше змінних майстрів, начальника ділянки – за умови підпорядкування йому не менше двох старших майстрів. Із службовців на підприємстві може бути передбачена посада плановика-обліковця.

Результати розрахунків повинні бути оформлені у вигляді табл. 5.

Таблиця 5

Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Професія	Вимірник норми обслуговування	Норма обслуговування на одного допоміжного робітника	Прийнята кількість, розряд						Усього
			І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ

Продуктивність праці визначається витратами часу на виробництво одиниці продукції або кількістю продукції (обсягом робіт), виготовленої за одиницю часу. Для кількісного виміру продуктивності праці застосовують вартісні, натуральні та трудові вимірники. Показник обчислюють за формулою

де Ч _р – середньооблікова чисельність працівників за плановий період, осіб.