5.4 Переоцінка нематеріальних активів

Переоцінка нематеріальних активів здійснюється за методи­кою переоцінки основних засобів.

Здійснюючи її, потрібно мати на увазі, що під час переоцінки повинен бути присутній активний ринок.

Активний ринок — ринок, якому притаманні такі умови:

- предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

- у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і по­купців;

- інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Через те, що вказані умови активного ринку майже відсутні, то переоцінка нематеріальних активів практично неможлива.

5.5 Розкриття інформації щодо нематеріальних активів у примітках до фінансової звітності

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації стосовно створення їх підприємством наводиться така інформація:

а) вартість (первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі.

б) методи амортизації та діапазон строків корисного використання нематеріальних активів.

в) наявність і рух у звітному році:

- первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів і сума зносу на початок звітного року.

- первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств.

- сума зміни первісної (переоціненої") вартості та зносу нематеріальних активів у результаті переоцінки.

- первісна (переоцінена) вартість і сума зносу нематеріальних активів, які вибули.

- сума нарахованої амортизації.

- сума втрат від зменшення корисності, відображена у звіті про фінансові результати у звітному періоді.

- інші зміни первісної (переоціненої") вартості та сума зносу нематеріальних активів.

- первісна (переоцінена) вартість і сума зносу на кінець звітного періоду.

г) крім того, у примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- вартість нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності (наприклад, узятих в оренду).

- вартість переданих у заставу нематеріальних активів.

- сума угод на придбання в майбутньому нематеріальних активів.

- загальна сума витрат на дослідження та розробки, включена до складу витрат звітного періоду.

- первісна вартість, залишкова вартість і метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок цільових асигнувань

Тема 6 облік виробничих запасів

6.1 Визначення, визнання та класифікація виробничих запасів

6.2 Оцінка виробничих запасів на дату балансу

6.3 Документальне оформлення руху виробничих запасів

6.4 Аналітичний і синтетичний облік наявності та руху виробничих запасів

6.5 Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів

6.6 Інвентаризація виробничих запасів

6.7 Розкриття інформації про виробничі запаси у фінансовій звітності

6..1 Визначення, визнання класифікація та первісна оцінка виробничих запасів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 «Запаси». Запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтована їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

- сировина й матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара й тарні матеріали;

- будівельні матеріали;

- матеріали, що переробляються;

- інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 «Виробничі запаси».

Для ведення аналітичного обліку групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім — на види, сорти, марки, типорозміри. На підприємстві для відповідної класифікації розробляють номенклатуру — цінник, тобто систематизований перелік вико­ристовуваних запасів, у якому кожному найменуванню, розміру, сорту встановлено номенклатурний номер (шифр), одиниця ви­міру та облікова ціна.

Номенклатурний номер проставляється в усіх первинних документах і регістрах аналітичного обліку, що дає можливість вести облік їх наявності та руху.

Таким чином, одиницею обліку виробничих запасів є їхній номенклатурний номер.