15. Всеукраїнський турнір з інформатики

Турнір юних інформатиків (далі ТЮІ) є командним змаганням школярів, що доводить їх здатність вирішувати складні наукові та дослідницькі завдання, подавати свої розв’язки у доведеній до впровадження формі, захищати їх під час наукової дискусії.

До участі у ТЮІ допускається команда у складі 3-5 учнів ЗНЗ. Особовий склад команди не повинен змінюватись протягом усього Турніру. Команда-учасниця очолюється капітаном, який є офіційним представником команди під час проведення Турніру.

Турнір проводиться у два етапи: І етап і фінальний етап.

Завдання І етапу передбачає розробку і доведення до стану впровадження задачі-проекту.

Фінальний етап ТЮІ передбачає змагання команд-учасниць в трьох турах:

‑ 1 тур ‑ захист задачі-проекту І етапу. У даному виді змагань кожна команда-учасниця повинна виступити у кожній із трьох (двох або чотирьох) ролей: команда-доповідач, команда-опонент, команда-рецензент (команда-спостерігач). Під час захисту команда-опонент може задати до 5 запитань команді-доповідачу.

‑ 2 тур ‑ розробка задачі-проекту. Умова задачі командам видається на початку змагання у роздрукованому вигляді. Для виконання завдання цього туру змагань кожній команді надається по два персональних комп’ютери однотипної конфігурації.

‑ 3 тур ‑ розв’язування алгоритмічних задач. Задачі командам видаються на початку змагання в роздрукованому вигляді. Для виконання завдань 3 туру кожній команді надається один персональний комп’ютер з конфігурацією інтегрованих середовищ програмування відповідно до поданої заявки. Під час виконання завдань забороняється присутність осіб, що не є членами команди, визначеними для участі в цьому виді змагань. Команди можуть задавати письмові запитання щодо умов задач протягом першої години змагань. Відповіді команді надаються в письмовій формі у вигляді „так”, „ні”, „немає відповіді” протягом 10 хвилин після отримання запитання. При виявлені помилок в умовах задач або в тестових прикладах журі зобов’язане повідомити про них всі команди одночасно. Перевірка поданих розв’язків здійснюється членами журі за допомогою розроблених тестів для кожної задачі.

Переможцем 3 туру фінального етапу ТЮІ вважається команда, яка розв’язала найбільшу кількість задач. При рівній кількості розв’язаних задач у декількох команд кращим вважається результат у команди, яка має менший сумарний час, витрачений на розв’язання всіх задач, що відображається у додаткових балах за призові місця.

17. Особливості змісту олімпіад з інформатики та їх організації

Олімпіади з інформатики мають особливі вимоги щодо добору чи розробки задач. Вкажемо вимоги до таких задач:

‑ задача повинна бути невідомою для учасників олімпіади..

‑ розв’язання задачі не повинно базуватися тільки на використані особливих знань.

‑ олімпіадна задача повинна містити оригінальну ідею, яка вимагає від учасників використання нетрадиційних підходів до її розв’язання.

‑ якщо ж правильність програм визначається шляхом тестування, від задачі вимагається максимально чітке формулювання, яке виключає будь-яку двозначність.

Існує варіант, коли на олімпіаді пропонується не одна, а кілька задач, і кожний учасник має право самостійного вибору. На перший погляд, це дозволяє уникнути провалу для тих учасників, які не знайомі з тематикою і тому не змогли осилити й однієї задачі. Однак у цьому випадку виникають відразу дві проблеми. Перша проблема пов’язана з тим, як оцінювати результати. Практично неможливо передбачити, яка задача виявиться для учасників складнішою або легшою. Тим самим з самого початку ми ставимо учасників у нерівне становище. Задачі повинні бути такими, щоб при розв’язувані можна було б обійтися засобами, наявними у всіх мовах програмування.

Аналізуючи тематику задач олімпіад різних років, можна відмітити, що відбувається відхід від задач обчислювального характеру. Помітно, що такі задачі значною мірою потребують наявності математичного типу мислення і тому деякою мірою не відповідають олімпіадам з інформатики.

Важливою особливістю олімпіади з інформатики є те, що тексти створених програм чи алгоритмів-розв’язань задач перевіряти набагато важче, ніж розв’язання задач на олімпіадах з математики чи фізики. Досвід показує, що для цього необхідно задіяти більшу кількість спеціалістів високої кваліфікації з програмування, які взаємно контролюють один одного та кілька днів роботи.

Виконати перевірку олімпіадних задач шляхом аналізу тексту програми доволі важко, навіть якщо вимагати від учасника подання повних коментарів. В умовах нестачі часу учасники квапляться писати програму, а не коментарі, залишаючи їх створення на потім. Коментарі, достатні з точки зору автора, журі може визнати недостатніми. Іноді перевірка тексту програми взагалі неможлива. Тому зазвичай вихід з цієї ситуації ‑ тестування програм за допомогою набору тестів, без аналізу її змісту. Тестування в таких випадках є єдиним виходом, хоча слід мати на увазі й негативні сторони такого підходу перевірки правильності розв’язання.

Використання тестів не врятує ситуацію повністю, так як, з одного боку, важко говорити про їх достатність, а з іншого ‑ виникає запитання: як оцінити програму, якщо тільки частина тестів «проходить» або «не проходить» ні один тест, коли програма містить синтаксичні помилки чи розв’язує тільки частину задачі.

Набір тестів повинен охоплювати критичні випадки вхідних даних. Залежно від того, скільки тестів успішно «пройшла» програма, автор отримує різну кількість балів. У якості додаткових параметрів можуть враховувати рівень відпрацьованості алгоритму, ефективність розв’язування, врахування граничних та особливих умов, зрозумілість описання програми.