3. Рахунки синтетичного й аналітичного обліку

Рахунки бухгалтерського обліку бувають синтетичними й аналітичними.

На синтетичних рахунках бухгалтерського обліку відображаються дані економічного групування майна підприємства, джерел його формування і господарських операцій в узагальненому вигляді в грошовому виразі. До таких рахунків, наприклад, належать рахунки «Основні засоби», «Матеріали», «Розрахунки з оплати праці», «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і под.

Зауважимо, що для управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, оцінки його місця в ринковій економіці, стану розрахунків із конкурентами недостатньо мати у своєму розпорядженні лише загальні показники, необхідні є також деталізовані дані за кожним постачальником матеріалів, кожним покупцем, працівником підприємства, за видами продукції і т. д. Тому слід відкривати аналітичні рахунки — деталізовані рахунки, облік на яких здійснюється як у грошовому, так і в натуральному вимірюванні. Прикладами аналітичних рахунків можуть бути: рахунок Цемент № 400, рахунок П. І. Краснова (менеджера) і под.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовуються для додаткового групування всередині синтетичного рахунку.

Синтетичні рахунки є рахунки I порядку, субрахунки — рахунки II порядку, аналітичні рахунки можуть бути III, IV, V та інших порядків залежно від поставленої мети, пов'язаної з підготовкою, обґрунтуванням і прийняттям відповідних управлінських рішень або з'ясуванням становища підприємства на ринку, конкурентоспроможності продукції, що виробляється і реалізується ним.

Аналітичні й синтетичні рахунки бухгалтерського обліку взаємопов’язані, оскільки на аналітичних рахунках відображаються ті ж види майна і джерела їх формування, господарські операції, що й на синтетичних рахунках, але за більш дрібними економічними угрупованнями. Це означає, що загальні підсумкові дані аналітичних рахунків повинні дорівнювати підсумковим даним відповідного синтетичного рахунку.

Нині підприємствам дозволено вводити додаткові синтетичні рахунки та субрахунки, які допоможуть краще відображати їх фінансово-господарську діяльність. Проте деталізація облікової інформації на синтетичних рахунках і субрахунках повинна обумовлюватися потребою системи управління, вимогами розвитку ринкової економіки, а також має бути спрямована на підвищення контрольних і аналітичних функцій бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку

Для отримання різносторонньої інформації, необхідної для управління та контролю, важливе значення має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, що визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах із метою отримання інформації, необхідної для управління й контролю.

План рахунків – це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків, субрахунків бухгалтерського обліку, які використовуються для відображення діяльності підприємств, організацій.

План рахунків — директивний документ, обов'язковий для всіх підприємств і організацій. Зараз в Україні існує план рахунків єдиний для всіх галузей народного господарства, окрім кредитних і державних установ.

План рахунків розроблений на основі класифікації рахунків за їх економічним змістом і затверджений Міністерством фінансів 30 листопад 1999р.

Узгодженість Плану рахунків з Балансом

БАЛАНС
I.Необоротні активи 1-й клас	Власний капітал 4-й клас
Рахунки 10 — 19	Рахунки 40 — 46
II. Оборотні активи 2-й клас	II. Забезпечення наступних витрат і платежів 4-й клас
Рахунки 20 — 38	Рахунки 47 —49
III. Витрати майбутніх періодів 3-й клас	III. Довгострокові зобов'язання 5-й клас
Рахунок 39	Рахунок 55
	IV. Поточні зобов'язання 6-й клас
	Рахунки 60 — 68
	V. Доходи майбутніх періодів 6-й клас
	Рахунок 69

У плані рахунків наведений код кожного рахунку, тобто умовне числове позначення, яке характеризує належність даного рахунку до певної групи.

Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з назвою та шифром, які частіше називають головними рахунками або рахунками першого порядку. Підприємство не має права самостійно вносити нові рахунки або вносити зміни до старих. Воно може використовувати тільки ті рахунки, що передбачені планом, і в тому порядку, у якому це передбачене інструкцією Міністерства фінансів.

У процесі розробки плану рахунків застосовувалися загальні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, основні положення Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», міжнародні й національні стандарти бухгалтерського обліку.