4. Вимірники бухгалтерського обліку

У бухгалтерському обліку для отримання необхідної інформації об'єкти обліку треба вимірювати, тобто виражати в числових показниках. Для цього застосовуються три види вимірників – натуральний, трудовий і грошовий.

Натуральні вимірники характеризують обліковані об'єкти в кількості одиниць, за масою, об'ємом, площею, довжиною, потужністю (метри, тонни, літри, штуки й т. д.). Одні об'єкти обліковуються за масою (кілограми, центнери, тонни й ін.), інші – за рахунком (штуки, місця і под.), треті – за довжиною і площею (сантиметри, метри, гектари і т. ін.), четверті – за об'ємом (літри, кубічні метри та ін.) тощо.

Трудові вимірники встановлюють кількість витраченої праці за одиницю часу окремим працівником і колективом у цілому. Ці вимірники часто застосовуються в поєднанні з натуральними для визначення виробітку робочих за одиницю часу. Такими вимірниками є людино-година, людино-день і т.д.

Грошові вимірники застосовуються для відображення об'єктів обліку в єдиному, однорідному виразі (у гривнях, копійках). За допомогою грошового вимірника можна одержати узагальнені показники різнорідних господарських засобів і процесів (наприклад, загальну величину різних товарів, що має підприємство, загальну суму витрат на виготовлення продукції та ін.). Для різних товарів і господарських операцій, одержують універсальний вартісний вираз, що дозволяє обліковувати різні господарські процеси й обчислювати підсумкові результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Грошовий вимірник застосовується для характеристики кредитних і розрахункових операцій між підприємствами, установами й організаціями. У бухгалтерському обліку грошовий вимірник застосовується часто разом із натуральними та трудовими вимірниками.

5. Користувачі бухгалтерської інформації

Користувачами бухгалтерської інформації в ринкових відносинах є: адміністрація підприємства; користувачі з прямим фінансовим інтересом; користувачі з непрямим фінансовим інтересом.

До користувачів із прямим фінансовим інтересом належать теперішні й потенційні інвестори, теперішні і потенційні кредитори. Інвестори аналізують звітність із метою з'ясування фінансових перспектив підприємства. Кредитори визначають фінансовий стан підприємства з метою своєчасного погашення заборгованості.

Інвестори потребують інформації, на основі якої вони визначають доцільність придбання акцій даного підприємства, а також здатність підприємства збільшувати вартість акцій і виплачувати дивіденди за ними.

Користувачі фінансової інформації – це працівники підприємства, постачальники, інвестори, кредитори, клієнти, громадськість.

Працівники підприємства зацікавлені в інформації: про стабільність і прибутковість підприємства; здатність підприємства своєчасно виплачувати заробітну плату, здійснювати пенсійні нарахування й інші виплати, а також забезпечувати працевлаштування.

Постачальники та клієнти використовують фінансову інформацію: для встановлення своєчасності виплати сум, що належать їм; аналізу фінансового результату з метою оцінки ступеня надійності збуту своєї продукції; визначення стабільності поставок готової продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг.

Громадськість зацікавлена в отриманні інформації про фінансове становище підприємства, тенденції його розвитку, вкладення ним коштів у соціально-економічний розвиток.

До користувачів із непрямим фінансовим інтересом відносять державні податкові інспекції, установи банків, органи статистики й інші органи, що контролюють або вивчають фінансові звіти підприємств.