II. Предмет і метод бухгалтерського обліку

1. Предмет бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства.

Здійснюючи функцію спостереження та контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, бухгалтерський облік відображає об'єкти обліку: господарські засоби, які використовуються підприємством для здійснення своєї діяльності; джерела формування господарських засобів; господарські процеси, що становлять зміст господарської діяльності.

Об'єкти обліку господарської діяльності розглядаються у двох групах – забезпечувальні і складовій.

До забезпечувальної групи об'єктів відносять господарські засоби й джерела їх формування, до складової – господарські процеси і їх результати.

До господарських засобів належать основні засоби (будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інструмент і т.д.). Вони створюють необхідні умови для нормального здійснення виробничого процесу, сприяють його правильній організації. Основні засоби тривалий час використовуються в процесі виготовлення продукції, обслуговують багато виробничих циклів. Водночас основні засоби поступово переносять втілену в них працю на виготовлену продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань. Це призводить до їх зносу та зменшення вартості.

Нематеріальні активи – це об'єкти довгострокового користування, що не мають фізичної форми, але мають вартісну основу. До нематеріальних активів відносять програмні продукти, патенти, ліцензії, товарні знаки й ін.

Оборотні засоби – це первинний матеріал, із якого виготовляється продукція. До складу оборотних засобів входять: сировина й основні матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо та незавершене виробництво (оборотні засоби, обробка яких не закінчена на тій або іншій фазі виробництва), інші матеріали, що використовуються в одному виробничому циклі й цілком переносять свою вартість на виготовлену продукцію.

До засобів обігу відносять предмети обігу, грошові кошти та їх еквіваленти.

До предметів обігу належать: готова продукція, призначена для реалізації, тобто продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена покупцям; грошові кошти, а саме залишки наявних грошових коштів у касі, на розрахунковому або валютному рахунках. Засоби в розрахунках – це різні види заборгованості покупців за куплену готову продукцію, заборгованість підзвітних осіб та ін.

Грошові кошти служать для здійснення різних платежів, поділяються за місцем їх знаходження, зберігаються в основному на розрахунковому рахунку банку й використовуються для здійснення всіх основних розрахунків підприємства: із постачальниками й покупцями, фінансовими органами та ін. Такі розрахунки ведуться через розрахунковий та інші рахунки за безготівковими перерахуваннями. Наявні гроші знаходяться в касі підприємства або організації.

Кошти в розрахунках – дебіторська і кредиторська заборгованість, тобто борги інших підприємств і осіб даному підприємству. До них належать заборгованість покупців за відвантажену продукцію, заборгованість працівників за грошовими сумами, виданими їм під звіт на господарські потреби, та ін. Такі боржники називаються дебіторами, а заборгованість – дебіторською (тобто "нам винні"). Кредиторська заборгованість ("ми винні") є заборгованість підприємства замовникам і постачальникам матеріальних цінностей, заборгованість з оплати праці і т. д.

До власних джерел належать: статутний капітал, створений за рахунок пайових внесків, внесків засновників, продажу акцій та ін.; додатковий та резервний капітал, нерозподілений прибуток.

До позикових джерел відносять: кредити й позики банку, заборгованість постачальникам (вартість отриманих, але не сплачених товарів або послуг); заборгованість робітникам (сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати); кошти від випуску та продажу акцій і облігацій підприємства; іншу несплачену заборгованість.

Орендні зобов'язання є заборгованість орендаря перед орендодавцем за засоби, отримані ним на умовах довгострокової оренди.

Загальна сума господарських коштів підприємства завжди дорівнює сумі джерел їх формування.

У результаті господарської діяльності підприємство одержує прибутки або зазнає збитків.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Одна частина прибутку вноситься до бюджету у вигляді відрахувань податків, інша залишається в розпорядженні підприємства й використовується на його потреби.

Чистий прибуток є частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків до бюджету та відрахувань на використаний прибуток.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, який не розподілений між акціонерами і використовується для накопичення майна підприємства.