22. Аудит дз

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.

Мета аудиту дебіторської заборгованості:

1. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по ДЗ.

2. 2. Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків.

1. Оцінка стану ДЗ за встановленими критеріями.

2. 4. Перевірка правильності розрахунків по ДЗ (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями).

3. Правильність оцінки ДЗ, розрахунок величини резерву сумнівних боргів.

4. 6. Перевірка належної класифікації ДЗ і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності.

5. Оцінка стану внутрішнього контролю ДЗ.

6. 8. Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно ДЗ.

Мета аудиту дебіторської заборгованості – це підтвердження достовірності, повноти, реальності та законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, тобто в балансі підприємства.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

- перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості;

- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Джерелами інформації для проведення аудиту дебіторської заборгованості являються:

- нормативні документи по аудиту;

- річна та квартальна звітність;

- головна книга;

- касова книга;

- регістри синтетичного та аналітичного обліку;

- первинні документи за період.

Програмні питання ДЗ:

І. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ 3 ВІТЧИЗНЯНИМИ ПОКУПЦЯМИ

II. АУДИТ ПРАВИЛЬНОСТІ СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ

ІІІ. АУДИТ БЕЗНАДІЙНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

IV. РОЗРАХУНКИ ПО АВАНСАХ ВИДАНИХ

V. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ЗА НАРАХОВАНИМИ ДОХОДАМИ

VI. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПРЕТЕНЗІЯМИ

VІІ. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ПО ВІДШКОДУВАННЮ ЗАПОДІЯНИХ ЗБИТКІВ

VІІІ. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ 3 ІНШИМИ ДЕБІТОРАМИ

IX. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ 3 ІНОЗЕМНИМИ ПОКУПЦЯМИ

Методи контролю, які застосовуються при аудиті дебіторської заборгованості:

1. Нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла.

2. Документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного та аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, розрахунково-обчислювальні перевірки та ін.

3. Фактичний, тобто інвентаризація дебіторської заборгованості.

4. Аудиторський висновок про перевірку дебіторської заборгованості.

У процесі дослідження використовувались методи наукової абстракції, індукції та дедукції, ретроспективного аналізу (при визначенні поняття і змісту дебіторської і кредиторської заборгованості), логічного моделювання (при обґрунтуванні доцільності застосування в системі розрахунків бухгалтерського обліку операцій по рефінансуванню), групування, порівняння, аналізу і синтезу (при оцінці стану дебіторської і кредиторської заборгованості).

Завданням аудиту дебіторської заборгованості є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.

Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків. Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

За даними відомості обліку з покупцями і замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Типові порушення:

• - Неправильне відображення сум при зіставлення синтетического обліку та головної книги;

• - Невідповідність даних звірки аналітичних рахунках с кожним кредитором;

• - Покриття кредиторської заборгованості с дебіторської заборгованістю;

• - Неправильне відображення порядку погашення кредиторської заборгованістю, по якій сплинув строк позивної давності, так як минув строк її сума відноситься до збитків підприємства;

• - Арифметичні помилки в рахунках журнальних-ордерах;

• - Арифметичні помилки підсумків сум, в відображеннях залишків; та ін.