64 Характерні риси ринку олігополії. Характеристика поведінки олігополістів на ринку.

Ще однією моделлю ринку недосконалої конкуренції є олігополія. Це ринок, на якому конкурують одна з одною лише декілька фірм, кожна з яких має загальний сегмент (частку) ринку. Такий ринок характеризується певними ознаками. По-перше, кількість фірм на ньому незначна, але кожна з них має значні розміри і суттєву частку ринку, а разом вони виробляють усю або переважну частину певних товарів. По-друге, товар на цьому ринку може бути як стандартизований (наприклад, нафта, метали, устаткування), так і диференційований (автомобілі, комп’ютери, телевізори). Залежно від типу продукції розрізняють два види олігополії: чисту і диференційовану. До першого типу належать фірми, що виробляють однорідний товар, а до другого — виробники диференційованої продукції. По-третє, існують суттєві перешкоди для вступу до таких ринків, що спричинюють їх утворення і функціонування. Одним із таких бар’єрів є ефект масштабу виробництва.

Характерною рисою ринку олігополії є загальна взаємозалежність, або олігопольний взаємозв’язок. Фірми на цьому ринку достатньо великі, щоб своїми діями впливати на ціни. При цьому вони відчувають вплив не лише покупців, як це має місце в умовах досконалої і монопольної конкуренції. Фірми-олігополісти при зміні цін наштовхуються на дії конкурентних фірм-продавців, які дуже чутливі до поведінки кожного конкурента.

Дуополія – ринкова структура, за якої 2 продавці є єдиними виробниками стандартного товару.

Залежність поведінки кожної фірми від реакції конкурентів називається олігопольною взаємозалежністю.

Розглянуті риси олігопольного ринку визначають специфіку поведінки його учасників при ціноутворенні й визначенні обсягів виробництва продукції. Найхарактернішими ознаками цін на цьому ринку є їх жорсткість, негнучкість, що виявляються у відносній сталості цін. Навіть при зміні витрат виробництва чи попиту олігополісти не схильні до зміни цін. Така жорсткість цін визначається насамперед олігопольним взаємозв’язком і бажанням фірм-олігополістів уникнути спільної руйнівної конкуренції цін. Методами досягнення такого стану на ринку олігополії є відкрита, таємна і бездоговірна змови.

Одним із методів ціноутворення на олігопольному ринку є принцип «витрати плюс». За цим методом фірми, встановлюючи ціни, визначають свої витрати на одиницю продукції за певного планового рівня виробництва і додають надбавку в розмірі певного відсотка до них. Розмір накидок кожна фірма визначає емпірично. Такий метод ціноутворення використовують ті фірми олігопольного ринку, які виробляють широкий асортимент товарів.

Олігопольний ринок поділяється між фірмами також методами нецінової конкуренції. Саме через нецінову конкуренцію визначають сегмент (частку) ринку для кожної фірми. Це зумовлено тим, що на зниження цін однією фірмою інші фірми можуть дуже швидко зреагувати, а тому частка їх на ринку залишається практично без змін. Цінова конкуренція може призвести також до значних витрат. У зв’язку з цим фірми олігопольного ринку віддають перевагу неціновим чинникам (рекламі, патентам тощо), тим більше, що мають для цього достатні фінансові та інші ресурси.