- •1.Предмет, метод та функції політичної економії.
- •2.Сутність, структура продуктивних сил і виробничих відносин.
- •3.Економічні закони, їх об’єктивний характер.
- •4.Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.
- •5.Економічна система: сутність та її основні елементи.
- •6.Сутність, критерії, фактори економічного прогресу. Роль нтр.
- •7.Потреби суспільства, їх сутність і структура. Закон зростання потреб і механізм його дії.
- •8Сутність ефективності виробництва та основні форми її виявлення. Критерії та способи підвищення ефективності суспільного виробництва.
- •9. Основні типи організації виробництва, їх характеристика
- •11.Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •12 Еволюція форм вартості. Сутність та функції грошей.
- •13 Закон обігу грошей.
- •14. Інфляція: причини виникнення, види та соціальні наслідки
- •15 .Грошові системи та їх основні типи.
- •16. Теорія вартості: трудова, маржиналістська та неокласична
- •17 Інфраструктура ринку.
- •18. Особливості становлення ринкових відносин в Україні.
- •19 . Сутність підприємництва, види та умови його розвитку в Україні.
- •20 Сутність і основні види маркетингу.
- •21.Робоча сила: її вартість і споживча вартість. Відносини найму робочої сили: сутність та еволюція.
- •22Соціально-економічний зміст капіталу.
- •24 Відносини власності, її форми і типи. Роздержавлення і приватизація.
- •25. Конкуренція та її сутність. Форми та функції конкуренції.
- •26. Прибуток як економічна категорія. Сутність і види прибутку.
- •27 Аграрні відносини і особливості їх розвитку в Україні. Земельна рента.
- •Заробітна плата як економічна категорія; її суть, форми і системи.
- •30 Національне багатство як результат і умови соціально-економічного розвитку.
- •31.Фонди споживання і нагромадження, їх структура.
- •33.Система соціального захисту населення в Україні.
- •34.Банки, їх види та основні функції.
- •35.Фінанси в системі економічних відносин в Україні.
- •37. Суспільне відтворення, його сутність та види
- •38. Циклічність відтворення як загальна закономірність економічного розвитку. Види економічних циклів.
- •39. Економічні кризи, їх сутність, причини і наслідки. Шляхи подолання економічної кризи в Україні
- •40. Капітал підприємства, його кругообіг, стадії та функціональні форми.
- •41. Акціонерний капітал. Акціонерне товариство (корпорація), його основні види та риси. Розвиток акціонерних товариств в Україні.
- •42. Економічна нерівність та державна політика доходів в Україні
- •44. Економічний вибір та виробничі можливості, крива виробничих можливостей
- •45. Ринок, його характерні риси, функції і види.
- •46. Види ринкових систем, переваги та недоліки.
- •47 Закон попиту, крива попиту, еластичність попиту по ціні.
- •48. Закон пропозиції, крива пропозиції. Види еластичності.
- •50Фірма, підприємство, галузь. Правові форми підприємств.
- •51 Рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції..
- •52 Виробнича функція підприємства з одним змінним фактором.
- •53 Виробнича функція підприємства з двома змінними факторами. Ефект масштабу.
- •54 . Ізокоста та ізокванта. Різновиди ізоквант. Карта ізоквант.
- •55Поняття та види витрат. Властивості економічних витрат в короткостроковому періоді.
- •56. Тенденції зміни загальних, середніх, граничних витрат в короткостроковому і довгостроковому періодах.
- •57 Види доходів фірми. Вибір обсягу виробництва в короткостроковому періоді.
- •58.Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •Основні ринкові моделі та їх характерні риси.
- •Види монополій та причини їх виникнення. Антимонопольне законодавство.
- •64 Характерні риси ринку олігополії. Характеристика поведінки олігополістів на ринку.
- •65. Політика монополії в питаннях ціноутворення. Картельні угоди, їх характеристика.
- •67. Ринок капіталів і конкурентна стратегія підприємства
- •68. Ефективність економіки. Способи підвищення ефективності економіки на макрорівні
- •69. Економічна система як об’єкт макроекономіки
- •70. Поняття системи національних рахунків
- •71. Головні макроекономічні показники та методика їх обчислення.
- •72. Довгострокові цикли в економіці як об’єкт прогнозування
- •73. Ринкові ціни та рівень національного виробництва.
- •77 . Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості.
- •78. Необхідність і сутність державного регулювання економіки.
- •79Форми і інструменти державного регулювання економіки.
- •81Дискреційна фіскальна політика держави.
- •82. Грошово-кредитне регулювання економіки. Сутність і методика розрахунку грошового мультиплікатора.
- •83. Основні структурні співвідношення на макрорівні.
- •85. Державне регулювання зайнятості населення.
- •86Валютний ринок та валютні курси.
- •87 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •88 Економічне зростання та його державне регулювання.
- •89 . Безробіття: сутність, види, наслідки.
- •90. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політекономії.
- •91. Історичні умови виникнення і загальна характеристика меркантилізму.
- •92. Економічні погляди фізіократів.
- •93. Французький меркантилізм. А. Монкретьєн.
- •Економічне вчення а. Сміта.
- •Виникнення класичної політичної економії в Англії. В. Петті.
- •Теорія вартості а. Сміта.
- •Еволюція політичної економії в Англії в першій половині хіх ст. ( т. Мальтус, н. Сеніор, Дж. Мілль).
- •Економічні умови виникнення та загальна характеристика західноєвропейського утопічного соціалізму.
- •Історичні умови виникнення та теоретичні джерела формування марксизму.
- •Теоретичні проблеми «Капіталу» к. Маркса.
- •102. Історичні умови виникнення та суть маржиналізму.
- •Формування неокласичної традиції в економічній теорії. Кембриджська школа. А. Маршалл.
- •Американська школа маржиналізму. Дж. Б. Кларк.
- •Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера.
- •Соціально-економічні ідеї революційного та ліберального народництва в Росії.
- •Економічні погляди м. Драгоманова.
- •Економічні погляди м. Туган-Барановського.
- •Історичні умови виникнення та суть кейнсіанства.
- •111. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •Неокласична теорія економічного зростання р. Солоу.
- •Неолібералізм. Школи неолібералізму.
- •Неоліберальна доктрина «соціального ринкового господарства»
- •Американський неолібералізм. Монетаризм.
- •Теорія і практика сучасного монетаризму.
- •Методологічні особливості та еволюція інституціоналізму.
- •Ранній інституціоналізм.
- •Соціальний інституціоналізм. Дж. Гелбрейт.
- •118. Теорії «індустріального суспільства».
Американська школа маржиналізму. Дж. Б. Кларк.
Наприкінці ХIХ ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938).
Кларку належить авторство так званого закону спадної продуктивності праці й капіталу, що його вчений поклав у основу власної теорії граничної продуктивності.
Спираючись на методологічні принципи австрійської школи, Кларк стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване господарство. Головною проблемою політичної економії Кларк називав проблему розподілу. У книжці «Розподіл багатства» він доводив, що розподіл суспільного доходу відбувається згідно з природним законом, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює.
Кларк розробив власний метод. За аналогією з теоретичною механікою він поділив економічну науку на три розділи: універсальну економіку; економічну статику; економічну динаміку. Перша вивчає загальні універсальні закони розвитку економічних явищ. Економічна статика аналізує їхню дію за умов перебування організованого господарства у нерухомому стані, в якому виключаються будь-які зміни. Динаміку він трактував як результат дії зовнішніх сил, що ускладнюють розвиток і порушують рівновагу.
На відміну від своїх попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори виробництва:
1) капітал у грошовій формі;
2) капітальні блага (засоби виробництва і земля);
3) діяльність підприємця;
4) праця робітника.
Згідно з його твердженням, кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює дохід, причому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, котрий йому належить. Річний дохід суспільства Кларк розподіляв на три великі частини: загальну суму заробітної плати, загальну суму процентів і сукупний прибуток.
Заслугою Кларка було те, що він намагався знайти принцип розподілу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора в продукті. Концепцію спадної корисності Кларк переносить на виробничі фактори, замінюючи теорію поведінки споживача, теорію споживчого попиту теорією вибору виробничих факторів. Кожний підприємець прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забезпечує мінімум витрат і максимум доходів.
Однак Дж. Б. Кларк, на відміну від Сея, капітал розглядав не як один фактор, а як два (грошовий капітал і капітальні блага). На думку Дж.Б.Кларка, за умов статики підприємницький прибуток відсутній, бо вільна конкуренція призводить не до перерозподілу середнього прибутку, а до повної його ліквідації. Виходячи з цього, Дж. Б. Кларк підприємцями називав тільки тих осіб, які мають достатню ділову кваліфікацію і власний капітал.
Одна з головних теорій Дж. Б. Кларка — теорія граничної продуктивності — грунтується на ідеях Т. Мальтуса і Й. фон Тюнена.
Закон спадної продуктивності праці й капіталу Дж. Б. Кларк обгрунтовував тим, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою продуктивністю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної кількості робітників характеризується меншим обсягом виготовленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній. Продуктивність праці останнього робітника є граничною продуктивністю праці. Кларк робить висновок, що гранична продуктивність праці буде тим нижчою, чим більше найнято робітників, а заробітна плата робітників визначатиметься граничною продуктивністю праці. Тобто свою теорію заробітної плати він будував також на підставі закону спадної продуктивності праці. Він неодноразово повторював, що заробітна плата є еквівалентом граничної продуктивності праці.
Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі Л. Вальраса, В. Паретто.
Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Курно і спираються, переважно, на теорії суб’єктивної корисності та продуктивності факторів виробництва.
Поряд з Курно перші спроби застосування математики в економіці зробили італієць Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець Й. фон Тюнен.
У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги репрезентують праці великого французького економіста-математика, основоположника лозаннської школи Леона Вальраса (1834 — 1916).
Головним у творчості Вальраса було опрацювання теорії макроекономічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит і пропозиція виробничих послуг є рівними, існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, нарешті, продажна ціна продуктів дорівнює витратам, втіленим у виробничих послугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаємозв’язаних систем рівнянь.
1874 р. він опублікував свою головну працю «Елементи чистої політичної економії», в якій намагався описати замкнену математичну модель загальної економічної рівноваги. Вона претендувала на те, щоб об’єднати всі категорії економіки на грунті принципу суб’єктивної корисності. Вальрас не визнавав трудової теорії вартості й поділяв усіх агентів виробництва на дві групи: власників виробничих послуг (землі, праці й капіталу) та підприємців. Щодо держави, то він визначив їй функції гаранта безпеки громадян, захисника їх соціальних інтересів, здатного створити умови для ефективної конкуренції в суспільстві й забезпечити всім однакові права.
Отже, в основу математичної моделі Вальраса покладено ринковий підхід до економічних явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринковий механізм, через обмін. Основний інструмент у цьому механізмі — ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається за допомогою пошуку взаємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги.
Концепція маржинальної корисності була тільки першим кроком у розвитку теорії, відомої як Вальрасова система загальної рівноваги. Його система, на відміну від систем, опрацьованих його попередниками, включає всю сферу прояву вартості й ціни.
Вальрас допускав досконалу конкуренцію та однакові ціни за умов даного ринку. Він, використовуючи математичні методи, показав, що досягнення загальної рівноваги за даних умов ринку потребує виконання певних правил. По-перше, для будь-якого індивідуума існує крива корисності кожного товару або послуги, наданих на ринку. По-друге, індивідуум максимізує корисність товару або послуги шляхом обміну. По-третє, він має отримати максимальне задоволення, якщо ціна, сплачена за обміну, пропорційна маржинальній корисності купленого товару. По-четверте, пропозиція кожного товару й послуги має дорівнювати попиту на них, а відтак ціна кожного товару або послуги — дорівнювати змінним витратам, які зроблено в процесі довготривалого виробництва.
Основні закони, дотримування яких забезпечує рівновагу:
1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну;
2) ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість споживану;
3) ціна має забезпечувати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.
Дія цих законів забезпечить рівновагу. Їх можна застосувати до товару або послуг не лише на споживчому рівні, а й на виробничому.
Треба, проте, зауважити, що теорія Вальраса — це теорія економічної статики, яка не враховує факторів ризику та невизначеності, циклічних коливань, технічних нововведень тощо.
Вільфредо Парето (1848—1923) — італійський економіст і соціаліст, що також зробив великий внесок в економічну науку. Головна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної теорії, «очищеної» від понять цінності й корисності.
На його думку, політична економія має вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво і споживання, він широко користувався математичними методами аналізу.
Парето розвинув теорію добробуту або, як її інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть якої полягає в оптимальному розподілі економічних ресурсів і благ, що виробляються. За Вальрасом, як відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його учасник отримує максимум корисності. Удосконалюючи теорію загальної економічної рівноваги Вальраса, Парето уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оптимуму Парето». Рівновага трактувалася ним як економічний стан, за якого неможливо поліпшити становище когось з учасників обміну, не погіршивши становища хоча б одного з них. Рівновага настає тоді, коли діаметрально протилежні сили та бажання й усі численні перешкоди буде збалансовано.
На відміну від Вальраса, він розглядав стан рівноваги в часі, а також допускав коливання коефіцієнтів виробничої функції залежно від розмірів випуску продукції, намагався «очистити» теорію рівноваги від «психології», виключивши етичні мотиви економічної поведінки суб’єктів господарювання.
Парето обгрунтував неправомірність визначення сукупної корисності як суми індивідуальних корисностей.
Для того щоб підняти рівень мінімального доходу або зменшити розрив у доходах, необхідно забезпечити прискорене збільшення багатства порівняно з кількістю населення. Отже, стверджував Парето, проблема поліпшення умов життя найбідніших верств населення є насамперед проблемою створення багатства.