22. Забезпечення нагляду за виробничим середовищем.

1) До нагляду за виробничим середовищем слід включати:

а) виявлення й оцінку факторів виробничого середовища, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників;

б) оцінку санітарно-гігієнічних умов на виробництві і факторів в організації праці, котрі можуть бути потенційно небезпечними для здоров'я працівників;

в) оцінку засобів колективного та індивідуального захисту;

г) оцінку, в разі потреби, впливу на працівників небезпечних факторів, використовуючи надійні і загальноприйняті методи контролю;

д) оцінку систем захисту, призначених для ліквідації або зниження впливу небезпечних факторів.

2) Такий нагляд повинен здійснюватись у взаємодії з іншими технічними службами підприємства, а також у співробітництві з відповідними працівниками та їхніми представниками на підприємстві або з комітетом з безпеки та гігієни праці, де такі є.

У межах нагляду за виробничим середовищем персонал, що надає послуги в галузі гігієни праці, повинен здійснювати огляди, потрібні для вивчення факторів виробничого середовища, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників, санітарно-гігієнічні умови на робочому місці та умови праці.

Організація лабораторного контролю на підприємстві

11.1. Відомчий лабораторний контроль за надходженням продовольчої сировини та допоміжними матеріалами, технологічними процесами, якістю готової продукції по показникам безпеки, дотриманням санітарно-гігієнічних вимог повинен проводитись згідно графіка, затвердженого посадовою особою підприємства.

11.2. Лабораторія підприємства повинна бути акредитована, а за відсутності лабораторії контроль повинен здійснюватись по договору з територіальними закладами санітарно-епідеміологічної служби.

11.3. Порядок проведення лабораторних досліджень продукції проводиться згідно із вимогами нормативної документації і відповідно до методичних вказівок "Порядок та періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів по показникам безпеки" 

11.4. Контроль якості проведення миття та дезинфекції технологічного обладнання, інвентаря і виробничих приміщень повинен проводитись не рідше одного разу на 10 днів.

23. Санітарні норми проектування промислових підприємств

Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245-71 наказують певні вимоги до території підприємства, його водопостачання та каналізації, до допоміжних будинків і спорудам. 

Територія підприємств повинна бути рівною, без заболоченість, мати невеликий ухил для відведення дощової і стічних вод. Будівлі та споруди розташовуються відносно сторін світу і пануючих вітрів так, щоб створити найбільш сприятливі умови природного провітрювання і освітлення. 

Розташування виробничих будівель та приміщень повинна забезпечувати мінімальний вплив промислових вредностей (диму, пилу, шуму) на умови в житловому районі. Санітарні розриви між будівлями і спорудами, освітлювані через віконні прорізи, повинні бути не менше найбільшої висоти протистоять будівель і споруд. 

Виробничі будівлі і споруди також повинні відповідати санітарним нормам. Вибір типу будинку і розташування в ньому робочих приміщень залежать від технологічного процесу, від виділяються промислових вредностей. 

При виробництвах з надлишком явного тепла (понад 20 ккал/куб.м ч) і значними виділеннями шкідливих газів, парів і пилу для них вибираються одноповерхові будівлі, якщо є необхідність розміщення таких виробництв у багатоповерхових будинках, то їх необхідно розміщувати у верхніх етапах. 

Генеральний план промислових підприємств – це викреслена в масштабі схема промислової площадки з проектованими та існуючими будівлями та спорудами, основними дорогами та проїздами, благоустроєм та озелененням території. При проектуванні підприємств нафтогазової галузі враховують необхідність захисту населення навколишньої місцевості від дії виробничих шкідливостей. Ці умови визначені санітарними нормами проектування промислових підприємств, що встановлюють між виробничими підприємствами та житловими районами існування відповідних санітарних зон. Ширину санітарно - захисної зони поділяють на 5 класів: 1 - 1000м; 2 - 500м; 3 - 300м; 4 - 100м; 5 - 50м. За границю санітарно-захисної зони приймають крайній ряд експлуатаційних свердловин, найблищий до контуру газонафтового родовища. Залежно від складу та кількості шкідливих речовин вcі промислові підприємства відповідно з санітарними нормами поділяють на 5 класів.

При проектуванні генерального плану підприємства використовують декілька принципів, зокрема принцип функціонального зонувания: площадки поділяють на передзаводську, виробничу, підсобну та складську.